Іменем України
10 серпня 2011 року Справа № 5002-8/330-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.01.11, Міжводненська сільська рада;
представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2455 від 13.10.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
представник третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 1159/9/10 від 29.07.11, Державна податкова інспекція в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим;
представник третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 2622/9/10 від 05.11.10, Державна податкова інспекція в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Міжводненської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А. ) від 12 травня 2011 року у справі № 5002-8/330-2011
за позовом Міжводненської сільської ради (вул. Ювілейна, 1, с. Міжводне, Чорноморський р-н,96420)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,96400)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4, с.м.т. Чорноморське,96400)
про розірвання договору та припинення права користування земельною ділянкою,
У січні 2011 року Міжводненська сільська рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), укладеного 01 серпня 1997 року між Міжводненською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зареєстрованого у книзі записів договорів на право користування землею 21 серпня 1997 року за №51; припинення права відповідача користування земельною ділянкою площею 1,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2009-2010 років відповідач систематично не здійснював плату за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 серпня 1997 року, що є підставою для розірвання договору та припинення права користування земельною ділянкою .
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року у справі № 5002-8/330-2011 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у справі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів підтверджується тим, що протягом 2010 року відповідач у порушення вимог Закону України „Про плату за землю” не подавав декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та не здійснював плату за договором на право тимчасового користування землею. Відповідачем було сплачено у бюджет в січні 2009 року -1600 грн, у березні 2009 року -1726,21 грн без зазначення призначення платежу, проте у податкової інспекції відсутнє право на самостійне зарахування коштів у рахунок погашення якогось зобов'язання.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 липня 2011 року суддю Проценко О.І. замінено на суддю Воронцову Н.В.
До суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він висловлює позицію про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та неспроможність доводів заявника апеляційної скарги.
Зокрема, представник відповідача вказує на те, що посилання позивача на проведення податковим органом перевірки та складання акту перевірки не може бути підтвердженням наявності заборгованості, оскільки акт перевірки не є документом, що визначає податкове зобов'язання, отже позивачем не було надано доказів наявності у відповідача податкового боргу.
Розгляд справи відкладався.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2011 року суддю Воронцову Н.В. замінено на суддю Заплава Л.М.
У судовому засіданні, призначеному на 10 серпня 2011 року, представник позивача та представники третьої особи підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з мотивів, викладеним у ній, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та висловив позицію щодо законності рішення місцевого господарського суду.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
01 серпня 1997 року між Міжводненською сільською радою і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) земельної ділянки площею 1,1 га, в тому числі 0,24 га для будівництва і обслуговування причалу і кафе, 0,86 га паркова зона (далі - договір).
Пунктом 1.2 договору від 01 серпня 1997 року строк дії договору встановлений 50 років.
Плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді земельного податку (пункт 2.1 договору).
Відповідно до листів начальника Відділу держкомзему в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим від 03 серпня 2011 року за № 1696 та від 04 серпня 2011 року за № 1706 договір оренди на земельну ділянку площею 1,1 га між Міжводненською сільською радою і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зареєстрований 21 серпня 1997 року за № 51 у КРФ ДП „ЦДЗК”.
Згідно з листом Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим від 21 січня 2011 року за вихідним № 63/9/17 станом на 21 січня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 орендна плата за земельну ділянку площею 1,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за 2009-2010 роки не здійснювалась (а. с. 6).
Невиконання орендарем обов'язків за договором оренди землі в частині оплати орендних платежів, стало підставою для заявлення даного позову у справі з вимогою про розірвання договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 серпня 1997 року та припинення права відповідача користування земельною ділянкою площею 1,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для розірвання договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 серпня 1997 року.
На думку судової колегії, для вирішення правового спору у даній справі необхідно керуватися нормами Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та інш.
Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Положення даних статей гарантують кожному право користування природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.
Відповідно до абзацу 4 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16 квітня 2004 року N 7 питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.
Стаття 24 Закону України „Про оренду землі” визначає права та обов'язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Закон України "Про плату за землю" в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Частиною першою статті 2 вказаного Закону передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 17 Закону України "Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема: систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції з пояснень сторін та долучених до справи матеріалів встановлені факти неподання відповідачем декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік та нездійснення орендної плати за договором на право тимчасового користування землею.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача послався на відмову Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим у прийнятті від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік у зв'язку з прийняттям Чорноморським районним судом Автономної Республіки Крим постанови від 06 квітня 2009 року та додаткової постанови від 29 липня 2009 року у справі № 2-а-8/09/0123 за позовом ОСОБА_6 до Міжводненської сільської ради про скасування рішення сільської ради „Про відмову у зборі матеріалів попереднього узгодження земельної ділянки” та визнання права оренди земельної ділянки площею 1,1 га для реконструкції та будівництва човнової станції, відповідно до яких, на думку відповідача, він втратив статус платника податку з орендної плати за земельні ділянки, при цьому вказував на те, що знов такий статус фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відновив лише у березні 2011 року за результатами прийняття Севастопольським апеляційним адміністративним судом ухвали та постанови від 28 березня 2011 року у справі № 2-а-8/09/0123.
Однак, судова колегія не погоджується з викладеною позицією представника відповідача, з наступних підстав.
Згідно статті 31 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до вимог частин другої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки зміни або розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються у разі розірвання договору.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 серпня 1997 року № 51 в установленому законом порядку розірваний не був, і відповідно, обов'язки зі сплати оренди за користування земельною ділянкою у відповідача також не було припинено.
Згідно з листом Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим від 27 липня 2011 року за вихідним № 160/19-0 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 орендна плата з фізичних осіб за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 серпня 1997 року № 51, відповідно платіжних документів (технологічних В-файлів) не проводилася.
У 2009 році відповідачем було сплачено орендну плату з фізичних осіб (код податку 13050501) у сумі 3326,21 грн на розрахунковий рахунок № 33212815700310 Міжводненської сільської ради (квитанції від 30 січня 2009 року №№ 6, 9 та від 27 лютого 2009 року № 1046.407.1).
У 2010-2011 роках сплата орендних платежів з фізичних осіб, у тому числі за вищезазначеним договором не проводилася, що також підтверджується довідкою Міжводненської сільської ради від 09 серпня 2011 року за № 295/02-12.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 29 січня 2009 року подана звітна податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 450 на суму 20714,60 грн.
27 листопада 2009 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подана уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 11994, де нараховано до зменшення орендної плати за 2009 рік, у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень, на суму 5178,70 грн. (переплата, що виникла у зв'язку з виправленням помилки у декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 31 січня 2008 року за вх. № 497).
27 листопада 2009 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 поданий перерахунок податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 11993, де сума переплати за податкові (звітні) періоди, за якими минув строк сплати склала 15535,89 грн.
Згідно з актом Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим від 10 травня 2011 року № 268/17-03/2520005179 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання податкового та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 за 2009-2010 роки та 1 квартал 2011 року відповідачу донараховано орендної плати за 2009 рік -3484,90 грн, за 2010 рік -21662,69 грн.
Доводи відповідача про те, що податковий борг зі сплати земельного податку до теперішнього часу не є погодженим у розумінні податкового законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність заборгованості у орендаря за спірним договором, не можуть бути визнані судовою колегією обґрунтованими, оскільки вони не стосуються предмету доказування у даній справі. Так, для встановлення факту порушення зобов'язань зі своєчасної сплати земельного податку достатньо підтвердженої матеріалами справи та обома сторонами обставини невнесення відповідачем орендної плати за період 2009-2010 років станом на 21 січня 2011 року. Водночас, дотримання процедури погодження податкового зобов'язання мало б значення для спору про стягнення з орендаря заборгованості зі сплати орендних платежів. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що наявність спору про користування земельною ділянкою площею 1,1 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, на який посилається відповідач як на підставу невнесення за цей період орендної плати, не звільняє від обов'язку орендаря від сплати земельного податку при наявності діючого договору оренди, який є підставою виникнення таких зобов'язань.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, матеріалами справи підтверджується істотне порушення умов договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 серпня 1997 року з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а саме систематична несплата орендної плати.
Невстановлення судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 104 цього Кодексу є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції -скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Міжводненської сільської ради задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року у справі № 5002-8/330-2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити у повному обсязі.
5. Розірвати договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), укладений 01 серпня 1997 року між Міжводненською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зареєстрований у книзі записів договорів на право користування землею 21 серпня 1997 року за №51.
6. Припинити право фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 користування земельною ділянкою площею 1,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
М.І. Ткаченко
Розсилка:
1. Міжводненська сільська рада (вул. Ювілейна, 1,Міжводне, Чорноморський р-н,96420)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,96400)
3. Державна податкова інспекція в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4,Чорноморське,96400)