01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 16/069-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Зеленіна В.О.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. № 99 від 06.06.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2. (дов. від 30.06.2011 р.)
ОСОБА_3 (дов. від 30.06.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-
ЛТД»
на рішення
господарського суду Київської області
від 07.06.2011 р.
у справі № 16/069-11 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма
«Висмут» (далі ТОВ «Висмут»)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-
ЛТД» (далі ТОВ «ВВС- ЛТД»)
про стягнення 1 111 763,92 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-
ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма
«Висмут»
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2011 р. по справі № 16/069-11 первісний позов задоволено повністю : з ТОВ «ВВС- ЛТД» стягнуто на користь ТОВ «Висмут» 1 000 493,10 грн. основного боргу, 55 414,50 грн. пені, 42 287,18 грн. інфляційних втрат, 13 569,14 грн. 3 % річних, а також 11 117,64 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач за первісним позовом оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги ненастання строку оплати за договором, адже сторонами не визначено строку оплати; товар повинен був поставлятись за замовленнями ТОВ «ВВС- ЛТД», однак останнім замовлення не оформлювались; в справі відсутні докази на підтвердження поставки товару за договором. Крім цього, місцевим судом порушено норми процесуального права, зокрема : ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 41 ГПК України тощо.
В судовому засіданні представники апелянта доводи скарги підтримали, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити за наведених в скарзі підстав.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 11.05.2011 р. ТОВ «Висмут» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ВВС-ЛТД» про стягнення 1 000 493,10 грн. основного боргу, 55 414,50 грн. пені, 42 287,18 грн. інфляційних втрат та 13 569,14 грн. 3 % річних. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 11.01.2010 р. між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 9/2010 (далі Договір), за умовами якого позивач продає, а відповідач купує вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості та інші споживчі товари в асортименті, кількості та за зазначеними у видаткових накладних (специфікаціях ) цінами, які є невід'ємною частиною Договору. Ціна за товар зазначається у гривнях. Загальна ціна Договору складається із вказаних у видаткових накладних (п. 1.2 Договору) сум. На виконання Договору позивач за первісним позовом передав у власність відповідача за цим позовом товар : гірчичники, гірчичники-пакети, гірчичний порошок фасований, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1 000 493,10 грн.. Однак станом на 05.05.2011 р. заборгованість не погашено. Одночасно позивач просив стягнути на підставі п. 7.1 Договору 55 414,50 грн. пені, на підставі ст. 625 ЦК України - 42 287,18 грн. інфляційних втрат та 13 569,14 грн. 3 % річних, тощо.
03.05.2011 р. ТОВ «ВВС-ЛТД» звернулось до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до ТОВ «Висмут» про визнання недійсним Договору на підставі ст. 215 ЦК України з огляду на те, що він суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України, адже його сторонами не досягнуто згоди щодо предмету, ціни та розмірів платежів, тощо.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість первісних позовних вимог, а відтак їх задовольнив, в зустрічному позові відмовив.
Так, задовольняючи первісний позов, місцевий суд встановив, що на виконання Договору позивач за первісним позовом передав у власність відповідача цим позовом товар,як вище згадувалось : гірчичники, гірчичники-пакети, гірчичний порошок фасований на загальну суму 1 100 290,59 грн. (з врахуванням наданої позивачем знижки). Видаткові накладні підписано повноважними представниками сторін та засвідчено відбитком печатки позивача за первісним позовом, в них є посилання на заказ відповідача за первісним позовом, на номер та дату укладеного між сторонами Договору. Перераховані в накладних найменування товарів підпадають під п. 1.1 Договору.
Факт отримання відповідачем за первісним позовом товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згаданих накладних, які містять підпис уповноваженої особи відповідача (на деяких накладних відтиск штампа відповідача) в графі "прийняв" та копіями довіреностей, які видано відповідачем за первісним позовом на отримання матеріальних цінностей від позивача за первісним позовом. Ці довіреності підписано керівником і головним бухгалтером та засвідчено відбитком печатки відповідача за первісним позовом. Підписання накладних з боку відповідача в якості покупця здійснено представниками ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які діяли на підставі вищенаведених довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2).
З огляду на наведене, місцевий суд вважав, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними доказами неотримання товару за згаданими вище накладними тими особами, які зазначено в довіреностях.
Місцевим судом встановлено, що за переданий товар відповідач за первісним позовом розрахувався частково, за наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідачем за первісним позовом сплачено за придбаний товар 99 797,49 грн..
Таким чином, в порушення своїх договірних зобов'язань (п. 5.1 Договору) відповідач за первісним позовом не оплатив у повному обсязі вартості отриманого товару.
Крім цього, сторонами підписано акт звірки розрахунків від 01.10.2010 р., згідно якого станом на 01.10.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 613 998,04 грн..
Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання ТОВ "ВВС-ЛТД" зобов'язань за Договором щодо оплати товару на суму 1 000 493,10 грн. (1 100 290,59 грн. вартість отриманого товару -99 797,49 грн. вартість сплаченого товару).
З огляду на вищезазначені обставини, місцевий суд на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 655, 692 ЦК України, вважав вимоги про стягнення з відповідача 1 000 493,10 грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 27.04.2010 р. по 05.05.2010 р. (розрахунок пені позивачем зроблено за кожною накладною окремо за шість місяців) в розмірі 55 414,50 грн..
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 7.1 Договору за порушення строків оплати товару відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за цим позовом пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок пені позивачем виконано у відповідності до чинного законодавства, а тому вимоги про стягнення 55 414,50 грн. пені місцевий суд вважав обґрунтованими.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно розрахунку позивача за первісним позовом в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 42 287,18 грн. за період з 01.05.2010 р. по 31.03.2011 р., а 3% річних - 13 569,14 грн. за період з 28.04.2010 р. по 04.05.2011 р.. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги про стягнення інфляційних в сумі 42 287,18 грн. та 3% річних в сумі 13 569,14 грн. місцевий суд задовольнив.
Відмовляючи в зустрічному позові, місцевий суд посилався на ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) встановлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України вимог.
Зміст правочину на підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства
Позивач за зустрічним позовом, як на підставу своїх вимог посилався на те, що замовлення та видаткові накладні, які фактично є специфікаціями до Договору не було підписано уповноваженими представниками сторін, додатки до Договору не було укладено, і відповідно істотних умов Договору не було погоджено сторонами.
Такі твердження позивача за зустрічним позовом місцевий суд до уваги не взяв,адже Договором чітко визначено його предмет, а саме: продавець продає, а покупець купує продукцію відповідно до замовлень на покупку, визначено вартість товару та порядок розрахунків, тощо.
Посилання ТОВ "ВВС-ЛТД" на те, що наведені вище довіреності, які видано відповідачем за первісним позовом ( скріплено його печаткою) на отримання матеріальних цінностей від позивача за первісним позовом є неналежними доказами, господарський суд вважав безпідставними, надуманими, вони є первинними документами та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім цього, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) частково виконав Договір сплативши за накладними № 9, 10 від 12.01.2010 р. та № 33, 34, 40 від 26.01.2010 р. частину боргу за поставлений контрагентом по Договору товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями позивача за зустрічним позовом, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 07.06.2011 р. по справі № 16/069-11 - без змін.
Матеріали справи № 16/069-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Зеленін В.О.
Алданова С.О.
14.07.11 (відправлено)