01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 23/045-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Зеленіна В.О.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. від 22.02.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2. (дов. від 30.06.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-
ЛТД”
на рішення
господарського суду Київської області
від 13.04.2011 р.
у справі № 23/045-11 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Біофарма”
(далі ПАТ “Біофарма”)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-
ЛТД” (далі ТОВ “ВВС- ЛТД”)
про стягнення 591 226,81 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.04.2011 р. по справі № 23/045-11 позов задоволено повністю : з ТОВ «ВВС- ЛТД» стягнуто на користь ПАТ “Біофарма” 582 286,08 грн. заборгованості, 6 146,52 грн. пені, 1 604,56 грн. інфляційних втрат, 1 189,65 грн. 3 % річних, а також 5 912,26 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги ненастання строку оплати за договором, адже сторонами не визначено строку оплати; товар слід було поставляти за замовленнями ТОВ «ВВС- ЛТД», однак останнім замовлення не оформлювались; в справі відсутні докази на підтвердження поставки товару за договором. Крім цього, місцевим судом порушено норми процесуального права, зокрема : ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 41 ГПК України, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 29.03.2011 р. ПАТ “Біофарма” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ “ВВС- ЛТД” про стягнення 582 286,08 грн. заборгованості, 6 146,52 грн. пені, 1 604,56 грн. інфляційних втрат, 1 189,65 грн. 3 % річних. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 27.03.2009 р. між сторонами укладено договір № 2703/09 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати лікарські засоби у власність покупця, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити їх. Згідно п. 1.3 Договору кількість, асортимент, ціна продукції вказуються в товарно-транспортних накладних. Кожен окремий випадок продажу продукції передбачає свою товарно-транспортну накладну, в якій обов'язково вказується номер і дата укладення договору. На виконання Договору, позивач передав відповідачу лікарські засоби й це підтверджується товарно-транспортними накладними на загальну суму 582 286,08 грн.. Факт приймання товару за товарно-транспортними накладними уповноваженими особами відповідача підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором належним чином не виконав, адже не сплатив позивачу грошових коштів за поставлений йому товар, його заборгованість становить 582 286,08 грн.. Крім цього, позивач просив стягнути на підставі п. 9.1 Договору 6 146,52 грн. пені, на підставі ст. 625 ЦК України -1 604,56 грн. інфляційних втрат і 1 189,65 грн. 3 % річних, тощо.
Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву, відповідає доводам апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що на виконання Договору позивач передав відповідачу лікарські засоби згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних на загальну суму 582 286,08 грн.. Факт приймання товару за цими товарно-транспортними накладними уповноваженими особами відповідача підтверджується долученими до матеріалів справи довіреностями на отримання матеріальних цінностей.
Посилання відповідача, що обов'язок по оплаті вартості поставленого за спірними накладними товару не настав, адже вони є додатками до Договору, а відтак повинні підписуватись уповноваженими особами як і Договір, місцевий суд до уваги не взяв. Так, підписання згаданих вище накладних від відповідача було здійснено його представниками, які діяли на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма № М-2) й їх було видано відповідачем відповідно до кожної з накладних. Умовами Договору не передбачено, що підписання товарно-транспортної накладної, яка лише засвідчує факт передачі товару покупцю, має наслідком внесення змін чи доповнень до Договору.
Місцевим судом встановлено, що відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар, жодних спростувань з цього приводу відповідач суду не надав. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому місцевий суд на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 655, 692 ЦК України вважав вимоги позивача про стягнення з відповідача 582 286,08 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просив стягнути пеню в розмірі 6 146,52 грн.., яку місцевий суд після перевірки розрахунку позивача вважав обґрунтованою на підставі п. 9.1 Договору, ст. 231 ГК України, ст. 549 ЦК України та такою, що підлягає стягнення в розмірі 6 146,52 грн..
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
З огляду на наведене положення закону, місцевий суд вважав, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 1604,56 грн. та 3% річних у сумі 1189,65 грн. за розрахунком позивача, який відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, також підлягають задоволенню у повному обсязі, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 13.04.2011 р. по справі № 23/045-11 - без змін.
Матеріали справи № 23/045-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Зеленін В.О.
Алданова С.О.
15.07.11 (відправлено)