Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" серпня 2011 р. Справа № 5023/5546/11
вх. № 5546/11
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання Волощук К.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., за довіреністю б/н від 01.07.2011р.;
третьої особи - не з"явився;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Харківагросоюз", м. Харків
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю, м.Харків
до Валківська районна держадміністрація м. Валки
про визнання права власності
Позивач - ПФ "Харківагросоюз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Валківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення №№1-34, загальною площею 815,9 кв.м., що розташовані на трьох поверхах в адміністративно - складській будівлі літ. А-1 по вул.Заводська №6 , с.Шлях Валківського району Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 07.07.2011р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю.
Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник третьої особи в судове засідання 03.08.2011р., не з"явився, 20.07.2011р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача в судове засідання 03.08.2011р., не з"явився, 20.07.2011р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить справу розглянути на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства України за відсутності представника відповідача.
Відпрвідач та третя особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.
Присутній в судовому засіданні 03 серпня 2011 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача та третьої особи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
09 червня 2011 року позивач підписав з відповідачем Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 632120004000259 від 04.07.2011р., що знаходиться на території Шарівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 1,8251 га. Згідно цього договору земельна ділянка надається позивачу в строкове платне користування для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємства терміном на 49 років.
На вищевказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить позивачу на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 02.03.2001р., укладеного між ТОВ «Вега-2» та ПФ «Харківагросоюз».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за власні кошти протягом 2009 року виконав реконструкцію існуючої нежитлової адміністративно-складської будівлі літ. А-1, що знаходиться по вул.Заводська №6 у с.Шлях Валківського району Харківської області з надбудовою другого та третього поверхів.
Реконструкція існуючої нежитлової будівлі виконувалася згідно Дозволу сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності Валківського районного відділу Головного управління МНС в Харківській області на виконання будівельних робіт №67 від 16.06.2009р.
Відповідно до наявної в матеріалах справи балансової довідки первинна балансова вартість реконструйованої будівлі складає 149938,77 грн.
На замовлення ПФ «Харківагросоюз» Валківським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю загальною площею 815,9 кв.м., що розташовані на трьох поверхах в адміністративно - складській будівлі літ. А-1 по вул.Заводська №6 , с.Шлях Валківського району Харківської області.
Згідно технічному висновку, виданому ТОВ "Харківагропроект" (згідно державної ліцензії серії АБ № 204480), виконана реконструкція адміністративно-складської будівлі з підсобними та додатковими приміщеннями, з прибудовою та надбудовою 2-х поверхів по вул. Заводська №6 , с.Шлях негативно не вплинула на несучі властивості основних будівельних конструкцій будівлі і приміщення придатне для подальшої експлуатації за цільовим призначенням.
У результаті проведеної реконструкції загальна площа будівлі збільшилася за рахунок устрою надбудови другого та третього поверху і прибудови і складає 815,9 кв. м.
Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.
Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.
При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.
Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, за умови надання земельної ділянки в встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.
Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухо ме майно та їх обмежень” та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від )7”лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від “07”лютого 2002 року № 7/5, правовстановлюючими документами, на підставі яких про водиться реєстрація прав власності на нерухоме майно є, в тому числі, рішення суду... про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, відповідно до законодавства України, орган, який проводить дер жавну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний проводити реєст рацію судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення №№1-34, загальною площею 815,9 кв.м., що розташовані на трьох поверхах в адміністративно - складській будівлі літ. А-1 по вул.Заводська №6 , с.Шлях Валківського району Харківської області, правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, а тому підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Приватною фірмою «Харківагросоюз» (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4, кімн. 405 Б, ідентифікаційний код 30038536) право власності на нежитлові приміщення №№1-34, загальною площею 815,9 кв.м., що розташовані на трьох поверхах в адміністративно - складській будівлі літ. А-1 по вул.Заводська №6 , с.Шлях Валківського району Харківської області.
Суддя Рильова В.В.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 04 серпня 2011 року
справа № 5023/5546/11.