Іменем України
09 серпня 2011 року Справа № 2-8/8081-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Остапової К.А.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 16.07.11, Мале підприємство "Метан";
представник відповідача, не з'явився, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";
представник відповідача, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія";
заступник прокурора Автономної Республіки Крим: не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 18.04.2006 у справі № 2-8/8081-2006
за позовом малого підприємства "Метан" (вул. Дружби, 34,Молочне, Сакський р-н,96552)
до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Ш. Руставелі, 39/41,Київ, 01023) Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" (вул. Некрасова, 45,Євпаторія,97400)
заявник апеляційної скарги: заступник прокурора Автономної Республіки Крим (вул.Севастопольська,21, Сімферополь,95015)
про визнання дійсним договору, визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно
Мале підприємство "Метан” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання дійсним договір купівлі- продажу №0102010/2006-1 від 24.01.2006 укладений між ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця" та МП "Метан"; визнання за МП "Метан" право власності на об'єкт нерухомості в цілому - теплопункт літери "Ф" загальною площею 231кв.м. розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Кірова 35 "б", а також зобов'язання Євпаторійське МБРТІ здійснити держану реєстрацію права власності МП "Метан" на цій об'єкт нерухомості, мотивуючи позов тим, що у відповідності із положеннями чинного законодавства власник майна має право звернутись до суду із позовною заявою про визнання права власності у разі, якщо таке право не визнається іншою собою, а також в інших випадках передбачених Законом; вказує на те, що після звернення до ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" із заявою про здійснення нотаріального посвідчення, йому було відмовлено, отже вважає, що порушено право та охоронюваний законом інтерес підлягають відновленню шляхом подання позову до суду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2006 (суддя Чумаченко С.А.) у справі № 2-8/8081-2006 позов малого підприємства "Метан" задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу №0102010/2006-1 від 24.01.2006 укладений між ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" та МП "Метан". Визнано за малим підприємством "Метан” право власності на об'єкт нерухомості в цілому-теплопункт літери "Ф", загальною площею 231кв.м., площею забудови 334,5кв.м., який розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Кірова 35 "б", на земельній ділянці площею 1000кв.м. Зобов'язано Євпаторійське МБРТІ здійснити держану реєстрацію права власності МП "Метан" на об'єкт нерухомості в цілому -тепло пункт літери "Ф", загальною площею 231кв.м., площею забудови 334,5кв.м., який розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Кірова 35 "б", на земельній ділянці площею 1000 кв.м.
Не погодившись з постановленим судовим актом, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням в.о. заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 у зв'язку з відпусткою судді Воронцової Н.В. здійснено її заміну на суддю Остапову К.А.
У судове засідання 09.08.2011 представники закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія", прокуратури Автономної Республіки Крим не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить штемпель з відміткою про відправлення ухвали сторонам про призначення розгляду справи на 09.08.2011.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 21.01.2006 між закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець), право власності за яким зареєстровано на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2003 у справі № 2-8/11057-03, та малим підприємством "Метан" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу за №0102010/2006-1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю не житлову будівлю тепло пункту літери "Ф" загальною площею 231кв.м., яка розташована за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, вул. Кірова 35 „б” не пізніше 5 днів з моменту повної сплати ціни продажу об'єкту. Передача об'єкту здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі, на підставі якого 26.01.2006 продавець передав, а покупець прийняв об'єкт вартістю 113289грн., в тому числі 8881,50 грн. ПДВ.
На звернення малого підприємства "Метан" звернулося до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про необхідність нотаріального посвідчення укладеного між ними договору за №0102010/2006-1, відповідач листом від 31.03.2006 повідомив, що вважає недоцільним нотаріальне посвідчення, оскільки сторони виконали всі договірні зобов'язання.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України та визнання права власності за позивачем на об'єкт нерухомості в цілому-теплопункт літери "Ф", загальною площею 231кв.м., площею забудови 334,5кв.м., який розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Кірова 35 "б".
Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір.
За приписами цієї норми нотаріальне посвідчення договору, яке може бути компенсоване рішенням суду, можливо за дотримання таких вимог:
1) сторони домовилися щодо усіх істотних умов;
2) така домовленість підтверджується письмовими доказами;
3) відбулося повне або часткове виконання договору;
4) одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Отже, з урахуванням вказаних вимог судова колегія вважає за необхідне дати правовий аналіз договору купівлі -продажу, який є предметом судового розгляду у даній справі.
Суд першої інстанції задовольнив позов, встановивши обставини досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору та його повне виконання, при цьому вказавши, що відповідач відмовляється від узятих зобов'язань у частині згоди на нотаріальне посвідчення угоди і передачі майна у власність.
Однак, ні з оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, ні з матеріалів справи не вбачається, на підставі чого суд дійшов такого висновку.
Суд не врахував, що положення вищевказаної норми статті 220 Цивільного кодексу України не поширюються на випадки ухилення від нотаріального посвідчення договору усіх його сторін, та застосував її без встановлення обставин щодо звернення позивача до нотаріуса з приводу вчинення відповідних нотаріальних дій.
Тобто при розгляді даної справи судом не встановлено, а позивачем не доводились обставини звернення його до нотаріуса та наявності активної протидії вчиненню відповідних нотаріальних дій з боку відповідача або ж бездіяльність його з цього приводу.
У матеріалах справи відсутні данні нотаріальної контори про нез'явлення відповідача для нотаріального посвідчення договору.
Аналіз змісту норм цивільного законодавства України свідчить про те, що при оформленні угод купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріальне посвідчення є первісним, а державна реєстрація здійснюється після нотаріального посвідчення.
Зі змісту частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, згідно з частиною 1 статті 210 вказаного Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
Згідно пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06 листопада 2009 року № 9, в яких зазначено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Господарським судом факт державної реєстрації договору купівлі-продажу не житлової будівлі теплопункту не встановлено і за таких обставин, в силу статті 640 ЦК України, він є неукладеним. Визнання судом першої інстанцій спірного договору чинним не відповідає зазначеним вище нормам матеріального права, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу.
Стосовно позовної вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості в цілому-теплопункт літери "Ф", загальною площею 231кв.м., площею забудови 334,5кв.м., який розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Кірова 35 "б", судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
У зв'язку з тим, що відсутня державна реєстрація договору купівлі-продажу, тому не можливо визнати право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню позов в частині зобов'язання Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати право власності на майно.
Бюро технічної інвентаризації як орган, якому делеговані виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, у результаті своїх дій виконує функції суб'єкта владних повноважень відносно позивача та третіх осіб за відсутності в цих правовідносинах ознак підлеглості чи підпорядкування, які притаманні адміністративним правовідносинам. Під час таких дій підприємства бюро технічної інвентаризації (суб'єкта владних повноважень) виникає спір щодо права цивільного, який повинен отримати в суді своє відповідне вирішення з точки зору виникнення, зміни чи припинення цивільного права.
Коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення їх цивільних прав, у такому разі маємо спір про право цивільне, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами як цивільного, так і адміністративного права. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес.
Оскільки у даному випадку існує спір щодо права цивільного, а залучений відповідачем орган реєстрації не є органом, що уповноважений владно керувати поведінкою позивача, справа підлягає розгляду та вирішенню в порядку господарського судочинства.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах по справам № 2-8/15717-2007, 02-03/587, 2-13/17888.1-2007.
Враховуючи, що висновки, викладені у рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи, а також рішення прийнято з порушенням господарським судом статей 16, 210,220, 334,640,657 Цивільного кодексу України, тому рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги і наявності правових підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2006 у справі № 2-8/8081-2006 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову малому підприємству "Метан” відмовити.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді К.А. Остапова
М.І. Ткаченко
1.Мале підприємство "Метан"
(вул. Дружби, 34,Молочне, Сакський р-н,96552)
2.Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
(вул. Ш. Руставелі, 39/41,Київ,01023) 3.Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія"
(вул. Некрасова, 45,Євпаторія,97400)
4. прокуратура Автономної Республіки Крим
(вул.Севастопольська,21, Сімферополь,95015)
5. прокуратура міста Севастополя
(вул.Павліченко1 Севастополь)