Справа № 2а-6/ 2008 р.
Іменем України
09 квітня 2008 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Трофімчука М.Ю.
при секретарі Палій М.Д.
з участю представників: позивача ОСОБА_1.,
відповідача ОСОБА_2.,ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді справу за позовом ОСОБА_4 до Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про стягнення невиплаченої заробітної плати відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»,
ОСОБА_4 звернувся до суду 26.02.2008 року з вказаним позовом до Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, вказавши на те, що він працював на постійній основі Михайлівським сільським головою з 11.06.1993 року по 03.05.2006 року.
04.05.2006 року він був звільнений з роботи, в зв'язку з закінченням строку повноважень, що стверджується записом в трудовій книжці.
Відповідно до ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» міська рада нового скликання повинна турбуватися про його працевлаштування, як попереднього сільського голови, а також на період його працевлаштування виплатити йому з місцевого бюджету середню заробітню плату, але не більше шести місяців.
Після звільнення з роботи з приводу виплати йому належної заробітної плати, він неодноразово звертався до Михайлівської сільської ради, але нарахування і виплату не провели.
В кінці 2006 року він звернувся з позовом до Шаргородського районного суду про стягнення з Михайлівської сільської ради не нарахованої і не виплаченої середньомісячної заробітної плати.
17.01.2007 року ухвалою суду по його заяві позов залишено без розгляду, оскільки він мав намір збільшити позовні вимоги і звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства. Після чого він звернувся в Шаргородську районну раду з заявою про невиплату йому Михайлівською сільською радою заробітної плати за шість місяців.
02.04.2007 року листом голова Шаргородської районної ради повідомив, що Михайлівська сільська рада мала змогу провести йому виплату середньомісячної заробітної плати за шість місяців, оскільки для цього були виділені кошти. Також йому біло роз'яснено, що в разі не виплати заробітної плати на період працевлаштування, йому рекомендовано звернутися із заявою до Шаргородського районного суду.
13.04.2007 року він звернувся до Шаргородського районного суду з вказаною заявою в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою суду від 22.05.2007 року провадження у справі за його позовом до Михайлівської сільської ради закрито і йому роз'яснено, що розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративного суду.
05.11.2007 року він звернувся з письмовою заявою до Михайлівської сільської ради про виплату йому середньомісячної заробітної плати за період з 03.05.по 03.11.2006 року в сумі 12 487 грн.
24.12.2007 року на восьмій сесії п'ятого скликання Михайлівської сільської ради розглядалась його заява, однак рішення не було прийнято, так як не вистачило голосів.
01.12.2007 року він звернувся до голови Вінницької обласної ради із заявою про виплату йому середньомісячної заробітної плати за шість місяців. На його заяву 04.02.2008 року надійшла відповідь від голови Вінницької обласної ради, що в разі відмови виплатити йому належної суми Михайлівською сільською радою, йому необхідно звернутися до суду.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, якщо порушення її законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір завданих моральних страждань, внаслідок бездіяльності працівників Михайлівської сільської ради він оцінює у п'ять тисяч гривень.
На підставі викладеного, у відповідності з ч.2 ст.124 Конституції України, ч.5 ст.12 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», ст.23. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.6, 17, 18, 19, 87, 100,104,105,106 КАС України, просить суд поновити строк звернення до суду. Стягнути з Михайлівської сільської ради на його користь невиплачену йому середньомісячну заробітну плату в сумі 12487 гривень, моральну шкоду в сумі 5 тисяч гривень, витрати на правову допомогу, відповідно до документів, які будуть подані під час судового розгляду.
В судовому засіданніОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5. зменшили позовні вимоги, просили стягнути з відповідача лише не виплачену середню зарплату за мінусом 4346 грн. 61 коп., якіОСОБА_4 отримав у Шаргородському районному центрі зайнятості, як допомогу по безробіттю, тобто стягнути 8140 грн. 89 коп.
Представники відповідача ОСОБА_2,ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, мотивуючи тим, щоОСОБА_4 пропустив річний строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до ст.ст.1, 2 ЗУ «Про оплату праці» середня заробітна плата на період працевлаштування, передбачена ч.2 ст.33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», не входить до фонду оплати праці, а тому не є заробітною платою, для стягнення якої строк позовної давності необмежений, що передбачено ч.2 ст.233 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позовних вимог, позивач з приводу невиплат йому коштів знав вже на час подачі першої позовної заяви в кінці 2006 року. Закінчення строку звернення до суду настали в грудні 2007 року, а позивач по даній справі звернувся до суду 26.02.2008 року. Поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач не зазначив.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Вони наполягають на відмові позивачу в позові, за пропуском строку звернення до суду.
Крім того, вони пояснили, щоОСОБА_4 втратив право на отримання середньомісячної заробітної плати за шість місяців, оскільки він не надав сільській раді довідки, що він не може трудовлаштуватись, трудової книжки та заяви про виплату йому середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування. На підставі цих документів відповідачем могло бути видане відповідне розпорядження. Оскільки зазначеного позивач не вчинив протягом травня-жовтня 2006 року, то і розпоряджень не видавалось та виплат йому не проводилось. Позивач самостійно обрав один з видів державних гарантій на період працевлаштування, він зареєструвався в Шаргородському центрі зайнятості і отримував допомогу по безробіттю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір, суд встановив, щоОСОБА_4 працював на постійній основі Михайлівським сільським головою з 11.06.1993 року по 03.05.2006 року. Звільнений з займаємої посади 04.05.2006 року. До обрання сільським головоюОСОБА_4 працював заступником голови колективного сільськогосподарського підприємства «Шляхом Леніна» АДРЕСА_1, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.35, 36). Встановлені факти не заперечуються представниками відповідача.
Встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законами України: «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч.5 ст.12), «Про статус депутатів місцевих рад» (ч.2 ст.33).
Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади), на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Неможливість самостійного працевлаштування ОСОБА_4 за фахом після закінчення виборних повноважень підтверджується поясненнями представника відповідача - Михайлівським сільським головоюОСОБА_3. в судовому засіданні.
Розмір середнього заробітку позивача під час його роботи Михайлівським сільським головою підтверджений довідкою Михайлівської сільської ради (а.с.12). Виходячи з цього доказу розмір середньої заробітної плати позивача за шість місяців складає 12487 грн. 50 коп.
Згідно довідки Шаргородського районного центру зайнятості (а.с.38),ОСОБА_4 з 18.05.2006 року по 31.10.2006 року отримав 4346 грн. 61 коп. допомоги по безробіттю.
Звідси, 12487 грн. 50 коп. - 4346 грн. 61 коп. = 8140 грн. 89 коп. - це сума, яка підлягає стягненню з Михайлівської сільської ради на користь Пясти В.І.
Суд не приймає до уваги твердження представників відповідача в тій частині, що позивачОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду і тому по цій підставі в позові слід відмовити, оскільки вони не грунтуються на законі.
Згідно зі ст.233 ч.2 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що джерелом фінансування оплати праці посадових осіб є місцевий бюджет, який затверджується радою на відповідний рік.
Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст.85,88, 91) виконавчі органи відповідних рад зобов'язані забезпечити провадження випадків з відповідних місцевих бюджетів.
Суд вважає, що виплата середньомісячної заробітної плати ОСОБА_4. з бюджету Михайлівської сільської ради Шаргородського району відноситься до фонду оплати праці і тому строк позовної давності законом необмежений.
Керуючись ст.ст. 23, 70, 71, 94, 98, 122, 158-163, 167 КАС України і на підставі ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.33 ч.2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», суд
Позов задовільнити. Стягнути з Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області на користь ОСОБА_4 8140 грн. 89 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: