Іменем України
10 серпня 2011 року Справа № 5002-12/377-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 80 від 01.07.11, товариство з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс";
представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 59-Д від 10.05.11, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
представник відповідача: не з'явився, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим;
представник третьої особи: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Пневматика";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов М.М.) від 15 квітня 2011 року у справі №5002-12/377-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс" (вул. Балаклавська, 68, місто Сімферополь,95048)
до Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)
Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь,95015)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
відкритого акціонерного товариства "Пневматика" (вул. Балаклавська, 68, місто Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним договору, стягнення 1 515 156,04 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду майна Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними договору оренди цілісного майнового комплексу, належного Автономній Республіці Крим, від 01 жовтня 2003 року №66 з моменту його укладення, додаткової угоди №1 від 30 грудня 2004 року до договору оренди №66 від 01 жовтня 2003 року, додаткової угоди №2 від 25 лютого 2006 року, про стягнення з Фонду майна Автономної Республіки Крим суму у розмірі 438 239,49 грн, з яких 65 806,22 грн -усе отримане Фондом Автономної Республіки Крим за договором оренди № 66 від 01 жовтня 2003 року та додатковим угодами №1 від 30 грудня 2004 року та №2 від 25 лютого 2006 року до нього, 372 433,27 грн -витрати товариства з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс", пов'язані з укладенням та виконанням умов договору оренди № 66 від 01 жовтня 2003 року та додаткових угод до нього, інфляційні втрати в сумі 766 447, 55 грн, про стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим суму у розмірі 310 469,00 грн як безпідставно отримане у зв'язку з виконанням позивачем умов договору оренди №66 від 01 жовтня 2003 року та додаткових угод до нього.
Позовні вимоги з посиланням на правові положення статті 57 Цивільного кодексу УССР обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір було укладено внаслідок обману з боку Фонду майна Автономної Республіки Крим, який було вчинено як в активній формі - повідомлення неправдивих відомостей щодо належності виробничого корпусу №2 по вул.. Балаклавській, 68 Автономній Республіці Крим, так і в пасивній -умовчування факту передачі виробничого корпусу №2 по вул. Балаклавській, 68 в Автономній Республіці Крим відкритому акціонерному товариству «Пневматика».
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року у справі №5002-12/377-2011 у задоволенні позову відмовлено.
В основу судового рішення покладений висновок щодо недоведеності позивачем обставин умисного введення його в оману Фондом майна Автономної Республіки Крим.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у справі.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції вирішив спір при однобічному встановленні обставин справи без надання їм належної правової оцінки, зокрема позивач вказує на невірне застосування правових норм статей 48, 57, 59 Цивільного кодексу УРСР, порушення судом вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2011 року суддю Проценко О.І. замінено на суддю Воронцову Н.В.
Розпорядженням в. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2011 року суддю Воронцову Н.В. замінено на суддю Заплава Л.М.
У судовому засіданні, призначеному на 08 серпня 2011 року, у слуханні справи було оголошено перерву до 10 серпня 2011 року.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
01 жовтня 2003 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та колективним підприємством «МашТехСервіс»(орендар) укладений договір оренди № 66 цілісного майнового комплексу, що належить Автономної Республіки Крим (далі -договір) (а. с. 42-50, т. 1), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказів Фонду майна Автономної Республіки Крим «Про затвердження результатів конкурсу по передачі в оренду цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Сімферопольський опитний завод пневмоапаратури»від 28 січня 2003 року № 82, «Про створення комісій по інвентаризації та оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Сімферопольський опитний завод пневмоапаратури»від 16 травня 2003 року № 425, передає, а орендар, який визнаний переможцем конкурсу на право укладення договору оренди, приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, що раніше знаходився в користуванні за договором оренди у орендного підприємства «Сімферопольський опитний завод пневмоапаратури», склад та вартість якого визначена відповідно до акту оцінки, протоколом про результати інвентаризації та передаточним балансом підприємства станом на 31 травня 2003 року, вартість якого складає 985,2 тис. грн, в тому числі, основні фонди по залишеній вартості - 985,2 тис. грн (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 1.4 договору, вартість майна, що передається на утримання орендарю, складає 493,4 тис. грн.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування Підприємством в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі Підприємства.
Передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. Договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата встановлюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономної Республіки Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98, зі змінами та доповненнями, з урахуванням умов конкурсу та зобов'язань орендаря про перевищення на 15 відсотків, та складає за базовий місяць оренди серпень 2003 року - 3712,78 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2003 року встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за вересень та жовтень 2003 року.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що встановлюється Держкомстатом України.
За умовами пункту 3.5 договору, оплата орендних платежів здійснюється щомісячно, до 15 числа місяця, що слідує за звітним, до бюджету Автономної Республіки Крим м. Сімферополь.
Згідно з пунктом 5.2 договору, орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.
Пунктом 11.1 передбачено, що договір укладений строком на 3 роки - з 01 жовтня 2003 року по 01 жовтня 2006 року.
З пункту 11.2 договору слідує, що умови договору мають силу протягом всього строку дії та у разі, коли після його укладення, законодавством встановлюються правила, що погіршують положення орендаря, а в частині зобов'язань орендаря з орендної плати - до виконання зобов'язань.
01 жовтня 2003 року сторонами був підписаний Акт приймання - передачі в оренду майна - цілісного майнового комплексу, що раніше знаходився в користуванні за договором у ОП «Сімферопольський опитний завод пневмоапаратури»(а. с. 51, т. 1).
30 грудня 2004 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди цілісного майнового комплексу № 66 від 01 жовтня 2003 року, яким внесені зміни до зобов'язань щодо орендної плати та підписаний розрахунок плати за оренду цілісного майнового комплексу (а. с. 56-59, т. 1).
12 вересня 2005 року здійснена реєстрація реорганізації колективного підприємства «МашТехСервіс»у товариство з обмеженою відповідальністю «МашТахСервіс»(а. с. 13 -26, т. 1).
25 лютого 2006 року сторонами підписана Додаткова угода № 2 до договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіки Крим, де сторонами внесені відповідні зміни стосовно реорганізації орендаря (а. с. 60, т. 1).
01 квітня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Пневматика»(орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «МашТехСервіс»(орендар) було укладено договір оренди №8, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2 677, 1 кв. м, що знаходяться у другому виробничому корпусі, розташованому за адресою: місто Сімферополь, вул. Балаклавська, 68 (а. с. 111-114, т. 1)
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2008 року у справі № 2-7/2732-2008 за позовом відкритого акціонерного товариства «Пневматика»до відповідачів: Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Фонду майна Автономної Республіки Крим, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «МашТехСервіс», Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності, за відкритим акціонерним товариством «Пневматика»визнано право власності у цілому на виробничий корпус № 2, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «МашТехСервіс»звільнити приміщення, передані за договором оренди №8 від 01 квітня 2006 року (а. с. 67-74, т. 5).
Листом від 30 вересня 2008 року за вих. № 136 товариство з обмеженою відповідальністю «МашТехСервіс»повідомило Фонд майна Автономної Республіки Крим, що на підставі постанови Відділу ДВС Центрального району м. Сімферополя від 21 серпня 2008 року про примусове виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2008 року № 2-7/2732-2008, з 29 серпня 2008 року орендоване приміщення звільнено (а. с. 102, т. 5 ).
Вважаючи договір оренди цілісного майнового комплексу від 01 жовтня 2003 року №66 та додаткові угоди до нього такими, що укладені внаслідок обману з боку Фонду майна Автономної Республіки Крим, посилаючись на факти, встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2008 року у справі № 2-7/2732-2008, товариство з обмеженою відповідальністю «МашТехСервіс» звернулося до господарського суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 рок N9 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є дійсність господарського договору оренди від 01 жовтня 2003 року №66 та додаткові угоди до нього №1 від 30 грудня 2004 року та №2 від 25 лютого 2006 року та стягнення всього того, що було сплачено позивачем на виконання цих правочинів, судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу УРСР, Цивільного та Господарського кодексів України.
Так, основним предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу, належного Автономній Республіці Крим, від 01 жовтня 2003 року №66 з моменту його укладення, додаткової угоди №1 від 30 грудня 2004 року до договору оренди №66 від 01 жовтня 2003 року, додаткової угоди №2 від 25 лютого 2006 року в результаті укладення їх під впливом обману.
Так, в якості юридичної підстави позивач вказує норму статті 57 Цивільного кодексу УРСР.
За змістом пункту 1 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 57 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, на яку посилається позивач заперечуючи чинність договору оренди від 01 жовтня 2003 року, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
За змістом абзаців 3-4 пункту 13 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 57 Цивільного кодексу господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.
З огляду на положення наведеної норми та статті 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України визнання правочину вчиненим внаслідок обману можливо за умови доведення позивачем обставин щодо умисного введення в оману шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення та впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання договору оренди № 66 цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим, від 01 жовтня 2003 року недійсним з моменту його укладання, позивач посилається на виявлення факту щодо належності орендованого майна не Автономній Республіці Крим, а відкритому акціонерному товариству «Пневматика».
Судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт належності майна іншому суб'єкту господарювання (відкритому акціонерному товариству «Пневматика») був встановлений лише рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2008 року у справі № 2-7/2732-2008, тобто існував спір щодо переданого в оренду майна.
Більш того, з наданих Фондом майна Автономної Республіки Крим матеріалів, які стосуються приватизації цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Балаклавська, 68, місто Сімферополь, 9500, вбачається, що відповідно до наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 02 березня 2001 року №151 було вирішено виділити зі складу цілісного майнового комплексу Сімферопольського заводу пневмоапаратури частину другого виробничого корпусу площею 2 592,5 кв. м з об'єктом ЦО, розташованого за адресою: місто Сімферополь, вул.. Балаклавська, 68, наказано орендному підприємству «Сімферопольський завод пневмобладнання»передати Фонду майна Автономної Республіки Крим частину другого виробничого корпусу площею 2 592 кв. м з об'єктом ЦО, розташованого за адресою: місто Сімферополь, вул. Балаклавська, 68.
Окрім цього, постановою Автономної Республіки Крим «Про деякі питання, пов'язані з передачею та відчуженням майна, що належить Автономній Республіці Крим»від 20 жовтня 2004 року №1090-4/04 було вирішено внести до переліку майна, що належить Автономній Республіці Крим, та підлягає приватизації у 2004 році, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіці Крим від 21 травня 2004 року №947-3/04, зміни у розділ «Фонд майна АРК», зокрема шляхом доповнення рядком 14: Цілісний майновий комплекс, переданий у користування за договором оренди колективному підприємству «МашТехСервіс», що раніше знаходився у користуванні за договором оренди у орендного підприємства «Сімферопольський завод пневмобладнання», місто Сімферополь, вул. Балаклавська, 68, аукціон, викуп».
Більш того, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2005 року підтверджується факт реєстрації права власності Автономної Республіки Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим на нежитлові приміщення літери «Г»виробничого корпусу Сімферопольського заводу пневмобладнання, що розташований за адресою: вул. Балаклавська, 68, місто Сімферополь, на підставі рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 жовтня 2005 року №2087.
Викладені обставини у сукупності з достовірністю свідчать про відсутність у відповідача умислу на введення позивача в оману щодо належності спірного майна Автономної Республіки Крим, оскільки прийняття повноважними органами вказаних вище актів і укладення правочинів, які були направлені на настання реальних правових наслідків, цілком виключать правомірність висновків позивача щодо наявності в діях Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Враховуючи викладені обставини вимоги позивача про визнання вищезазначеного правочину та додаткових угод до нього недійсними з моменту його укладення задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12 березня 1999 року № 02-5/111, за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку, одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.
Отже, навіть за умов доведеності позивачем факту введення його в оману орендодавцем, судова колегія констатує відсутність будь-яких достатніх правових підстав для повернення позивачу всього того, що було ним сплачено відповідачам на виконання спірного договору, оскільки вказана категорія правочинів може бути визнана недійсною лише на майбутнє, таким чином, лише ті грошові кошти, які були сплачені потерпілою особою після прийняття судом рішення про визнання такого правочину недійсним, можуть бути повернуті як безпідставно отримані контрагентом.
Стаття 58 Господарського процесуального кодексу України встановлює правила об'єднання кількох позовних вимог в одній позовній заяві, а також об'єднання в одну справу кількох позовних заяв.
Відповідно до частини 1 цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві не лише вимоги до одного відповідача, а й вимоги до кількох відповідачів за умови, що ці вимоги пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Фонду майна Автономної Республіки Крим загальної суми в розмірі 438 239,49 грн, з яких: 438 239,49 грн, з яких 65 806,22 грн -усе отримане Фондом Автономної Республіки Крим за договором оренди № 66 від 01 жовтня 2003 року та додатковим угодами №1 від 30 грудня 2004 року та №2 від 25 лютого 2006 року до нього, 372 433,27 грн -витрати товариства з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс", пов'язані з укладенням та виконанням умов договору оренди № 66 від 01 жовтня 2003 року та додаткових угод до нього, інфляційні втрати в сумі 766 447, 55 грн, та про стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим суму у розмірі 310 469,00 грн як безпідставно отримане у зв'язку з виконанням позивачем умов договору оренди №66 від 01 жовтня 2003 року та додаткових угод до нього, також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійним спірного договору оренди та додаткових угод до нього.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вже було зазначено вище, відповідно до пункту 3.5 договору, оплата орендних платежів здійснюється щомісячно, до 15 числа місяця, що слідує за звітним до бюджету Автономної Республіки Крим міста Сімферополь.
У свою чергу, пунктом 2 додаткової угоди від 30 грудня 2004 року до договору оренди від 01 жовтня 2003 року № 66, пункт 3.5. договору викладено у наступній редакції: «сплата орендних платежів здійснюється щомісяця до 12 числа кожного місяця, наступного за останнім».
Таким чином, суми платежів, які вимагає стягнути позивач, перераховані в період дії договору оренди та сплачені за фактичне користування об'єктом оренди на виконання його умов, що виключає можливість застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку містяться посилання у позові.
Щодо вимог позивача про стягнення суми витрат на забезпечення охорони приміщення, протипожежну безпеку, страхування орендованого майна, виконання санітарних норм та утримання у належному стані прилеглої території, судова колегія зазначає на те, що відповідно до пункту 5.3 договору орендар зобов'язаний забезпечувати охорону орендованого майна, у пунктах 5.5-5.6 позивач зобов'язався протягом місяця з дати укладення договору застрахувати орендоване майно, виконувати санітарні норми, утримувати в належному стані прилеглу територію.
Тобто, вказані вище витрати позивача за договором оренди від 01 жовтня 2003 року № 66, пов'язані з виконанням зобов'язань за ним у період його дії, тому підстав для їх стягування у суду немає.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МашТехСервіс»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року у справі №5002-12/377-2011залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
М.І. Ткаченко
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МашТехСервіс" (вул. Балаклавська, 68,Сімферополь,95048)
2. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
3. Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)
4. Відкрите акціонерне товариство "Пневматика" (вул. Балаклавська, 68, місто Сімферополь, 95000)