01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 31/75
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Синиці О.Ф.
при секретарі:
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1. ( довір. №1871-НЮ від 30.06.2010р.);
ОСОБА_2. (довір. №2767-НЮ від 25.11.2009р.);
Від відповідача - ОСОБА_3. ( довір. №353/22 від 19.05.2011р.);
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Центренерго”
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2010р.
у справі № 31/75 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-
Західна залізниця”
до Публічного акціонерного товариства „Центренерго”
про стягнення 4 940 866,26 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2011р. у справі №31/75 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Центренерго” на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” заборгованість у розмірі 3 698 508 грн. 90 коп., 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що право позивача нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах регламентовано ст.46 Статуту та п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства України від 21.11.2000р. №644, у відповідності до яких збір за зберігання вантажу у вагонах нараховується позивачем у разі затримки їх з вини одержувача, який сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї) з урахуванням нормативно встановленого п.5 Правил зберігання вантажів терміну безоплатного зберігання - протягом доби. При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки. Факт заборгованості відповідача, як зазначає суд, за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля-Дніпровське підтверджується накопичувальними картками.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що в матеріалах справи є достатні та необхідні докази того, що відповідач у справі вжив всіх належних йому заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором №20361103 від 18.01.07р., недопущення простоювання та затримки вагонів, своєчасно і неодноразово попередив позивача і всіх зацікавлених осіб про неможливість прийняття вугільної продукції у певному обсязі, а тому, як зазначає скаржник, слідує висновок, що затримка вагонів і нарахування збору за зберігання вантажів, виникла не з вини відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. розгляд апеляційної скарги призначено на 07.07.2010р.
Ухвалою від 07.07.2010р. розгляд справи відкладено на 21.07.2011р., 21.07.2011р. оголошено перерву в судовому засіданні до 28.07.2011р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011р. зупинено провадження у справі та призначено судову економічну експертизу.
Ухвалою від 31.05.2011р. поновлено провадження у справі у зв'язку з поверненням справи з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.06.2011р.
15.06.2011р. розгляд справи відкладено на 29.06.2011р.
29.06.2011р. у зв'язку з хворобою судді розгляд справи перенесено на 13.07.2011р.
12.07.2011р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування відповідача по справі, надавши необхідні докази про зміну найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Державна егергогенеруюча компанія „Цетренерго” на Публічне акціонерне товариство „Центренерго”.
Відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи наявність доказів про зміну найменування відповідача, суд змінює назву відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенерцюча компанія „Центренерго” на Публічне акціонерне товариство „Центренерго”.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.
18 січня 2007 року між сторонами було укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання позивачем, як перевізником, відповідачу, як вантажовласнику, послуг, пов'язаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п.2.2.1. договору позивач зобов'язаний для централізованих розрахунків відкрити відповідачу рахунок 2036103 і код вантажовідправника, одержувача 3371.
Згідно з п.2.2.2. договору позивач зобов'язаний приймати до перевезення та видавати вантажі відповідача, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками відповідача та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Пунктом 2.2.3. договору сторони погодили, що позивач зобов'язаний здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з відповідачем за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати позивачу відповідні розрахункові документи через станцію (ЄтехПД) Трипілля-Дніпровське.
Відповідно до п.2.2.6. договору позивач зобов'язаний списувати з рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) з особового рахунку відповідача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі судова колегія вважає необгрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи з огляду на наступне.
У п.2.4.2. договору визначено обов'язок відповідача здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів позивачем.
Послуги відповідачу за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку (Розділ 3 Договору).
Матеріали справи свідчать про те, що у відповідності на виконання умов договору позивачем були надані послуги з перевезення вантажу, який був отриманий відповідачем без зауважень.
В період з 01 вересня по 01 листопада поточного року відповідачем порушене здійснення своєчасного вивантаження вантажів та здійснення своєчасної попередньої оплати за перевезення і додаткові послуги, відповідно до обсягів перевезення вантажів за відповідний період, передбачених п.п. 2.4. (2.4.1, 2.4.2) п. 2 зазначеного договору.
Наслідком несвоєчасного вивантаження вантажів та здійснення несвоєчасної попередньої оплати за перевезення і додаткові послуги, відповідно до обсягів перевезення вантажів, за період з 01 вересня по 01 листопада 2009 року включно є дебіторська заборгованість відповідача за попередньо надані послуги у розмірі 4 940 866, 26грн., про що зазначав позивач в позовній заяві. На особовому рахунку відповідача по ЄтехПД відповідні кошти відсутні.
Статтею 125 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, (далі -Статут) визначено, що після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею несе одержувач.
Відповідно до вимог п. 8 Правил користування вагонами затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, оформляється актом загальної форми ГУ-23, який підписується працівниками станції і вантажовласника з зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номерів; затримка вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника оформляється актом про затримку вагонів форми ГУ-23а із зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номерів, які складає станція затримки вагонів.
Затримка вагонів на станції призначення та на підходах до неї із-за неподання їх під вивантаження з вини відповідача оформлена працівниками позивача актами, які є в наявності у відповідача. Належним чином засвідчені копії цих документів долучено до матеріалів справи.
Дані акти складені у відповідності до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113.
Наслідком затримки вагонів на станції призначення та на підходах до неї стало нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу, підставою для нарахування якого, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, стали акти на затримку вагонів з вини відповідача на станції призначення -Трипілля -Дніпровське та на підходах до неї -станціях Миронівка, Нові Безрадичі, якими засвідчені обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду по те, що право позивача нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах регламентовано ст.46 Статуту та п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, у відповідності до яких збір за зберігання вантажу у вагонах нараховується позивачем у разі затримки їх з вини одержувача, який сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) з урахуванням нормативно встановленого п.5 Правил зберігання вантажів терміну безоплатного зберігання -протягом доби. При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.
За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, сума нарахованого збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля -Дніпровське позивача, яка підлягає відшкодуванню, становить 4940866,26грн. що підтверджується накопичувальними картками, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідач відмовляючись оплатити збір за зберігання вантажу у вагонах, посилається на те, що він попереджав позивача про неможливість приймати вугілля в великих обсягах, а тому просив перевізників зменшити обсяги доставки вугілля. Відповідач посилається й на відсутність окремої угоди між сторонами на збереження вантажів на складах станції або у вагонах.
В апеляційній скарзі, з приводу стягнення штрафів за неочищення вагонів, плати за користування вагонами і контейнерами, додаткових зборів та плати за бланки перевізних документів, відповідач зазначив наступне: штрафи за неочищення вагонів за вересень 2009 р. у сумі 3 168,20 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 2 701,00 грн. сплачені згідно платіжних доручень №№ 5939, 5117, 7305, про що повідомлено позивача відповідними листами; вантажні роботи за вересень 2009 р. у сумі 81,78 грн. сплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення № 5117, про що було повідомлено позивача листом № 30-4703 від 29.09.2009 р.; плата за користування за вересень 2009 р. у сумі 6 507,72 грн. сплачена в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5117, 5187, 5188, про що було повідомлено позивача листами № 30-4703 від 29.09.2009 р. та № 30-4704 від 29.09.2009 р.; маневрові роботи за вересень 2009 р. у сумі 1404,48грн. сплачені в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5117, 5187, 5188, про що було повідомлено позивача листом № 30-4703 від 29.09.2009 р.; перевірка маси вантажу за вересень 2009 року у сумі 270,72 грн. сплачена в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5187, 5188; бланки за вересень 2009 р. у сумі 19,08 грн. сплачені в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5187, 5188; телеграфний збір за вересень 2009 р. у сумі 497,28 грн. сплачено в повному обсязі згідно платіжного доручення № 5117, про що повідомлено позивача листом № 30-4703 від 29.09.2009 р.; плата за користування та провізна плата за жовтень 2009 р. сплачена в повному обсязі згідно платіжного доручення № 7305, про що повідомлено позивача листом № 30-6045 від 03.12.2009 р.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції та проведення сторонами звірки взаєморозрахунків позивачем було надано суду заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої заборгованість відповідача перед позивачем уточнена та становить 3 698 508,90 грн. з ПДВ.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантажу до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно висновку судово-економічної експертизи №6690/10-19/2548/11-19 від 29 квітня 2011р. нарахування Державним територіально-галузевим об'єднанням „Південно-Західна залізниця” Відкритому акціонерному товариству „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” боргу по договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги за №2036103 від 18.01.2007р., спричиненого затримкою вагонів на підходах та безпосередньо на станції призначення Трипілля -Дніпровське, документально підтверджується в сумі 3 667 100,83 грн.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Центренерго”
задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2010р. у справі № 31/75 змінити. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
„Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно- Західна залізниця” задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Центренерго” ( юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення,1; поштова адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно - Західна залізниця” (01601, м. Київ, вул.Лисенка,6, код ЄДРПОУ 04713033) заборгованість у розмірі 3 667 100 (три мільйони шістсот шістдесят сім тисяч сто) грн. 83 коп., 25 500 грн. державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити”.
3.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 31/75 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Пашкіна С.А.
Судді Баранець О.М.
Синиця О.Ф.