Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
Іменем України
10.08.2011Справа №5002-34/2857-2011
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України
«Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М. І. Пирогова»
(965000, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 2)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мео-дизайн»
(95022, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги 211В )
про розірвання договору, стягнення 5 110, 46 грн.
Суддя А. Р. Ейвазова
від позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № 21 від 06.01.2011р.;
від відповідача - не з'явився
Суть спору: Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мео-дизайн" та просить:
- розірвати договір №134 від 27.01.2011р. на поставку меблів, який укладено між ним та відповідачем у справі;
- стягнути з відповідача 5 110,46грн., у т.ч. 4 287,30грн. в рахунок повернення попередньої оплати, 523,05грн. пені за період з 07.02.2011р. по 08.06.2011р., 300,11грн. штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №134 від 27.01.2011р. в частині передачі меблів у встановлений договором строк. При цьому, позивач стверджує, що 01.02.2011р. відповідно до умов договору ним здійснена передоплата у сумі 4 287,30грн., між тим відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару не виконав.
Відповідач письмового відзиву на позов суду не надав; повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився; про причини нез'явлення суд не повідомив.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал про порушення провадження у даній справі та відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 10437843 від 07.07.2011р. (а.с. 24-26), крім того, копія ухвали про відкладення розгляду справи надіслана також на адресу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мео-дизайн», що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від (а.с. 49).
Зважаючи на вказані обставини, в силу вимог ст. 64 ГПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, за наявними у ній матеріалами, а також за відсутності представника відповідача, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши зібрані у справі докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
27.01.2011р. між сторонами у справі - Державним підприємством Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мео-дизайн» укладено договір № 134 (а.с. 9, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами договору, відповідач (постачальник) зобов'язується передати у власність позивача (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.
Відповідно до п. 9.1. договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р.
Сторони погодили, що кількість товару, поставка якого здійснюється, вказується у рахунку-фактурі, який складається відповідно до замовлення покупця (п. 2.1. договору).
Згідно п. 4.2. договору покупець здійснює передплату поставленої продукції у розмірі 100 % протягом 5 банківських днів згідно рахунків-фактур.
01.02.2011р. платіжним дорученням № 314 (а.с.13) позивач перерахував на рахунок відповідача 4 287, 30 грн., згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000001 від 10.01.2011р. (а.с.12). У відповідному платіжному дорученні є посилання на такий рахунок-фактуру та вищевказаний договір.
Позивач стверджує, що зазначений у рахунку-фактурі № СФ-0000001 від 10.01.2011р. товар, відповідач у встановлені договором строки не поставив, на претензії щодо поставки меблів не відповів, що і стало підставою звернення з позовом.
Предметом спору у даній справі є розірвання договору поставки, обов'язок відповідача повернути сплачену позивачем суму передплати за непоставлений товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої умовами договору та законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 5.1 та 5.2 договору визначено, що постачальник зобов'язується підготовити товари до вивезення протягом 5 календарних днів після надходження передплати на рахунок постачальника, або у строк, встановлений за попереднім погодженням між сторонами.
Позивач стверджує, що визначений у рахунку-фактурі товар відповідач не передав та не повідомив про його готовність, тобто не виконав зобов'язання за договором.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На час розгляду справи відповідач у порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів, які б спростовували твердження позивача про невиконання ним умов договору.
Водночас, позивачем належними та допустимими доказами (банківська виписка від 01.02.2011р., а.с.42) підтверджено внесення попередньої оплати вартості товару, який не поставлено відповідачем.
В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення:
- за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, отже, на нього розповсюджуються положення відповідної норми.
Аналогічна відповідальність встановлена сторонами і п.7.1 договору.
Враховуючи, що відповідач допустив порушення зобов'язання в частині передачі товару, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (з 07.02.2011р. по 08.06.2011р.) у розмірі 523,05грн. та штрафу у розмірі 7% від вартості товару, передача якого прострочена, що становить 300,11грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару, тобто, допустив порушення договірного зобов'язання, а тому, заявлені позовні вимоги в частині стягнення сплаченої передоплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 4 287, 30 грн.
Також, позивач просить розірвати договір поставки № 134 від 27.01.2011р.
Однак, під час розгляду справи та до прийняття рішення по суті спору, позивач надав суду копію претензії, направлену на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мео-дизайн», яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та адресу його керівника, що підтверджується поштовими чеками №№ 8327, 8328 від 04.08.2011р., у яких повідомив останнього про відмову від договору у порядку ст. 665 ГК України, у зв'язку з тим, що станом на 01.08.2011р. оплачений товар не переданий.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 1 ст. 665 ЦК України визначено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар.
Тобто, законом прямо передбачено право на відмову від договору поставки, у випадку відмови продавця передати товар, отже, одностороння відмова позивача від договору у даному випадку є правомірною, оскільки вона здійснена у період прострочення виконання зобов'язання з передачі товару відповідачем і до виконання відповідного простроченого зобов'язання, яке не виконано і на момент прийняття рішення у даній справі (також див. постанови ВГСУ від 22.09.2010р. №37/424,№37/423,№37/422 від 06.10.2010р. №37/425).
За таких обставин, спірний договір поставки № 134 від 27.01.2011р. є розірваним з моменту повідомлення відповідача про відмову від договору.
Отже, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору на момент прийняття рішення у ній.
10.08.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про повернення надміру сплаченого державного мита у розмірі 324, 05 грн., яка підлягає задоволенню з урахуванням вимог п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», зважаючи на те, що державне мито сплачене позивачем понад встановлений розмір (511,05грн.-(85грн.+102грн.)).
Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мео-дизайн» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» 4 287, 30 грн. попередньої оплати, 523, 05 грн. пені, 300, 11 грн. штрафу, 187, 00 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині вимог про розірвання договору поставки № 134 від 27.01.2011 р. припинити.
4. Видати Державному підприємству Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» довідку про повернення з державного бюджету України державного мита у сумі 324, 05 грн., яке перераховано відповідно до платіжного доручення №3061 від 08.06.2011р. понад встановлений розмір.
5. Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.