01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.07.2011 № 57/114
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Буравльова С.І.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 01.03.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 05.07.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»
на рішення
господарського суду м. Києва
від 24.05.2011 р.
у справі № 57/114 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
«ІНВЕСТХОЛДІНГ» (далі ПАТ
«ІНВЕСТХОЛДІНГ»)
до Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко» (далі
ДП «Фірма «Дайленко»)
про стягнення 778 456,20 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2011 р. по справі № 57/114 позов задоволено частково : з ДП «Фірма «Дайленко» стягнуто на користь ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ» 773 623,37 грн. грн. основного боргу, 4 387,40 грн. 3 % річних, 7 789,11 грн. державного мита та 235,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги листа Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій № 216-389 від 17.02.2011 р. й місцевим судом безпідставно відмовлено в клопотанні відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав. В подальшому заявив клопотання про призначення судово-будівельної експертизи для встановлення якості виконаних робітниками позивача будівельних робіт, яку було призначено, однак фактично не виконано в ході розгляду справи судом першої інстанції, тощо.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін, одночасно заперечив проти проведення будівельної експертизи, оскільки відповідачем не доведено суду факту проведення ним конкретних будівельних робіт з участю наданих позивачем на виконання договору працівників, виявлених дефектів деяких робіт, як і відповідальності позивача за якість таких робіт.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 28.09.2010 р. ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП «Фірма «Дайленко» про стягнення 773 623,37 грн. грн. основного боргу, 4 832,83 грн. 3 % річних. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 11.01.2008 р. між сторонами укладено Договір № 3 про надання послуг (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобов'язувався за завданням Замовника (Відповідача) надати послуги в порядку та на умовах, визначених Договором. На виконання Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги по залученню робочої сили на загальну суму 773 623,37 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 р.. В зв'язку з тим, що сторонами Договору не передбачено строків оплати наданих послуг, 17.06.2010 р. позивачем надіслано на адресу відповідача листа вих. № 406 від 15.06.2010 р. з проханням здійснити оплату наданих послуг в розмірі 773 623,37 грн.. В порушення умов Договору відповідач не виконав зобов'язань по оплаті вартості наданих позивачем послуг. Одночасно позивач просив стягнути на підставі ст. 625 ЦК України 4 832,83 грн. 3 % річних, тощо.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, проте заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 773 623,37 грн. грн. основного боргу, 4 387,40 грн. 3 % річних, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по залученню робочої сили на загальну суму 773 623,37 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Згідно п. 3.4. Договору відповідач (замовник) зобов'язувався перерахувати зазначену в акті про надані послуги суму на поточний рахунок позивача (виконавця).
В зв'язку з тим, що сторонами Договору не передбачено строків оплати наданих послуг, 17.06.2010 р. позивачем надіслано на адресу відповідача листа вих. № 406 від 15.06.2010 р. про здійснення оплати наданих послуг в розмірі 773 623,37 грн..
В порушення умов Договору відповідач - ДП "Фірма "Дайленко" не виконав зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг.
Місцевим судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості в розмірі 773 623,37 грн. відповідач у встановлений законодавством строк не виконав.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилався на неякісне надання позивачем послуг, на підтвердження чого надав суду дефектний акт про виявлення дефектів наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2010 р.. Згідно цього акту комісією ДП "Фірма "Дайленко" в результаті огляду монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знам'янка-Луганськ-Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км 8-800 км 16+00, ПК 146+60, роботи на якому виконувались з використанням робочої сили (співробітників) позивача, встановлено: трищінуватість поверхні бетону пролітної будови конструкції під проїжджу частину; нерівність бетонного покриття згори пролітної будови монолітної конструкції шляхопроводу; порушення і відшарування захисного шару бетону на правому ригелі і лівій стороні нижньої частини пролітної будови моста; присутність затікання цементного молочка між бетоном конструкції і поверхнею опалубки.
Дослідивши цей дефектний акт від 15.04.2010 р., місцевий суд встановив, що його складено та підписано лише представниками відповідача, він є одностороннім документом. Доказів повідомлення позивача про виявлені недоліки щодо наданих позивачем послуг та складання відповідного дефектного акту відповідачем не надано.
Крім цього, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що про існування вищезгаданого дефектного акту йому стало відомо лише під час судового розгляду справи, до цього будь-яких зауважень щодо якості наданих послуг від відповідача на адресу позивача не надходило.
Для з'ясування всіх обставин справи та перевірки заявлених відповідачем фактів, місцевим судом двічі призначалась судова будівельно-технічна експертиза, проте, встановити вищенаведені факти за допомогою проведення відповідної експертизи не виявилося можливим.
Як наслідок, дефектний акт про виявлення дефектів наданих позивачем послуг (виконаних робіт) від 15.04.2010 р., місцевим судом не взято в якості доказу неякісного надання послуг позивачем за Договором. Натомисть місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 773 623,37 грн. вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних становить - 4 832,83 грн. й нарахування здійснено за період з 17.06.2010 р. по 31.08.2010 р.. Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів : касового чеку та опису вкладення, листа вих. № 406 від 15.06.2010 р. щодо оплати наданих послуг позивачем на адресу відповідача надіслано 17.06.2010 р., а тому на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто - до 24.06.2010 р.. Таким чином, місцевий суд дійшов до висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати послуг з 24.06.2010 р., а не з 17.06.2010 р. як визначено позивачем. В зв'язку з тим, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено період нарахування, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню. За розрахунком місцевого суду сума 3% річних за період з 24.06.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 4 387,40 грн. та підлягає стягненню з відповідача, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Не заслуговує й на увагу клопотання представника відповідача про призначення та проведення судової будівельно-технічної експертизи на предмет встановлення якості виконаних робітниками позивача будівельних робіт. Як встановлено судом, предметом договору, на підставі якого виник спір, є надання позивачем по справі для відповідача послуг по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням останнього на об»єктах, вказаних відповідачем. Жодним положенням цього договору не встановлено відповідальності позивача для неякісну роботу забезпечених ним робітників. Тим більше, як вище згадувалось надані позивачем послуги прийнято відповідачем, ними обома складено, підписано акт №РН-051009001 від 5.10.2009 р., де визначено вартість виконаних робіт й претензій по об»єму, якості та строкам не висловлено. Крім цього, на спростування згаданих тверджень апелянта позивачем долучено до відзиву на апеляційну скаргу документи про прийняття об»екту - техзвіт «Укрголовмостоекспертиза» за 2011 рік та Декларацію про готовність об»єкта до експлуатації від 14.07.2011 року, тощо.
Наведені в клопотанні відповідача обставини не мають жодного відношення до суті даного спору, за бажанням та ініціативи апелянта можуть бути лише предметом окремого позову.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2011 р. по справі № 57/114 - без змін.
Матеріали справи № 57/114 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Буравльов С.І.
Зеленін В.О.
19.07.11 (відправлено)