01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 61/97
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Зеленіна В.О.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. від 01.01.2011 р.)
від відповідача не з'явився
від третьої особи 1 ОСОБА_2. (дов. № 042/13/1-5092 від 28.05.2011 р.)
від третьої особи 2 не з'явився
від третьої особи 3 не з'явився
від третьої особи 4 ОСОБА_3. (дов. від 19.11.2010 р.)
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С.”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 22.04.2011 р.
у справі № 61/97 (суддя Івченко А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С.” (далі ТОВ „Б.В.С.”)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Борислав” (далі ТОВ „Борислав”)
1. треті особи Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації (далі Головне управління)
2. Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” (далі КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”)
3. Публічне акціонерне товариство „Банк Форум”
4. Відділ державної виконавчої служби Шевченківської РУЮ м. Києва
про визнання права власності
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. по справі № 61/97 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення по суті спору місцевим судом не взято до уваги визнання позову відповідачем; погашення обтяження № 7209318 від 19.05.2008 р. Крім цього, документи щодо накладення арешту на спірне майно неодноразово запитувались у ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві, однак їх надано суду не було, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю за наведених в скарзі підстав.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, надіслав клопотання щодо розгляду справи за його відсутності, просив апеляційну скаргу позивача задовольнити. Представники третіх осіб 2, 3 в жодне судове засідання не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали. З огляду на наведене, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представників відповідача та третіх осіб 2 та 3.
Представник третьої особи 1 вирішення апеляційної скарги відніс на розсуд апеляційного суду, просив розглянути з врахуванням обставин справи та приписів чинного законодавства.
Представник третьої особи 4 доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обгрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 1,4, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 08.02.2011 р. ТОВ „Б.В.С.” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ „Борислав” про визнання права власності позивача на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,9 кв.м., які розташовано в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А). В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 08.09.2008 р. згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників було засновано ТОВ „Б.В.С.”, учасниками якого стали гр. Сімоходський Б.В. та ТОВ „Борислав”, затверджено статутний капітал ТОВ „Б.В.С.” в розмірі 406 020 грн.. Застновником ТОВ „Борислав” було внесено в статутний фонд нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,9 кв.м. по вул. Білоруській, 30 (літера А) в м.Києві (далі нежилі приміщення). Приймання та передачу майна у статутний капітал затверджено актом прийому-передачі та оцінки майна від 09.08.2008 р.. 23.09.2008 р. проведено державну реєстрацію ТОВ „Б.В.С.”.
31.10.2008 р. згідно протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ „Б.В.С.” вирішено передати частку статутного капіталу товариства, що належить учаснику ТОВ „Борислав”, ТОВ „Борислав” виключено зі складу учасників товариства.
25.02.2010 р. ТОВ „Б.В.С.” подано до Головного управління документи на оформлення права власності на нежилі приміщення.
Головним управлінням 16.06.2010 р. видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення належать ТОВ „Б.В.С.” на праві приватної власності. Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління № 562-В від 16.06.2010 р.. 25.06.2010 р. ТОВ „Б.В.С.” подано заяву до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про реєстрацію права власності на нежилі приміщення.
02.07.2010 р. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» усно відмовило в реєстрації свідоцтва про право власності, оскільки об'єкт зареєстровано за ТОВ „Борислав” й ВДВС Шевченківської РУЮ м. Києва накладено на це майно арешт.
23.07.2010 р. ТОВ „Б.В.С.” подано заяву до ВДВС Шевченківського району м. Києва про зняття арешту на нежилі приміщення, на яку 02.09.2010 р. одержано відповідь, що згадані приміщення зареєстровано на праві власності за ТОВ „Борислав” й рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права на майно або про звільнення майна з-під арешту. Таким чином, позивач на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (далі Закон № 606) просив визнати право власності на нежилі приміщення, тощо.
До матеріалів справи долучено відзив ТОВ „Борислав” на позовну заяву, згідно якого останній позов визнав та просив його задовольнити в повному обсязі, адже спору між сторонами немає.
Згідно долучених до матеріалів справи пояснень третьої особи 1 накази про оформлення права власності та свідоцтва видано Головним управлінням з дотриманням вимог чинного законодавства та в межах його компетенції, тощо.
Треті особи 2,3, 4 в судові засідання не з'явились, письмових пояснень та документів не надали.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.
Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 255-IV від 18.11.2003 р. (далі Закон № 255) , згідно якої предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужено останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження на підставі ст. 13 цього Закону.
Документів на підтвердження письмового повідомлення на ім'я обтяжувача про відчуження предмета обтяження боржником матеріали справи не містять, що на думку місцевого суду свідчило про відчуження предмету обтяження без дотримання встановленого законодавством порядку.
Відносно спірного нерухомого майна було винесено два види обтяжень : приватне (№ 3408045 від 03.07.2006 р. у відповідності до якого зареєстровано заборону на нерухоме майно приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки від 03.07.2006, запис № 7) та публічне (№ 7209318 від 19.05.2008 р. у відповідності до постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва № АК 238015 від 14.04.2008 р.).
Місцевим судом досліджено підстави для реєстрації заборони від 03.07.2006 р., зокрема : витяги документів за кредитним договором № 183/06/01-Z від 03.07.2006 р. (боржник ОСОБА_4.), № 179/06/01-Z від 03.07.2006 р. (боржник ОСОБА_5.), № 184/06/01-Z від 03.07.2006 (боржник ОСОБА_6.), підписані керуючим відділенням № 1137 Київської дирекції Центрального регіонального центру ПАТ «Банк Форум» Тітаренко М.М. та провідним економістом Герасимчук І.В. (підписи засвідчено печаткою), які свідчать про те, що сума основної заборгованості та процентів станом на 25.12.2007 р. за цими договорами є погашеною, проте відомостей щодо обтяжень вилучено з реєстру не було.
Щодо публічного обтяження від 19.05.2008 р., то на момент здійснення відчуження спірного нерухомого майна, відповідно до зведеного виконавчого провадження, на виконання рішень судів про стягнення з ТОВ «Борислав» на користь ЗАТ «Цифровий зв'язок України» та інших юридичних осіб грошових коштів, позивачем не сплачено суми в розмірі 14 375,13 грн., тому місцевий суд вважав, що підстав для визнання обтяження № 7209318 погашеним немає.
Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.
Так, як встановлено матеріалами справи, протоколом № 1 загальних зборів учасників від 08.09.2008 р. засновано ТОВ „Б.В.С.”, учасниками якого стали гр. Сімоходський Б.В. та ТОВ „Борислав”, затверджено статутний капітал ТОВ „Б.В.С.” в розмірі 406 020 грн.. Застновником ТОВ „Борислав” було внесено в статутний фонд нежилі приміщення. Приймання та передачу майна у статутний капітал затверджено актом прийому-передачі та оцінки майна від 09.08.2008 р.. 23.09.2008 р. проведено державну реєстрацію ТОВ „Б.В.С.”.
Право власності ТОВ „Борислав” на нежилі приміщення підтверджено наявним в матеріалах справи зареєстрованим в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» свідоцтвом про право власності на нежилі приміщення серія НП № 010005694, виданим на підставі Наказу Головного управління № 964-В від 22.10.2002 р..
31.10.2008 р. згідно протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ „Б.В.С.” вирішено передати частку статутного капіталу товариства, що належить учаснику ТОВ „Борислав” та виключено зі складу учасників товариства учасника ТОВ „Борислав”.
25.02.2010 р. ТОВ „Б.В.С.” подано до Головного управління документи на оформлення права власності на нежилі приміщення.
16.06.2010 р. Головним управлінням видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення належать ТОВ „Б.В.С.” на праві приватної власності. Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління № 562-В від 16.06.2010 р.. 25.06.2010 р. ТОВ „Б.В.С.” подано заяву до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про реєстрацію права власності на нежилі приміщення, 02.07.2010 р. одержано усне повідомлення про відмову в реєстрації свідоцтва про право власності через те, що об'єкт зареєстровано за ТОВ „Борислав” й ВДВС Шевченківської РУЮ м. Києва накладено на це майно арешт.
23.07.2010 р. ТОВ „Б.В.С.” подано заяву до ВДВС Шевченківського району м. Києва про зняття арешту на нежилі приміщення, на яку 02.09.2010 р. одержано відповідь про реєстрацію згаданих приміщень на праві власності за ТОВ „Борислав”.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що право власності позивача на вищезгадані нежилі приміщення не визнавалось й було підставою для звернення до суду.
Відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, яке передано йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складено) капіталу.
Таким чином, право власності на майна позивачем набуто правомірно, як наведено вище внаслідок передачі частки (нежилі приміщення) у власність як вклад до статутного капіталу, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про його задоволення за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
За таких обставин апеляційним судом встановлено законність набуття позивачем права власності на спірне майно, а також ту обставину, що факт його визнання не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тим більше, що відповідачем позов визнано повністю. Тому позов про визнання права власності на нежилі приміщення підлягає задоволенню.
Обґрунтування місцевого суду рішення про відмову у задоволенні позову з посиланням на ст. 9 Закону № 255 та ненадання позивачем доказів скасування обтяжень двох видів, апеляційний суд вважає помилковимм, адже згаданим Законом встановлено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна. Крім цього, як видно з наявної в матеріалах справи Постанови ВДВС про звільнення майна з-під арешту Шевченківського району м. Києва від 04.04.2011 р. майно ТОВ «Борислав», на яке арешт накладено постановою ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва № АК 238015 від 14.04.2008 р. звільнено з-під арешту. Щодо приватного обтяження (№ 3408045 від 03.07.2006 р. у відповідності з яким зареєстровано заборону на нерухоме майно приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки від 03.07.2006, запис № 7), то з матеріалів справи, зокрема: витягів документів за кредитним договором № 183/06/01-Z від 03.07.2006 р. (боржник ОСОБА_4.), № 179/06/01-Z від 03.07.2006 р. (боржник ОСОБА_5.), № 184/06/01-Z від 03.07.2006 (боржник ОСОБА_6.), підписаних керуючим відділенням № 1137 Київської дирекції Центрального регіонального центру ПАТ «Банк Форум» Тітаренко М.М. та провідним економістом Герасимчук І.В. видно, що сума основної заборгованості та процентів станом на 25.12.2007 р. за цими договорами є погашеною.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на нежилі приміщення є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого суду - скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С.” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. по справі № 61/97 - скасувати.
Прийняти нове рішення: позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С.” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Борислав” про визнання права власності задовольнити.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С.” на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,90 кв.м., які розташовано в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Борислав” (04112. м. Київ, вул.. Ризька, 6/1, ідентифікаційний код 32050213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С.” (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30, ідентифікаційний код 36174964) 3 535 (три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 20 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Борислав” (04112. м. Київ, вул.. Ризька, 6/1, ідентифікаційний код 32050213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С.” (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30, ідентифікаційний код 36174964) 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 60 коп. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 61/97 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Зеленін В.О.
Алданова С.О.
15.07.11 (відправлено)