01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 41/467
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Рудченка С.Г.
при секретарі: Помаз І.А.
у відкритому судовому засіданні,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Єрмоленко П.І.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ"
на рішення господарського суду міста Києва
від 26.11.2010року
у справі № 41/467 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом ТОВ "Вінодел"
до Дочірнього підприємства "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ"
про стягнення 106 077,96 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У жовтні 2010 року ТОВ "Вінодел" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ" про стягнення 106 077,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що платіжним дорученням № 895 від 12.09.2007 року позивач перерахував відповідачеві в рахунок попередньої оплати за товар кошти у розмірі 106 077,96 грн., однак, останнім товар на вказану суму позивачу поставлений не був, тому, посилаючись на ч. 2 ст. 693 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010року у справі № 41/467 (суддя - Спичак О.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Дьолер Україна”Товариства з обмеженою відповідальністю “Дьолер ГмбХ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінодел” 106 077 грн. 96 коп. передплати, 1 060 грн. 78 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ДП "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що позивач отримав частину оплаченого ним товару згідно видаткової накладної № 3412 від 28.09.2007 року та довіреності серії ЯНК № 829342 від 28.09.2007 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 року у справі № 41/467 вказане рішення господарського суду скасовано, провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2011 року у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.07.2011 року.
У судове засідання 13.07.2011 року з'явився лише представник відповідача, представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -
Між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, на виконання яких, як вбачається з платіжного доручення № 895 від 12 вересня 2007 року, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 106 077,96 грн. в якості передоплати за товар Еноферм 15 згідно рахунка-фактури № 000003317 від 12 вересня 2007 року.
Як встановлено місцевим господарським судом, 17.08.2010 року позивач направив на адресу відповідача телеграму, у якій вимагав поставити обумовлений товар, що підтверджується фіскальним чеком № 4237 від 17.08.2010 року.
Як слідує зі змісту позовної заяви, посилаючись на те, що вимога ТОВ "Вінодел" про поставку товару на суму 106 077,96 грн. відповідачем задоволена не була, позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 106 077,96 грн.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 106 077,96 грн. попередньої оплати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак, вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума попередньої оплати у розмірі 99 838,08 грн. з наступних підстав.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 638 вказаного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Аналогічне положення закріплене ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли договірні правовідносини з поставки товару.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 вказаного Кодексу).
Зі змісту ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем платіжним дорученням № 895 від 12 вересня 2007 року було перераховано відповідачу згідно його рахунка-фактури № 000003317 від 12 вересня 2007 року суму передоплати у розмірі 106 077,96 грн. за товар Еноферм 15.
За приписами ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Таким чином, із суті зобов'язання випливає, що у відповідача виник обов'язок поставити позивачеві у розумний строк замовлений та оплачений ним товар.
Згідно рахунка-фактури № 000003317 від 12 вересня 2007 року поставка товару мала здійснюватися шляхом його самовивозу покупцем.
В силу ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Разом з цим, докази повідомлення відповідачем позивача про те, що оплачений ним товар готовий до передання у погодженому сторонами місці у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.
Утім, згідно видаткової накладної № 3412 від 28.09.2007 року позивачем була отримана частина замовленого товару на суму 6 239,88 грн., що підтверджується довіреністю серії ЯНК № 829342 від 28.09.2007 року, виданою позивачем, та на яку останній посилався у справі № 52/254, як на доказ виконання зобов'язання з отримання товару, вказаного у рахунку-фактурі.
За приписами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 52/254 встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена телеграма про повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення № 895 від 12.09.2007 року у сумі 106 077,96 грн., а не передання товару.
В силу ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на те, що протягом трьох років жодних повідомлень про готовність товару до передачі позивачу відповідачем не здійснювалося, що свідчить про невиконання останнім своїх зобов'язань по договору поставки, та враховуючи вимогу позивача про повернення сплачених коштів, а не передання товару, як встановлено судом у справі № 52/254, колегія суддів вважає, що у відповідача виник обов'язок повернути попередню оплату за товар, сплачену позивачем платіжним дорученням № 895 від 12.09.2007 року.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується поставка відповідачем позивачу товару на суму 6 239,88 грн., проте, докази поставки товару, так само як і докази повернення відповідачем попередньої оплати у розмірі 99 838,08 грн. в матеріалах справи відсутні та останнім не надані.
Враховуючи, що підставою позову є сукупність фактів, які обґрунтовують позовну вимогу про захист права чи законного інтересу, а також висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України у даній справі, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ "Вінодел" про стягнення суми попередньої оплати за товар підлягають частковому задоволенню у розмірі 99 838,08 грн.
Щодо телеграми про поставку товару від 17.08.2010 року, направленої позивачем після прийняття рішення у справі № 52/254, то колегія суддів розцінює її критично, адже останній звернувся з позовом про стягнення суми попередньої оплати, яку відповідач утримує понад трьох років, а не зобов'язання передати товар за його місцезнаходженням.
Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності колегією суддів до уваги не приймається з огляду на приписи ст. 33, 34 ГПК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року у справі № 41/467 в частині стягнення з відповідача 6 239,88 грн. попередньої оплати підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ" - задовленню в цій частині.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволений позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року у справі № 41/467 в частині стягнення з відповідача 6 239,88 грн. попередньої оплати скасувати.
У цій частині в позові відмовити.
3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4. Здійснити новий розподіл судових витрат.
5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ" на користь ТОВ «Вінодел» 998,38 грн. державного мита, 222,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з ТОВ «Вінодел» на користь Дочірнього підприємства "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ" 31,20 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Кропивна Л.В.
Рудченко С.Г.