28.07.2011 року Справа № 5005/1380/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О. Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Соловйової О.І.
за участю прокурора: Киричок О.В. ( посвідчення № 112 від 07.06.2011 р.)
за участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_1.( паспорт серії НОМЕР_1 від 18.05.96 р.); ОСОБА_2(дов. №1559 від 27.07.11 р.);
від позивача та третьої особи: представник у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 р. у справі № 5005/1380/2011
за позовом Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Нікополь в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації м. Нікополь
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Нікополь;
3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція м. Нікополь
про зміну договору оренди земельної ділянки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 31.03.2011 р. у справі № 5005/1380/2011 (суддя Коваленко О.О.) задоволено позов Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Нікополь, пред'явленого в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації м. Нікополь до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Нікополь; 3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція м. Нікополь про зміну договору оренди земельної ділянки від 08.10.2007 р.
Вказаним рішенням змінено п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 08.10.2007 р., укладеного між Нікопольською райдержадміністрацією та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, викладено його в наступній редакції:
“п.4.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у трикратному розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України”.
Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
18.04.11 р. на примусове виконання рішення видано накази.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги і апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Підставою для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Скаржник вважає, що згідно з нормами ст.ст. 5,6 ЦК України договір оренди земельної ділянки є правочином, передбаченим актами цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 413-415, 792-797 ЦК України та ЗУ “Про оренду землі”, щодо якого акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі.
Відповідач вказує у скарзі, що не згоден з доводами суду першої інстанції, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, оскільки ніякого збільшення розміру ставки земельного податку, як на час прийняття оскаржуваного рішення так і на час подання апеляційної скарги не провадилось.
Розпорядженням секретаря судової палати від 14.07.2011 р. за № 925, для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду, у зв'язку з хворобою судді постійної колегії Єстигнеєва О.С. та на підставі наказів голови суду № 5,7 від 17.01.11 р. змінено склад колегії суддів.
Розпорядженням секретаря судової палати від 26.07.2011 р. за № 986, у зв'язку з виходом з лікарняного судді постійної колегії Єстигнеєва О.С. та на підставі наказів голови суду № 5,7 від 17.01.11 р. змінено склад колегії суддів.
Прокурор, позивач та третя особа відзив на апеляційну скаргу не надали.
Позивач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином , про поважні причини неявки суд не повідомили, не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні. Неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Нікопольською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 08.10.2007 р.
Підставою для надання земельної ділянки в оренду є розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації від 20.08.2007 р. № 803-р-07.
Згідно п.п.1.1 договору оренди від 08.10.2007 р. орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, водного фонду, яка знаходиться у державній власності та розташована на території Першотравневської сільської ради Нікопольського району.
Договір зареєстровано в державному реєстрі земель 08.10.2007 р. за № 040712500708.
Договір укладено на сорок дев'ять років.
У пункті 4.2 договору сторони встановили, що розмір орендної плати є договірним і складає: 30,0 грн. за 1 га або 7772,52 грн. за 259,0841 га, щорічно.
Сторони дійшли згоди, що у разі необхідності, за домовленістю сторін, розмір, порядок, строки та умови сплати орендної плати можуть змінюватися, що встановлюється додатковою угодою. (п.4.7)
За умовами договору підставами для зміни розміру, порядку, строків та умов виплати орендної плати можуть бути: зміни умов господарювання, передбачених договором; збільшення розміру ставки земельного податку та з інших випадків, передбачених законодавством України (п.п.4.8-4.8.6).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст. 193 ГК України). В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 р.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»та п.33 договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008).
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Запропонована прокурором редакція пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки від 08.10.2007 р. не встановлює конкретний розмір орендної плати та не відповідає вимогам ст. 288.5 та 288.5.1, в яких встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Відповідно до розділу Х Перехідних положень п.12 Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України належить вирішення питання , в тому числі використання землі.
Згідно приписів ст. 6 вказаного Закону, на використання землі голова районної державної адміністрації видає розпорядження.
Ні прокурором, ні позивачем не надано до матеріалів справи доказів видання головою Нікопольської державної адміністрації розпорядження щодо визначення розміру орендної плати в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Нікополь задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 р. у справі № 5005/1380/2011 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Нікопольської райдержадміністрації м. Нікополь на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Нікополь 42 грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
В поворот виконання рішення, припинити стягнення за наказами господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.04.11 р., згідно ст. 122 ГПК України.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О. Лотоцька
О.С. Євстигнеєв
Постанова виготовлена в повному обсязі 29.07.2011 р.
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко