01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 4/190
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1. - за дов. № 247 від 17.03.2011,
ОСОБА_2. - за дов. № 210 від 08.02.2011
від відповідача ОСОБА_3. - за дов. № 1215/12 від 01.06.2011,
ОСОБА_4. - за дов. № 71/18 від 11.01.2011
від третьої особи 1) не з'явився
2) не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2011
у справі № 4/190 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Мале приватне підприємство «Принцеса»;
2) Акціонерне товариство «Віголін»
про стягнення 19 445 738,81 грн.
Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення 19 445 738,81 грн. страхового відшкодування та пені за Договором добровільного страхування майна підприємств та підприємців № 506-ип/10к від 02.04.2010.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 у справі № 4/190 позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» 19 201 875,00 грн. страхового відшкодування, 25 180,20 грн. державного мита та 233,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 у справі № 4/190 в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, є недоведеними.
До апеляційної скарги скаржником було додано письмові клопотання про зупинення провадження у справі, про призначення почеркознавчої експертизи, про призначення судової будівельно-технічної експертизи, про витребування доказів та про виклик осіб для надання пояснень.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Страхування» та доданих до скарги клопотань, просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 у справі № 4/190 - без змін.
В судовому засіданні представниками відповідача підтримано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Одеської області справи № 15/176-10-5275 про визнання недійсним договору страхування, про призначення почеркознавчої експертизи та про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Позивач проти заявлених відповідачем клопотань заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Заслухавши думку представників сторін, судова колегія вважає, що заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Одеської області справи № 15/176-10-5275 не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення господарським судом Одеської області справи № 15/176-10-5275, а наявність у провадженні іншого суду справи про визнання недійсними договору, на підставі якого заявлені вимоги в даній справі, не є підставою для зупинення провадження у даній справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України (постанови № 66/319-10 від 06.04.2011, № 03/92-50 від 26.01.2011, № 10/268(10) від 22.06.2011, № 42/309-10 від 26.01.2011, № 11/132 від 23.09.2011).
Згідно частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, судова експертиза призначається судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. У пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» зазначено про те, що судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Розглянувши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, колегія вважає, що відсутня необхідність у призначені судом почеркознавчої експертизи, оскільки належність чи неналежність підпису гр. Пісорогло І.В. не впливає на з'ясування обставин справи, що входять до предмета доказування. Крім того, у справі достатньо інших доказів, які вказують на поставку цукру МПП «Принцеса», а тому у суду немає необхідності та дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних щодо того, чи дійсно підпис на видаткових накладних належить гр. Пісорогло І.В., які, окрім того, колегія вважає, не входять до предмета доказування у даній справі.
Колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи. У справі наявні докази, на підставі яких судом можуть бути встановлені обставини, для встановлення яких відповідач просить призначити судову будівельно-технічну експертизу. Посилання відповідача на те, що наданий позивачем висновок спеціаліста Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву при Академії будівництва України №2328/1 від 26.08.2010, не може братись судом до уваги, оскільки вказаний висновок складений без врахування відповідних методологій, судова колегія знаходить безпідставним, оскільки висновок спеціаліста наданий на запит старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області Сягровець Т.М.
У задоволенні інших клопотань відповідача (про витребування у позивача доказів - положення про оцінку майна, що пропонується в якості заставного забезпечення, та інформацію про сформований резерв по кредиту МПП «Принцеса»; про виклик осіб для дачі пояснень), доданих відповідачем до апеляційної скарги, судова колегія відмовляє з огляду на відсутність потреби у цих доказах для з'ясування судом обставин, що підлягають доказуванню у даній справі.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія встановила наступне:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.04.2010 між МПП «Принцеса» та ПрАТ «СК «АХА Cтрахування» було укладено договір добровільного страхування майна підприємств і підприємців № 506-ип/10к (далі - договір). 27.04.2010 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору.
Згідно з договором предметом страхування визначено майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням, користуванням майном: товари в обороті, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3 500,00 тон, яке знаходилось за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Моторна, 8, згідно з договором відповідального зберігання № 1 від 02.04.2010, укладеного між АТ «Віголін» і МПП «Принцеса».
Вигодонабувачем за договором є позивач.
Застраховане майно передано позивачу в заставу за договором застави від 02.04.2010, укладеним між позивачем та МПП «Принцеса» на забезпечення виконання зобов'язань МПП «Принцеса» перед позивачем за кредитним договором № 6 К-Н від 02.04.2010, та передане на відповідальне зберігання АТ «Віголін» за договором відповідального зберігання.
За умовами договору майно (цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3 500 тон) застраховане відповідачем від настання таких страхових ризиків як пожежі, вибухи, стихійні лиха, дії води, сторонній вплив та протиправні дії третіх осіб.
Згідно з п. 3.1 договору страховими випадками визнаються втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті пожежі, вибуху, удару блискавки, падіння пілотованих літальних об'єктів або їхніх частин, стихійних лих, дії води, стороннього впливу, протиправних дій третіх осіб.
Згідно з п. 3.1.8 договору протиправними діями третіх осіб визнається зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище: крадіжки зі зломом, відкритого викрадення майна (грабежу), нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством (розбій), а також умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу або іншим способом.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що страховик має право перевіряти стан майна на відповідність умовам, зазначеним у заяві на страхування або на відповідність іншим чином наданої страхувальником інформації; перевіряти виконання страхувальником (вигодонабувачем) вимог правил і договору; направляти запити в органи міліції, пожежної охорони та інші спеціалізовані органи, в компетенцію яких входить ліквідація наслідків подій, передбачених розділом 3 даного договору, та розслідування причин їх виникнення з питань, пов'язаних з розслідуванням причин настання страхового випадку і визначенням розміру заподіяного збитку; брати участь у зберіганні і рятуванні майна, а також давати інструкції, спрямовані на зменшення збитку, виконання яких є обов'язковим для страхування (вигодонабувача); робити огляд ушкодженого майна провести власне розслідування для з'ясування причин та розміру збитку; вимагати від вигодонабувача виконання обов'язків за договором, включаючи обов'язки, що лежать на страхувальникові, але не виконані ним при пред'явленні вигодонабувачем вимоги про виплату страхового відшкодування; висунути (у межах фактичної виплаченої суми страхового відшкодування) позов до осіб, винних у страховому випадку, з метою отримання від них компенсації за заподіяні збитки; відмовити у виплаті страхового відшкодування згідно з чинним законодавством України і умовами договору (п.п. 6.1.1. - 6.1.6. п.п. 6.1.9.- 6.1.10. договору).
Відповідно до п. 6.2. договору страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 6.2.2); при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строки передбачені розділом 7 (п. 6.2.3).
Згідно п. 6.4. договору страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі в розмірі і строки, передбачені розділом 4 договору (п. 6.4.1); при укладенні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (п. 6.4.2).
При настанні страхового випадку страхувальник має право отримати страхове відшкодування в порядку та в строк, передбачений договором (п. 6.3.2 договору).
Відповідно до п. 6.4.5 договору при настанні події, що за умовами договору може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний: 1) негайно повідомити компетентні органи; 2) негайно у будь-який спосіб повідомити страховика та протягом двох днів після настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, надати страховику письмове повідомлення про таку подію. Так само як на страхувальнику, обов'язок негайного повідомлення про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, лежить і на вигодонабувачеві; якщо з поважних причин страхувальник не мав змоги надати повідомлення у вказаний строк, цей строк може бути збільшений за згодою страховика; 3) вжити всіх доступних та доцільних заходів для врятування майна, виконати всі інструкції, отримані від страховика; 4) забезпечити збереження стану предметів, які можуть служити речовими доказами причин настання події, яка має ознаки страхового випадку; 5) письмово повідомити страховика про початок проведення ремонтних або інших робіт (дій), які пов'язані з змінами фактичного стану пошкодженого майна на місці події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок; 6) забезпечити страховику можливість огляду місця події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок та самостійної попередньої оцінки понесеного збитку; 7) забезпечити представнику страховика можливість огляду ушкодженого майна для з'ясовування причин, розмірів збитку; 8) надати всі необхідні документи згідно з п. 7.1. договору; 9) сповістити страховика про всі випадки одержання компенсацій, повернення або відновлення третіми особами ушкодженого або знищеного майна; 10) надати всі документи, необхідні Страховику для висунення позову до осіб, винних у настанні страхового випадку (якщо такі є); 11) негайно повідомити страховику місцезнаходження втраченого майна, якщо воно знайдене.
Згідно з п. 7.1. договору передбачено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний надати страховику наступні документи: 7.1.1. повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку; 7.1.2. заяву на виплату страхового відшкодування; 7.1.3. документи, що підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого, знищеного або викраденого майна на момент настання страхового випадку; 7.1.4. перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна із зазначенням дійсної вартості безпосередньо перед настанням страхового випадку; 7.1.5. відповідні бухгалтерські документи (виписки з інвентарних книг, рахунки і накладні, виписки з книг складського обліку і т. ін.); 7.1.6. документи, що підтверджують розмір необхідних витрат на ремонт або відновлення пошкодженого майна; 7.1.7. документи, видані компетентними органами, які підтверджують настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок. Наявність протиправних дій підтверджується постановою компетентного органу, що проводить дізнання або досудове слідство, про порушення кримінальної справи за ознакою скоєння відповідного злочину; 7.1.8. довідку вигодонабувача про наявність заборгованості страхувальника за кредитним договором; 7.1.9. лист вигодонабувача про особу, якій належить виплатити страхове відшкодування (страхувальник або вигодонабувач); 7.1.10. інші документи або відомості (за вимогою страховика), які необхідні для з'ясування обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку.
Відповідно до п. 7.2. договору страхове відшкодування виплачується страхувальнику (вигодонабувачу) тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитків, перелік яких наведено в п. 7.1. договору. Ненадання таких документів дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами.
Відповідно до п. 7.4 договору рішення про виплату страхового відшкодування оформлюється страховим актом. Страховик повинен скласти страховий акт протягом десяти робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та документів згідно з розділом п.7.1 договору. Вказаний строк може збільшуватися у відповідності з умовами п. 7.17. договору.
Згідно з п. 7.5 договору якщо випадок визнано страховим, страхове відшкодування виплачується протягом 10-ти робочих днів з дня підписання страхового акта, якщо зі страхувальником (вигодонабувачем) не узгоджено інший строк виплати.
Згідно з п. 11.1.1 договору страхувальник зобов'язаний вести облік товарів, що зберігаються на території страхування. При настанні страхового випадку страховику повинні бути надані відповідні дані обліку про наявність товарів на території страхування із зазначенням в облікових документах дати вилучення товарів або розміщення їх на схов, найменування, кількості і вартості товарів. Дані обліку товарів є основою для визначення суми страхового відшкодування. Сума страхового відшкодування розраховується, виходячи із кількості та дійсної вартості товарів, що знаходяться в межах території страхування на момент настання страхового випадку.
Відповідно до п.8.1. договору страховик вправі відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо: 8.1.1 страхувальником (вигодонабувачем) вчинені навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку; 8.1.2. страхувальником (вигодонабувачем) вчинено умисний злочин, що призвів до страхового випадку; 8.1.3. страхувальник повідомив страховику свідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 8.1.4. страхувальник (вигодонабувач) несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків; 8.1.5. страхувальник (вигодонабувач) отримав повне відшкодування збитку від третіх осіб; 8.1.6. страхувальник повідомив страховику свідомо неправдиві відомості про ступінь страхового ризику; 8.1.7. страхувальник навмисно не вжив доступних заходів, щоб зменшити збитки; 8.1.8. страхувальник не виконав обов'язків, передбачених умовами договору; 8.1.9. страхувальник (вигодонабувач) відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальної за збитки, що відшкодовуються страховиком за умовами договору, або якщо здійснення цього права стало неможливим з вини страхувальника (вигодонабувача).
20.05.2010 голова правління АТ «Віголін» електронним листом повідомив позивача про викрадення майна зі складу по вул. Моторній, 8 у м. Одесі. Того ж дня, 20.05.2010, позивач направив страховику повідомлення про настання страхового випадку вих. № 3316.
21.05.2010 позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про зникнення заставного майна зі складу по вул. Моторній, 8 у м. Одесі.
25.05.2010 старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Одеській області Сягровець Т.М. порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення майна невстановленими особами, поєднаного з проникненням до сховища, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України.
26.05.2010 та 28.05.2010 позивач надав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування, документи на підтвердження придбання страхувальником застрахованого майна (договори купівлі-продажу цукру; платіжні доручення; видаткові накладні), акти прийому-передачі товару на відповідальне зберігання, акт проведення експрес оцінки товарів в обороті, складські та балансові довідки, складські та експедиторські розписки, звіти про збереження товару на складі. Документи передані відповідачу у прошитому вигляді, з проставлянням на звороті останньої сторінки печатки позивача, відмітки «згідно з оригіналом», підпису уповноваженої особи із зазначенням її прізвища та ініціалів.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2010 відповідач отримав від позивача копії договорів купівлі-продажу цукру МПП «Принцеса», платіжних доручень, видаткових накладних, сертифікатів відповідності: договір купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2009 між МПП «Принцеса» та ТОВ «Агрофірма Удич», платіжні доручення, накладну на поставку цукру; договір купівлі-продажу № 05/12 від 05.12.2008 між МПП «Принцеса» та МПП «Олант», видаткові накладні на поставку 250 тон цукру, платіжні доручення; договір купівлі-продажу № 01/01 від 01.01.2009 між МПП «Принцеса» та ТОВ «Агро Престиж», видаткові накладні на поставку цукру у кількості 140 тон; договір купівлі-продажу № 0108/2008-МЧП від 01.08.2008 між МПП «Принцеса» та ТОВ «УПК-Інвест» на поставку 355 тон цукру та додаткову угоду до договору на поставку додатково 250 тон цукру, платіжні доручення; договір постачання № 26/21/09Д від 26.01.2009 між МПП «Принцеса» та ДП «Стратос-Захід», видаткові накладні на поставку цукру у кількості 160 тон, платіжні доручення; договір купівлі-продажу № 10 від 15.01.2008 між МПП «Принцеса» та ТОВ «Агріматко-Вест», специфікації та видаткові накладні на поставку 270 тон цукру, платіжні доручення; договір № 23-02/09-63 Р купівлі-продажу товарів від 23.02.2009 між МПП «Принцеса» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» на поставку 50 тон цукру та договір № 05-03/09-151 Р купівлі-продажу товарів від 05.03.2009 на поставку 70 тон цукру, накладні на поставку цукру.
Крім того, в ході врегулювання страхового випадку позивач надав відповідачу підписану директором МПП «Принцеса» гр. Лубенським з проставлянням відбитку печатки підприємства складську довідку від 20.04.2010, згідно з якою МПП «Принцеса» підтвердило, що цукор-пісок (ГОСТ 21-94) у кількості 3500 тон, що знаходиться за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8, який передається у заставу позивача, є власністю МПП «Принцеса» і станом на 20.04.2010 обліковуються на рахунку 281 «Товари на складі».
Також позивач надав відповідачу підписану директором МПП «Принцеса» гр. Лубенським з проставлянням відбитку печатки підприємства балансову довідку від 27.04.2010, згідно з якою МПП «Принцеса» підтвердило, що цукор-пісок (ГОСТ 21-94) у кількості 3500 тон, що знаходиться за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8, який передається у заставу позивача, є власністю МПП «Принцеса» і станом на 20.04.2010 обліковуються на рахунку 281 «Товари на складі».
Крім того, в ході врегулювання випадку позивач передав відповідачу підписані представником АТ «Віголін» Скрягою В.І. та представником МПП «Принцеса» Лубенським Ю.А. акти приймання передачі товарів на відповідальне зберігання від 02.04.2010 та від 19.04.2010,, в яких вказано про те, що 02.04.2010 МПП «Принцеса» передано, а зберігачем прийнято на зберігання товар (цукор) у кількості 1000 тон, а 19.04.2010 МПП «Принцеса» передано, а зберігачем прийнято на зберігання товар (цукор) у кількості 2500 тон.
Згідно з наданою позивачем відповідачу складською та експедиторською розпискою від 19.04.2010 (додаток 3 до договору зберігання), підписаною представником зберігача Скрягою В.І., 19.04.2010 МПП «Принцеса» передано, а зберігачем прийнято на склад по вул. Моторній, 8 у м. Одесі на зберігання товар (цукор) у кількості 3500 тон (сімдесят тисяч мішків).
У наданій відповідачу складській довідці МПП «Принцеса» від 20.04.2010 та балансовій довідці МПП «Принцеса» від 27.04.2010 вказано про знаходження цукру-піску у кількості 3500 тон за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8.
Листом № 846/12 від 31.05.2010 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 31.05.2010 відповідачу не надано документів, передбачених умовами договору, які підтверджують настання страхового випадку, розмір спричинених збитків та запропонував надати відповідні документи та інформацію.
Листом № 3788 від 08.06.2010 позивач повідомив відповідача про те, що з 26.05.2010 по 28.05.2010 представником позивача відповідачу передано увесь перелік запитуваних відповідачем документів, про що складено два описи переданих відповідачу документів, вказавши на те, що твердження відповідача про неотримання жодних документів є безпідставними та необґрунтованими.
Листами № 3788 від 08.06.2010, № 3893 від 11.06.2010 позивач повідомив відповідача, що страхове відшкодування належить виплатити вигодонабувачу, вказав реквізити для перерахування страхового відшкодування, надавав інші документи, необхідні для з'ясування обставин настання страхового випадку, визначення розміру збитку та здійснення виплати страхового відшкодування.
Листом № 2391-10 від 16.07.2010 відповідач повідомив позивача про відстрочення згідно п. 7.17.3. договору прийняття рішення за заявленою АТ «Сведбанк» подією на термін 4 місяці, а саме до 28.09.2010 у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом зникнення майна.
Листом № 1443/12 від 24.09.2010 відповідач повідомив позивача про свою відмову у визнанні заявленої позивачем події страховим випадком та відмову у виплаті страхового відшкодування згідно з договором. В листі відповідач вказав, на те, що надані позивачем копії договорів купівлі-продажу цукру підтверджують придбання та оплату страхувальником цукру лише у кількості 1870 тон, що позивач не надав документи на підтвердження відповідального зберігання майна за адресою по вул. Моторній, 8 у м. Одесі та не надав бухгалтерських та складських документів на підтвердження руху товарів між складами по вул. Моторній, 8 та вул. Моторній 8б у м. Одесі, а також вказав на те, що надана позивачем на підтвердження настання страхового випадку постанова про порушення кримінальної справи не містить способу викрадення майна. Крім того, у листі відповідач вказав на те, що згідно з п. 7.19. договору страхова виплата може бути виплачена лише за умови укладення між страхувальником та страховиком угоди, згідно з якою право власності на зникле майно, в разі його знайдення, перейде до страховика. Оскільки згадана угода укладена не була, то страхове відшкодування не може бути виплачене.
Позивач, вважаючи, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні заявленої ним події страховим випадком та у виплаті страхового відшкодування, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування та пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи та перевіривши їх матеріалами справи, з'ясувавши доводи сторін, якими сторони обґрунтовуються свої вимоги та заперечення, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з пунктом 7.1.7 договору для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний надати страховику документи, видані компетентними органами, які підтверджують настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок. Наявність протиправних дій підтверджується постановою компетентного органу, що проводить дізнання або досудове слідство, про порушення кримінальної справи за ознаками скоєння відповідного злочину.
Відповідно до п. 3.1.8. договору протиправними діями третіх осіб визнається зникнення застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище: крадіжки зі зломом.
Пунктом 4.1.4. Правил добровільного страхування відповідача визначено, що протиправними діями третіх осіб визнається зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище: крадіжки зі зломом, відкритого викрадення майна (грабежу), нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством (розбій), а також, умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу або іншим способом.
Згідно з абзацом другим пункту 4.1.4. Правил добровільного страхування відповідача, злом - це проникнення, пов'язане з доступом до майна таємно, шляхом застосування зусилля. При цьому, зусилля з метою проникнення у приміщення чи інше сховище може полягати у застосуванні зловмисником технічних засобів, пошкодженні сховища або охоронних засобів (наприклад, відкриття сховища відмичкою, пролом у стіні, покрівлі, підкоп під приміщення, пошкодження вікон, дверей тощо.
Таким чином, згідно з договором, правилами добровільного страхування відповідача страховим випадком визначено втрату (зникнення) застрахованого майна в результаті вчинення третіми особами протиправних дій, зокрема, вчинення крадіжки зі зломом - таємного викрадення зловмисниками чужого майна в результаті проникнення до приміщення чи іншого сховища, в якому знаходиться майно, шляхом застосування зловмисниками певного зусилля для проникнення у приміщення чи інше сховище.
Колегія погоджується з відповідачем, що надана позивачем постанова старшого слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області Сягровець Т.М. від 25.05.2010 про порушення кримінальної справи за фактом таємного викрадення чужого майна не містить способу викрадення застрахованого майна.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що постанова компетентного органу, що проводить дізнання або досудове слідство про порушення кримінальної справи може підтверджувати лише факт вчинення третіми особами протиправних дій, тобто настання події (вчинення крадіжки), яка може бути кваліфікована страховиком як страховий випадок, а не страхового випадку, оскільки кваліфікація події, що має ознаки страхового випадку, страховим випадком є компетенцією виключно безпосередньо самого страховика, а не органу, що проводить дізнання чи досудове слідство, до компетенції якого законом не віднесено розслідування страхових випадків.
Отже, згідно з договором, постановою про порушення кримінальної справи підтверджується наявність протиправних дій третіх осіб - події, яка може бути кваліфікована страховиком як страховий випадок, а не факт злому, а тому помилковими є доводи відповідача про те, що факт злому (протиправних дій третіх осіб) підтверджується постановою про порушення кримінальної справи.
З урахуванням встановленого, судова колегія приходить до висновку, що для отримання страхового відшкодування страхувальник (а в даній ситуації - вигодонабувач) зобов'язаний був надати страховику виданий компетентним органом, що проводить дізнання чи досудове слідство, документ, який підтверджує настання події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, що, як встановлено судом першої інстанції, було зроблено позивачем, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний був з'ясувати усі обставини та причини настання випадку. Оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, та як підтверджується матеріалами справи, відповідачу на момент прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування було відомо про спосіб викрадення майна - крадіжка внаслідок пролому стіні, відповідач зобов'язаний був визнати заявлену позивачем подію страховим випадком, чого, однак, відповідачем зроблено не було.
Доводи відповідача, що акт огляду складського приміщення від 20.05.2010 та лист АТ «Віголін» від 20.05.2010 не можуть бути доказом настання страхового випадку, так як вони не є документами компетентних органів, як того вимагають умови договору, колегія знаходить безпідставними, оскільки в рішенні місцевого господарського суду відсутні висновки суду про те, що вказані документи є документами компетентних органів, які підтверджують настання події, що може бути кваліфікована як страховий випадок.
Натомість, вказаними документами підтверджується, що на момент прийняття рішення про невизнання заявленої позивачем події страховим випадком та про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідачу достеменно було відомо про те, що майно було викрадено у результаті проникнення до складського приміщення шляхом здійснення пролому у стіні.
Крім того, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що для з'ясування обставин та причин настання страхового випадку, зокрема того, в який спосіб було викрадено цукор, відповідач, відповідно до умов договору, міг та повинен був направити запити до компетентного правоохоронного органу, який займається розслідуванням кримінальної справи.
Заперечення відповідача в апеляційній скарзі про те, що направлення ним до правоохоронних органів запиту з метою отримання роз'яснень щодо способу зникнення майна, не мало б значення для можливості кваліфікації відповідачем події страховим випадком, оскільки кримінально процесуальне законодавство не передбачає таких форм процесуальних документів як роз'яснення чи листи, колегія знаходить необґрунтованими.
Відповідно до частин 4, 5 статті 25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею.
Тобто, законом передбачене право страховика (а) самостійно з'ясовувати обставини страхового випадку, (б) звертатися до компетентних органів для з'ясування обставин страхового випадку, та встановлено обов'язок відповідних установ, підприємств та організацій надавати відповіді на запити страховика. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, відповідач запити до компетентних органів для з'ясування обставин страхового випадку не направляв.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у відповідача не було законних підстав не визнавати заявлену позивачем подію страховим випадком.
Доводи відповідача про помилковість висновку суду першої інстанції щодо надання позивачем усіх необхідних документів та виконання усіх обов'язків, передбачених договором, неправильне застосування судом норм матеріального права (Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.ст. 961, 962, 965 Цивільного кодексу України), щодо надання позивачем в процесі врегулювання і під час судового розгляду справи документів, які не є підтвердженням права власності на будь-яку кількість товару на момент настання випадку, ведення складського обліку товарів та знаходження цукру-піску у кількості 3500 тон на території страхування на момент настання випадку, надання позивачем незаповнених документів (без печаток та підписів), ненадання позивачем до суду та відповідачу документів фінансового та бухгалтерського обліку, документів на підтвердження відповідального зберігання майна по вул. Моторній, 8 судова колегія знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з п. п. 7.1.3, 7.1.5 договору визначено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний надати страховику такі документи: 7.1.3. документи, що підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого, знищеного або викраденого майна на момент страхового випадку (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір оренди і т. і.); 7.1.5. відповідні бухгалтерські документи (виписки з інвентарних книг, рахунки і накладні, виписки з книг складського обліку і т. ін.).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання п. 7.1.3 договору щодо надання страховику документів на підтвердження придбання страхувальником цукру-піску, переданого позивачу в заставу (права власності страхувальника на застраховане майно) та наявності застрахованого майна на території страхування на момент настання страхового випадку позивач 26.05.2010, а також разом із листом від 05.07.2010 передав відповідачу договори купівлі-продажу, видаткові накладні, платіжні доручення (на 87 аркушах), сертифікати відповідності (на 12 аркушах), складські та експедиторські розписки, складські та балансові довідки, акти прийому-передачі, електронні звіти Скряги В.І.
Відповідач вважає, що надані позивачем документи не є підтвердженням права власності на будь-яку кількість товару на момент настання випадку, оскільки остання господарська операція з оплати товару датована 25.03.2009, а зникнення товару відбулося 19.05.2010 та за зазначений період відповідачу не були надані дані бухгалтерського обліку, які, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підтвердженням руху активів, зазначає про те, що він не визнавав вказані документи підтвердженням права власності на цукор у кількості 1870 тон.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що під час врегулювання страхового випадку та під час розгляду справи в суді відповідач визнав, що надані йому позивачем документи (договори купівлі-продажу, платіжні доручення, видаткові накладні) підтверджують придбання і оплату страхувальником цукру у кількості 1870 тон. Зокрема, в листі від 24.09.2010 відповідач звертав увагу позивача та вказував на те, що копії договорів купівлі-продажу цукру підтверджують придбання та оплату товару у кількості 1870 тон. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про те, що надані позивачем копії договорів купівлі-продажу, платіжних доручень про придбання та оплати цукру можуть бути підтвердженням придбання та оплати товару у кількості 1870 тон. Не зважаючи на те, що відповідач визнав надані позивачем документи підтвердженням придбання та оплати товару у кількості 1870 тон, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі. Крім того, судова колегія приймає до уваги те, що згідно листа відповідача від 24.09.2010 підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування було надання відповідачу документів, які підтверджують придбання та оплату страхувальником цукру у кількості 1870 тон, і те, що в період з 25.03.2009 (дата укладання останнього правочину купівлі-продажу) по 27.04.2010 (дата укладення додаткової угоди до договору) страхувальник мав можливість укладати різноманітні угоди та здійснювати фінансові операції щодо відчуження товару, а тому враховуючи ненадання страхувальником та вигодонабувачем даних бухгалтерського обліку страхувальника, отримана позивачем інформація про наявність у власності страхувальника товару у кількості 3500 тон не є доказом права власності на зазначене майно на момент настання події. Тобто, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування було не ненадання відповідачу документів, що підтверджують право власності страхувальника на викрадене майно на момент настання страхового випадку, а надання документів, які підтверджують придбання та оплату страхувальником цукру у кількості 1870 тон, а не 3500 тон, та припущення відповідача про те, що в період з 25.03.2009 по 27.04.2010 страхувальник міг укласти угоди щодо відчуження майна.
Проте, як обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, згідно з умовами п. 6.1.1. договору та п. 7.1.1. Правил добровільного страхування страховик мав право перевірити стан застрахованого майна на відповідність умов, зазначених у заяві на страхування, на момент укладення договору страхування та додаткової угоди, тобто, укладаючи договір та додаткову угоду відповідач мав можливість пересвідчитись у тому, що в період з 25.03.2009 по 27.04.2010 страхувальник не укладав угоди щодо відчуження цього майна, проте не реалізував це право.
З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладаючи договір страхування та додаткову угоду до нього відповідач визнав та погодився з тим, що майно (цукор-пісок у кількості 3500 тон), що є об'єктом страхування, належить страхувальнику на праві власності, і що нереалізація відповідачем свого права пересвідчитись в належності (наявності) у страхувальника майна (об'єкта страхування) під час укладання договору та отримання страхової премії, не дає відповідачу права посилатись на відсутність такого майна у страхувальника на момент укладання договору в обґрунтування підстав для відмови у страховій виплаті.
З урахуванням зазначеного, колегія вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що для перевірки наявності права власності на товар в обороті в кількості 3500 тон станом на 20.05.2010 відповідачеві необхідно було дослідити фінансову та господарську діяльність страхувальника та ведення складського обліку за період з 25.03.2009 до 19.05.2010, оскільки ведення складського обліку в період з 25.03.2009 і по 02.04.2010 (дата укладення договору) відповідач міг перевірити і дослідити під час укладення договору.
Крім того, листами відповідача № 846/12 від 31.05.2010, № 993/12 від 25.06.2010 підтверджується, що під час врегулювання випадку відповідач не вимагав у позивача надання додаткових договорів купівлі-продажу, платіжних доручень, видаткових накладних у зв'язку з тим, що надані позивачем копії договорів купівлі-продажу підтверджують придбання та оплату страхувальником цукру лише у кількості 1870 тон. Про те, що надані позивачем копії документів підтверджують придбання та оплату цукру у кількості 1870 тон відповідач вказав лише в листі № 1443/12 від 24.09.2010, яким він відмовив у страховій виплаті.
Посилання відповідача на те, що під час огляду копій наданих позивачем накладних відповідачем встановлено, що на них містяться різні підписи осіб поряд із зазначенням прізвища Пісорогло І.В. і що візуально ці підписи відрізняються, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки укладаючи договір зі страхувальником відповідач не оспорював дійсність укладених страхувальником договорів чи належність підпису його представника на видаткових накладних.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності оспорювання відповідачем належності підпису представника МПП «Принцеса» на видаткових накладних, за якими така особа отримувала цукор, також з огляду на відсутність претензій продавців, відсутність у відповідача сумнівів щодо підписання цих документів особами від імені продавців та наявність доказів, які підтверджують передачу цукру на зберігання АТ «Віголін».
Посилання відповідача у скарзі на те, що приймаючи рішення у справі суд прийняв до уваги як належні докази документи, що містять ознаки фальсифікації підпису та самостійно без залучення компетентних спеціалістів зробив висновок з питань, що потребують спеціальних знань, чим порушив статті 41, 33 Господарського процесуального кодексу, судова колегія вважає безпідставним, оскільки в рішенні суду відсутній висновок суду про належність чи неналежність підпису на видаткових накладних гр. Пісорогло.
Колегія вважає, що беручи до уваги документи (договори купівлі-продажу цукру, накладні), надані позивачем під час судового розгляду в суді першої інстанції, господарський суд таким чином пересвідчився в наявності у МПП «Принцеса» застрахованого майна (3500 тон цукру).
Колегія вважає необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було надано документів на підтвердження руху товарів між складами по вул. Моторній 8б, та вул. Моторній 8, знаходження застрахованого товару на території страхування, із зазначенням дати вилучення товарів або їх розміщення на сховищі, кількості та вартості товарів за період з 02.04.2010 по 20.05.2010.
Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження того, що у період з 02.04.2010 по 20.05.2010 цукор знаходився на складі, без руху, вилучення цукру зі складу не здійснювалось, позивач надав відповідачу складські та балансові довідки, складські та експедиторські розписки, акти прийому-передачі, електронні звіти Скряги В.І., в яких вказувалось на те, що заставлений товар (цукор-пісок) у кількості 3500 тон у відповідності з договором відповідального зберігання № 1 від 02.04.2010 і складською розпискою від 19.04.2010 знаходився під охороною, в належному стані, без руху за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8.
Разом з тим, як вбачається з листа відповідача № 1443/12 від 24.09.2010 про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу, отримані відповідачем складські розписки, акти прийому-передачі та інші документи, складені за участю представників зберігача, не були взяті відповідачем до уваги з тієї підстави, що відповідач вважав, що договір зберігання не передбачає зобов'язань відповідального зберігання на вулиці Моторній, 8, а лише на вул. Моторній, 8-б.
Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, додатковою угодою до договору сторонами змінено територію страхування та визначено територією страхування склад по вул. Моторній, 8, про що відповідачу, як стороні договору не могло не бути відомо.
У зв'язку з цим, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що визначаючи в додатковій угоді до договору місцезнаходження майна по вул. Моторній, 8 та посилаючись на договір відповідального зберігання, до якого на момент підписання угоди сторонами вже були внесені зміни в частині території зберігання, відповідачу не могло не бути відомо про додаткову угоду № 1 до договору відповідального зберігання та зберігання майна за адресою по вул. Моторній, 8.
Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що під час врегулювання страхового випадку відповідач не запитував у позивача надання додаткової угоди до договору відповідального зберігання чи інших документів на підтвердження відповідального зберігання майна саме по вул. Моторній, 8 у м. Одесі, водночас, документи надавались позивачем відповідачу згідно із запитами відповідача.
Апеляційному суду відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до позивача з відповідними запитами.
Крім того, оскільки у період з 02.04.2010 по 20.05.2010 цукор на складі знаходився без руху, вилучення товару зі складу не здійснювалось, то документи бухгалтерського та складського обліку, які б підтверджували рух товару між складами по вул. Моторній, 8б та вул. Моторній, 8, дати вилучення товару або розміщення на сховищі (виписки з інвентарних книг, рахунки, накладні, виписки з книг (журналів) складського обліку, товарно-транспортні накладні, акти, звіти матеріально-відповідальних осіб) в період з 02.04.2010 по 20.05.2010 не складалися, а тому не могли бути надані відповідачу.
З огляду на це, колегія вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», оскільки згідно з вказаним законом первинні документи складаються на підтвердження здійснення господарської операції, а не на підтвердження її нездійснення.
Крім того, суд вважає помилковими доводи відповідача, що підтвердженням передачі товару на зберігання мають бути подвійні та прості складські свідоцтва, і що складські та експедиторські розписки, інші документи, які підтверджують передачу майна на відповідальне зберігання зберігачу, є правочинами, а оскільки надані позивачем складські та експедиторські розписки не містять печаток сторін, то такі правочини щодо передачі товару на відповідальне зберігання є неукладеними.
Згідно з договором відповідального зберігання та погодженого в додатку № 1 зразку акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, належним доказом передачі товару на відповідальне зберігання є відповідні акти.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Складські та експедиторські розписки, а також інші документи (акти прийому-передачі, складські та балансові довідки), що надані позивачем відповідачу на підтвердження передачі майна на зберігання зберігачу, не є правочинами, оскільки зазначені документи лише підтверджують прийняття товару на зберігання та наявність товару на складі.
Відсутність в складській розписці від 02.04.2010 про передачу на зберігання цукру у кількості 1000 тон відтиску печатки зберігача та відсутність у складській та експедиторській розписці від 19.04.2010 про передачу 3500 тон цукру підпису та печатки страхувальника не спростовує самого факту існування у страхувальника цукру та передачі його зберігачу на зберігання та наявності цукру у кількості 3500 тон на складі (на території страхування) на момент настання страхового випадку, оскільки вказані обставини щодо придбання страхувальником цукру та щодо наявності цукру на території страхування на момент настання страхового випадку підтверджуються іншими доказами, що містяться у матеріалах справи (наданими позивачем відповідачу договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, складськими та балансовими довідками, актами приймання-передачі, а також листом голови правління зберігача, письмовими поясненнями те електронними звітами представника зберігача Скряги В.І.).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що за умовами кредитного договору та договору застави між позивачем та МПП «Принцеса» позивач мав право перевіряти стан застрахованого товару в обороті та пересвідчитись в наявності об'єкту застави на території страхування є безпідставними, оскільки згідно з листом відповідача від 24.09.2010 відповідач не посилався не те, що позивач не перевіряв стан застрахованого товару в обороті та не пересвідчився в наявності об'єкту застави на території страхування як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування.
За умовами договору та правил добровільного страхування відповідач, укладаючи договір, вправі був самостійно перевірити стан застрахованого майна на відповідність умовам, зазначеним у заяві на страхування.
Стверджуючи про необґрунтованість розрахунку місцевим господарським судом суми збитків, відповідач не оспорює суму (розмір суми), що визначена судом, як страхове відшкодування.
Водночас, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано (з врахуванням висновку про вартість цукру-піску (застрахованого товару) та положень договору (п. 2.1., 2.2., 7.6.), визначив суму, що підлягає стягненню з відповідача.
Доводи відповідача, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що укладення угоди про передачу права власності на зникле застраховане майно відповідачу (п. 7.19. договору) було підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу, суд вважає безпідставними, оскільки як встановлено судом першої інстанції і не заперечується відповідачем, відповідач не звертався до страхувальника з пропозицією щодо укладення угоди, передбаченої п. 7.19. договору та не надсилав страхувальнику проекту такого договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки договором не передбачено відповідальності страховика перед вигодонабувачем у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованим та законним, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 у справі № 4/190 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 у справі № 4/190 залишити без змін.
Матеріали справи № 4/190 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Отрюх Б.В.
Тищенко А.І.