Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
09.08.2011Справа №5002-25/2364-2011
за позовом - Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, 01103
до відповідача - Приватне підприємство «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр», вул. Ордженікідзе, 12, м. Керч, 98313
про стягнення 179 046, 32 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1, дов. №21/07 від 14.07.2011, представник
Обставини справи:
Позивач - Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 179 046, 32 грн., у тому числі: 149 205,27грн. основного боргу, 29 841,05 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за договором №4156 від 01.01.2011.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 21 липня 2011 року прийнята до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми заборгованості; строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми заборгованості, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 116 205,27 грн.; решту позовних вимог позивач просить суд залишити без змін.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Розглянувши надану позивачем заяву, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру заборгованості по основному боргу, та вважає за необхідним прийняти її до розгляду.
Отже, позовні вимоги, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, що прийняті судом до розгляду, складаються з суми основного боргу - 116 205,27 грн. та суми процентів за користування чужими грошовими коштами - 29 841,05 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вих. №27/07 від 20 липня 2011 року) зазначив, що між сторонами договору була домовленість про відстрочення платежу. У видаткових накладних зазначено про відстрочку платежу на 21 день, але не зазначено дату отримання товару, у зв'язку із чим, відповідач вважає, що правової підстави застосування позивачем пункту 10.4. договору (сплата 20 відсотків від простроченої суми) відсутня.
Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд -
встановив:
01 січня 2011 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» (постачальник) та Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» (покупець) був укладений договір постачання №4156.
Відповідно до вимог цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору, предметом постачання є лікарські засоби та вироби медичного призначення.
Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу (поставку) кожної партії товару (пункт 2.2 договору).
Згідно пункту 3.2. договору, асортимент, кількість, ціну товару, умови оплати кожної партії товару покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару.
Відповідно до пунктів 3.7., 3.8. договору, датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Доказом передачі товару покупцем є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печаті (штампу) покупця.
Відповідно до пункту 4.1. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що ціни кожної одиниці товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.
Загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору, (пункт 5.5. договору).
Згідно з пунктом 6.1. договору, оплата покупцем товару за договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.
Відповідно до пункту 6.2. договору, при здійсненні покупцем оплати товару за договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.
З видаткових накладних на постачання товару вбачається, що Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» прийнято товару на загальну суму 180 869,66 грн. з відстроченням платежу у 21 день, (а.с. 10-56 том 1).
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачем частково здійснена оплата поставленого товару, у зв'язку із чим, за ним сформувалась заборгованість у сумі 149 205,27грн., а з урахуванням часткової сплати суми основного боргу в процесі розгляду даної справи, сума заборгованості зменшилась до 116 205,27 грн.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву посилається на те, що у видаткових накладних на отримання товару немає дати отримання товару, у зв'язку із чим, дата настання грошового зобов'язання є невідомою, та прострочення покупцем строків оплати за товар не відбулось.
Однак, суд звертає увагу на те, що позивачем до позовної заяви були додані належним чином засвідчені копії видаткових накладних з зазначенням дати отримання Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» товару.
Більш того, в процесі розгляду справи відповідачем дійсність представлених позивачем суду видаткових накладних не оскаржувалась.
12 квітня 2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу (вих. №750) з обов'язком провести погашення наявної заборгованості.
Однак, належного реагування з боку відповідача не відбулось, що і послужило приводом для звернення з позовом до суду.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 116 205,27 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 841,05 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до пункту 10.4. договору, за умови прострочення покупцем строків оплати за товар, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.
Ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Користування чужими грошовими коштами слід розуміти не тільки як зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Буквальне тлумачення даного положення дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.
Враховуючи те, що на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, за захистом свого порушеного права, за відповідачем існувала заборгованість та був наявний факт користування ним чужими грошовими коштами, суд не враховує часткову сплату відповідачем суми основного боргу, по відношенню к сумі нарахованих позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами, та вважає їх нарахування на суму заборгованості, яка існувала на момент звернення позивача до суду з позовом законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15 серпня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр», (вул. Ордженікідзе, 12, м. Керч, 98313, р/р 26002500389591 КВ КР філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ідентифікаційний код 16331041 ) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» (м.Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, 01103, р/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний код 21642228) заборгованість за в сумі 146 046, 32 грн., у тому числі: 116 205,27 грн. основного боргу, 29 841,05 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр», (вул. Ордженікідзе, 12, м. Керч, 98313, р/р 26002500389591 КВ КР філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ідентифікаційний код 16331041 ) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» (м.Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, 01103, р/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний код 21642228) 1460,46 грн. державного мита.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр», (вул. Ордженікідзе, 12, м. Керч, 98313, р/р 26002500389591 КВ КР філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ідентифікаційний код 16331041 ) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» (м.Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, 01103, р/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний код 21642228) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.