01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 7/190-41/525
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача Цурка Н.О.- юрист,
Від відповідача: Воронова О.В.- представник, Антохіна Д.О. - представник
Від третьої особи: Науменко С.В.- юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу «Арсеналець-29»
на рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2011
у справі № 7/190-41/525 (Спичак О.М.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного
відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Житлово- будівельного кооперативу «Арсеналець-29»
третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Головний інформаційно - обчислюваний центр» Київської міської державної адміністрації
про стягнення 464864,66грн. грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2011 по справі № 7/190-41/525 позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволено частково. Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Арсеналець-29” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 320 993 грн. 11 коп. основного боргу, 116 957 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 33 879 грн. 08 коп. 3 % річних, 4 718 грн. 30 коп. державного мита та 107 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове, яким відмовити в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що рішення в частині задоволення позову є незаконним та необґрунтованим з підстав неповного з'ясування обставин справи, неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального і процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.
Суд визнав встановленим факт існування заборгованості та не вказав, якими доказами це підтверджується; який акт містить вказівку на необов'язковість виконання позивачем вимог щодо повідомлення про зміну тарифів.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, вислухавши пояснення учасників процесу судова колегія встановила наступне.
01 листопада 1998 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”(далі -енергопостачальна організація, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом “Арсеналець-29”(далі - абонент, відповідач) було укладено договір № 1630546 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором; при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі -Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України; енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору; енергопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомлювати абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.(п.п.1.1, 2.1,2.2.1,2.2.3)
Відповідач в свою чергу, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п. 1, 2, 4, 5 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.
Згідно п.2 Додатку 4 відповідач зобовязується щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент” повертає в РВТ) та платіжну вимогу -доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Сплату за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.3, 8.4 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом; абонент, який має прилади обліку щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 7/190 від 21 січня 2010 року, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 26 липня січня 2010 року в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 08 листопада 2010 року касаційну скаргу відповідача задоволено, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.01.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.
У відповідності до ст.22 ГПК України, позивач заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 320 993,11 грн. -боргу за спожиту теплову енергію, інфляційну складову боргу сумою 163 908,54 грн. та 34 512, 29 грн. -3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 1 277 192,44 грн., що засвідчується обліковими картками та звітами за спірний період, в свою чергу відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 956 199,33 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 320 993,11 грн.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 320 993,11 грн.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Ст.632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У п. З у додатку № 3 до Договору сторонами погоджено можливе змінення тарифів в період дії Договору.
Відповідно до п. 2.2.3. Договору на постачання теплової енергії при зміні тарифів енергопостачальна організація (Позивач) зобов'язується повідомити Абонента (Відповідача) у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження КМДА про їх зміну.
Умовами договору чітко не визначено саме яка форма повідомлення сторони за договором про зміни тарифів на теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, районним відділом теплозбуту під час надання вищевказаних документів у разі зміни тарифу на постачання теплової енергії, надавалися також листи про затвердження нових тарифів представнику відповідача (додані до матеріалів справи).
Відповідно до ч.2ст.25 «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством;
У відповідності до п. 1 рішення Київської міської ради від 4 лютого 1999 року № 138/239 «Про порядок набуття чинності та оприлюднення нормативно-правових актів», яким встановлено: рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в газеті "Хрещатик", якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Дане друковане видання розповсюджується вільно і є загальнодоступним для всього населення.
Зазначені вище розпорядження Київської міської адміністрації було оприлюднені у газеті «Хрещатик»: у жовтні 2006 року у № 160, у лютому-2007 року у № 26, у червні 2007 року у № 83.
На думку колегії суддів, відповідач був належним чином повідомлений і знав про чинні на певний розрахунковий період під час дії Договору тарифи з листів, що надавалися у РВТ, які є невід'ємною частиною Договору, з табуляграм (карток обліку) з зазначенням тарифів, актів приймання-передачі товарної продукції.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 320 993,11 грн.
Відповідно пункту 1 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з врахуванням наявності заборгованості у відповідача, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних, яка складає 33 879,08 грн., та 116 957,91 грн. збитків від інфляції (з урахуванням перерахунку суду першої інстанції) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, обставин викладених у рішенні суду не спростував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооперативу «Арсеналець-29» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2011 у справі № 7/190-41/525 залишити без змін.
Матеріали справи № 7/190-41/525 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Тищенко А.І.
Михальська Ю.Б.