01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.07.2011 № 15/92
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - предст. за дов. № 16 від 10.01.2011 р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна
страхова компанія”
на рішення господарського суду міста Києва
від 19.04.2011 р.
у справі № 15/92 (суддя Хоменко М.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка”
до Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна
страхова компанія”
про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24 990,00 грн.
Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Уніка” (надалі - ПрАТ „СК „Уніка”, позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” (надалі - ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, відповідач) страхового відшкодування в розмірі 24 990,00 грн. в порядку регресу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2011 у справі № 15/92 позов задоволено повністю: стягнуто з ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія” 24 990,00 грн. основного боргу, 249,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №15/92 від 19.04.2011 і припинити провадження по справі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції були порушенні норми матеріального права. Відповідач вважає, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини у зв'язку з тим, що позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ5005467 та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП. Відповідач стверджує, що чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування. На думку відповідача, Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає подання регресного позову до страховика забезпеченого транспортного засобу виключно Моторним (транспортним) страховим бюро України. За твердженням відповідача, зазначеним Законом встановлено виключний перелік тих осіб, до яких має право подати регресний позов страховик, при цьому, право регресу одного страховика до іншого страховика умовами цього Закону не передбачено.
Позивач вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
14.09.2010 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті (надалі - договір страхування), предметом якого є страхування автомобіля Renault Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до договору страхування страхувальник передає, а страховик приймає на страхування, зокрема страховий ризик пошкодження, знищення автотранспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).
Об'єктом договору страхування є транспортний засіб Renault Logan, державний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2010 в м. Одеса на вулиці Разумовська відбулося зіткнення автомобіля Renault Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс», під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було визнано вказаний випадок страховим та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 26 816,35 грн.
Вказана сума була розрахована позивачем наступним чином.
У відповідності до договору страхування страхове відшкодування здійснюється в межах страхової суми з урахуванням передбаченої договором страхування франшизи.
Вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту), завдана власнику автомобіля Renault Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 10.10.2010 не перевищила страхової суми (84 200,00 грн.).
Згідно звіту № 246 від 21.10.2010, складеним оцінювачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Renault Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП складає 29 020,99 грн.
Франшиза, згідно умов договору страхування становить 2 % у євро, що в перерахунку на гривні складає 2 204,64 грн.
За таких обставин, розмір страхового відшкодування склав 26 816,35 грн. (29 020,99 грн. вартості ремонту автомобіля - 86,00 грн. франшизи = 26 816,35 грн.).
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 01.12.2010 водія автомобіля ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як випливає з матеріалів справи ОСОБА_4 керував транспортним засобом на законних підставах.
Таким чином, особою, відповідальною за завданий внаслідок ДТП 10.10.2010 збиток є ОСОБА_4
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у страховика - ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, відповідач у справі, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5005467 від 30.08.2010.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 38.1.1. ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Страхове відшкодування в розмірі 26 816,35 грн. підтверджується страховим актом № 00054108/1 від 28.10.2010 та було виплачено позивачем страхувальнику згідно платіжного доручення № 036367 від 15.12.2010.
Таким чином, у відповідності до вищевказаних норм до позивача перейшло право вимоги, яке ТОВ «Сейп Автотранс» (власник пошкодженого автомобіля) мало до ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, як страховика цивільної відповідальності винного водія автомобіля марки ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4
Сума страхового відшкодування, яка встановлена полісом ліміту відповідальності № ВЕ/5005467 від 30.08.2010, склала 25 500,00 грн., франшиза за цим полісом становить 510,00 грн.
З огляду на це, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди в сумі 24 990,00 грн. задоволені судом першої інстанції правомірно.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва у справі № 15/92 від 19.04.2011 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2011 у справі № 15/92 залишити без змін.
Матеріали справи № 15/92 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Новіков М.М.