01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 12/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Новікова М.М.
Зубець Л.П.
при секретарі:
за участю представників
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1., дов. № 04/07/11 від 04.07.2011р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна
акціонерна страхова компанія «Оранта»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 13.04.2011р.
у справі № 12/81 (суддя ПрокопенкоЛ.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна
акціонерна страхова компанія «Оранта»
до Закритого акціонерного товариства «»Народна
фінансово-страхова компанія «Добробут»
про стягнення 24 990,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 року у справі № 12/81 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 року у справі № 12/81 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Представники позивача судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 17.10.2008 року між Позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу № 378-10/08 (надалі - Договір добровільного страхування ), за умовами якого під страховий захист Позивача взято автомобіль марки «Фольксваген Пасат В6»номерний знак НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2009 року о 20-20 на а/д Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «Вольво ХС-90» номерний знак НОМЕР_1 та водія ОСОБА_4, яка керувала автомобілем марки «Фольксваген Пасат В6», номерний знак НОМЕР_2 (надалі -ДТП). Зазначена обставина підтверджується довідкою ГУ МВС в АРК Республіканська рота ДПС для обслуговування доріг державного значення при управлінні ДАІ. В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю марки «Фольксваген Пасат В6» номерний знак НОМЕР_2 були завдані механічні пошкодження.
05.06.2009 року між Відповідачем та ОСОБА_3 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВС/7451674 (надалі - Договір обов'язкового страхування ). Згідно з вказаним договором Відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, яка буде заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2009 року по справі № 3-1772/09 винним у вищезазначеній ДТП визнано ОСОБА_3, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з Актом № 559-1836/07-09, складеним аварійним комісаром Собченко Г.В., матеріальний збиток завданий власнику автомобіля марки «Фольксваген Пасат В6»номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП складає 96 716,40 грн. з ПДВ.
На підставі страхових актів Позивача № № 559-1836/0709, 559-1836/07-09/2, розрахунку розміру страхового відшкодування від 18.08.2009 року, Позивачем на користь ОСОБА_2. було сплачено страхове відшкодування у сумі 80 276,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2991 від 11.12.2009 р., № 6 від 12.01.2010 р.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що між позивачем та відповідачем не існує договірних зобов'язань, у зв'язку з чим даний спір не є підвідомчим господарському суду.
Колегія Київського апеляційного господарського суду з таким висновком суду не погоджується виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Як вбачається з матеріалів справи, матеріальний збиток, заподіяний внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля ФОЛЬКСВАГЕН ПАССАТ В6, державний номер НОМЕР_2, становить 100 135,43 грн., що підтверджується страховими актами №559-1836/07-09/2 та №559-1836/0709.
Отже, у ВАТ НАСК «Оранта» виникли зобов'язання щодо виплати на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування за пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб.
На виконання зазначених зобов'язань ВАТ НАСК «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції виплатила на користь ОСОБА_2 грошову суму страхового відшкодування у розмірі 99814,93 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 12 січня 2010 року та №2991 от 11 грудня 2009 року.
Згідно з довідкою про обставини дорожньо-транспортної пригоди та постановою Алуштинського міського суду АР Крим від 21.09.09р. № 3-1772/09 особою, винною у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, визнаний ОСОБА_3.
Таким чином, після сплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_2. у ВАТ НАСК «Оранта» виникло право вимоги спричинених збитків до винної особи -ОСОБА_3.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. застрахована у приватному акціонерному товаристві Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (поліс № ВС7451674), про що вказано у довідці про ДТП, то вимога щодо відшкодування спричинених збитків переходить до ЗАТ НФСК «Добробут».
Крім того, посилання відповідача на те, що для визначення розміру страхового відшкодування повинна проводитись оцінка транспортного засобу суб”єктом оціночної діяльності, суд зазначає наступне.
Відносини у сфері страхування і створення ринку страхових послуг, посилання страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ , організацій та фізичних осіб регулюються спеціальними законами, відповідно до Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Відповідно до ст. 33 Закону України Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.
Стаття 34 цього Закону передбачає, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Як вбачається з аналізу викладених норм, що страховиком для визначення розміру збитків під час настання страхового випадку може бути призначений аварійний комісар, який визначає обставини настання страхового випадку та розмір збитків.
Крім того, в даних правовідносинах, а саме - правовідносинах, що виникли зі страхування майна чи відповідальності за заподіяну шкоду майна третіх осіб, висновок аварійного комісара дорівнюється висновку експерта, тобто як зазначено у вищезазначених нормах, страховик зобов'язаний забезпечити огляд транспортного засобу та виконування висновку про розмір збитків аварійним комісаром або експертом, це право страховика залучати до визначення розміру збитків аварійного комісара чи експерта.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач належним чином виконано свої зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, а тому в повній мірі має право на відшкодування понесених збитків винною особою, а в даному випадку страховиком винної особи, який прийняв на себе зобов'язання щодо страхування відповідальності особи, що була винною у вчинення ДТП.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 12/81 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 12/81 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «»Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а) на користь Відкритого акціонерного товариства«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (95000, м. Сімферопіль, вул. Р. Люксембург, 17) матеріальну шкоду у порядку регресної вимоги в сумі 24 990,00 грн.
5 Стягнути з Закритого акціонерного товариства «»Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а) на користь Відкритого акціонерного товариства«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (95000, м. Сімферопіль, вул. Р. Люксембург, 17) державне мито в сумі 245,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито в сумі 122,50 грн. за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду м. Київ видати наказ.
8. Матеріали справи № 12/81 повернути до Господарського суду м. Київ.
9. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Новіков М.М.
Зубець Л.П.