01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 12/040-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Синиці О.Ф.
при секретарі:
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 ( довір. №320697 від 11.02.11);
Від відповідача - ОСОБА_2 ( довір. б/н від 30.06.11);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”
на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2011р.
у справі № 12/040-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”
про стягнення заборгованості у розмірі 56 029,52 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.04.2011р. у справі №12/040-11 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення заборгованості у розмірі 56 029,52 грн. задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 основний борг у сумі 49 980,13 грн., 6 049,39 грн. пені; 3000,00 грн. витрат за послуги адвоката; 560,30 грн. витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу №16 від 01.02.2010 року недійсним відмовлено.
Рішення Господарського суду Київської області ґрунтується на тому, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 102 531,62 грн. що підтверджується видатковими накладними, а відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Відповідач, як зазначає суд, товар оплатив частково в сумі 52 551,49 грн.
Місцевий господарський суд зазначає й про те, що оплативши товар частково, відповідач вчинив дії, які свідчать про схвалення ним угоди.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області, та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом вказує про неналежне оформлення видаткових накладних та підписання їх особою, яка не є уповноваженим представником відповідача.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає й про те, що позивачем належним чином не доведено розмір заборгованості відповідача та не надано до суду першої інстанції належних письмових доказів такої заборгованості.
Крім того, 20.06.2011р. через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011р. розгляд апеляційної скарги призначено на 22.06.2011р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання апеляційного суду представника відповідача (за первісним позовом), ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.07.2011р.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” 01 лютого 2010 року укладено договір купівлі-продажу №16, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товари медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), а відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вчасно та в повному обсязі.
На виконання умов договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 102 531,62 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 11.03.2010 року, №0000002 від 24.03.2010 року, №0000003 від 08.04.2010 року, №0000005 від 22.04.2010 року, №0000008 від 05.05.2010 року, №0000013 від 19.05.2010 року, а відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей від позивача №11417 від 19.05.2010 року, №11117 від 07.05.2010 року, №10734 від 22.04.2010 року, №10369 від 08.04.2010 року, №9785 від 23.03.2010 року, №9429 від 10.03.2010 року.
Відповідач товар оплатив частково, а саме в сумі 52 551,49 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 03.11.2010 року, 16.11.2010 року, та 23.11.2010 року.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст.599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 49 980,13 грн. підлягає задоволенню, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано документів, що підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, в той час як матеріали справи містять докази, що вказують на наявну у відповідача заборгованість за поставлені позивачем товари.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 01.02.2010 року передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній позивача, не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
П. 7.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Судова колегія погоджується з розрахунком розміру пені, за період з 10.05.2010 року до 10.11.2010 року, проведеним судом - у розмірі 6 959,86 грн. та вважає обґрунтованим висновок суду про те, що оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 6 049,39 грн., стягненню підлягає саме ця сума.
Щодо зустрічного позову про визнати договір недійсним, у зв'язку з тим, що сторони не погодили всі істотні умови договору, зокрема ціну, предмет та розмір платежів судова колегія зазначає про наступне.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що позивач продає, а відповідач купує товари медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що позивач продає, а відповідач купує товари медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.
Доводи позивача (за зустрічний позовом) в апеляційній скарзі про неналежне оформлення видаткових накладних, зокрема на їх підписання особою, яка не була уповноваженим представником відповідача до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки, відповідач прийняв товар, переданий позивачем, що підтверджується довіреностями, долученими до матеріалів справи, проте оплатив його частково, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, які також долучені до матеріалів справи.
Крім цього, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. Відповідач товар оплатив частково, вчинивши таким чином дії, які свідчать про схвалення ним угоди.
Таким чином висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу №16 від 01.02.2010р. недійсним є обґрунтованим, а рішення таким, що не підлягає скасуванню.
Клопотання представника відповідача (за первісним позовом) про призначення судової економічної експертизи судовою колегією відхилено, у зв'язку з його необґрунтованістю.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2011р. у справі № 12/040-11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 12/040-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Пашкіна С.А.
Судді Баранець О.М.
Синиця О.Ф.