01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 18/5026/250/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі: Мельник О.П.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Мажар-2»
на рішення господарського суду Черкаської області
від 25.03.2011 року
у справі № 18/5026/250/2011 (суддя - Васянович А.В.)
за позовом прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси
до приватного підприємства «Мажар-2», м. Черкаси
про зобов'язання вчинити дії, -
за участю представників:
від прокуратури: не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;
від позивача: не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;
від відповідача: ОСОБА_1. - представник (довіреність б/н від 29.11.2010 року),
Прокурор міста Черкаси в інтересах держави в особі виконавчого комітету Черкаської міської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Мажар-2» (надалі - ПП «Мажар-2») про демонтаж рекламних щитів, встановлених за адресами: перехрестя вулиці Енгельса та бульвару Шевченка, вулиця Одеська.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року у справі № 18/5026/250/2011 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано ПП «Мажар-2» демонтувати рекламні щити, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сум 236,00 грн.
Постановляючи у справі рішення, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України «Про рекламу» дійшов висновку, що відповідач не довів належними доказами факту демонтажу рекламного щита та розміщення конструкції по вулиці Одеській у відповідності до порядку розміщення зовнішньої реклами.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПП «Мажар-2» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року скасувати в частині зобов'язання відповідача демонтувати щит по вул. Одеській, 11/3 в м. Черкаси та постановити в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права та неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 30.06.2011 року.
Позивач скористався правом, наданим йому ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд здійснити розгляд такої без участі представника, при цьому, заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення прокурора про час та місце розгляду апеляційної скарги, вислухавши думку представника відповідача, колегія суддів, порадившись, вирішила здійснити перевірку рішення суду у даній справі за наявними матеріалами, за відсутності прокурора та позивача, з урахуванням пояснень представника відповідача.
30.06.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 937 від 08.07.2005 року «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами ПП «Мажар-2» відповідачу надано дозвіл на розміщення рекламних щитів розміром 3x6 м терміном на 5 років, зокрема, за адресою: перехрестя вул. Енгельса -бул. Шевченка (а.с.6).
01.09.2005 року між виконавчим комітетом Черкаської міської ради (в тексті договору - адміністрація) та ПП «Мажар-2» (в тексті договору - користувач) укладено договір № 47 про надання права тимчасового користування місцем/місцями на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси, за умовами якого адміністрацією надано користувачу право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності міста згідно адресної програми (додаток до договору), а останній зобов'язався використовувати це місце за цільовим призначенням - для розміщення зовнішньої реклами і здійснювати плату за користування місцями згідно з умовами договору (а.с.7-8).
Згідно адресної програми (додаток до договору) розмір плати за користування місцем розташування зовнішньої реклами, яке знаходиться за адресою: вул. Енгельса -бул. Шевченка складає 405 грн. на місяць (а.с.8, зворот).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 08.07.2010 року включно. За місяць до закінчення терміну його дії відповідач має право письмово звернутися до позивача про продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами та договору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (надалі - Закон) реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
За приписами статті 16 Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Аналогічні положення містить пункт 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (надалі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача про продовження строку дії дозволу від 08.07.2005 року на розміщення рекламного щита за адресою: перехрестя вул. Енгельса -бул. Шевченка, однак отримав відмову з тих підстав, що за новою концепцією розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси розміщення будь-яких видів зовнішньої реклами в центральній частині міста заборонено.
З огляду на положення підпункту "д" пункту 12.4. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №752 від 17.06.2009 року, спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, коли термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами закінчився і не був продовжений у встановленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що департаментом муніципальної інспекції виконавчого комітету Черкаської міської ради відповідачу направлявся припис б/н від 14.12.2010 року про усунення порушень розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси з вимогою демонтажу рекламного засобу, розміщеного за адресою: перехрестя вул. Енгельса -бул. Шевченка у 15-денний термін з дня отримання припису. Вказаний припис відповідач отримав у той же день, про що свідчить підпис уповноваженої особи (а.с.10).
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач вимоги припису б/н від 14.12.2010 року не виконав, у встановлений строк рекламний щит не демонтував, при цьому, протилежне, у відповідності до положень статей 32-34 ГПК України, не довів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання демонтувати рекламний щит за адресою: перехрестя вул. Енгельса -бул. Шевченка, а посилання відповідача про виконання такої вимоги лише за настання сприятливих погодних умов, вірно оцінив, як питання відстрочки виконання рішення суду
Поряд з цим, прокурор просив зобов'язати відповідача демонтувати рекламну конструкцію по вул. Одеській в м. Черкаси у зв'язку з розміщенням такої без відповідного дозволу.
Господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що земельна ділянка, на якій розміщений інформаційний щит, відповідач орендує на підставі відповідного договору від 20.03.2006 року. Будь-яких дій по отриманню дозволу на розміщення конструкції по вул. Одеській в порядку, встановленому законодавством про рекламу, відповідач не вчиняв.
Відповідно до пунктів 1, 20 вищезазначених Правил, дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, крім того, видача дозволу реєструється в журналі реєстрації.
В силу положень підпунктів "б", "ж" пункту 12.4. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, спеціальні конструкції підлягають демонтажу зокрема, у випадках, коли спеціальна конструкція розміщена на місці без згоди власника місця або особи, уповноваженої на надання цього місця у користування, коли спеціальна конструкція розміщена самовільно (без дозволу на розміщення, виданого робочим органом у встановленому порядку або після його скасування).
Як вбачається з матеріалів справи, департаментом муніципальної інспекції виконавчого комітету Черкаської міської ради відповідачу був направлений припис б/н від 14.12.2010 року про усунення порушень, з вимогою демонтажу рекламного засобу, розміщеного за адресою: вул. Одеська, м. Черкаси, біля автосалону «Mitsubishi» у 15-денний термін з дня отримання припису. Даний припис відповідачеві було вручено у той же день, що засвідчує підпис уповноваженої особи (а.с.10).
Господарським судом встановлено, що відповідач вимоги припису б/н від 14.12.2010 року не виконав, у встановлений строк даний рекламний щит не демонтував.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на статтю 8 Закону України «Про рекламу», згідно якої розміщення інформації про виробника товару або товар у місцях, де такий реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою, а тому його дії по влаштуванню щита є правомірними.
При цьому наголосив на тому, що суд залишив поза увагою той факт, що інформаційний щит розміщений на орендованій ним земельній ділянці, а тому, у разі отримання дозволу на розміщення інформаційного щита він понесе, крім орендної плати, щомісячні додаткові витрати на оплату за розміщення зовнішньої реклами.
З такими доводами судова колегія не погоджується, зважаючи на наступне.
Згідно частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
З огляду на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 13096 від 13.10.2010 року, в якому роз'яснено, що у випадку якщо на фасаді будівлі, яку займає суб'єкт господарювання, чи/або біля його входу (в'їзду) розміщена інформаційна вивіска, інформація на якій не містить закликів до придбання товару чи надання послуг або іншої інформації, передбаченої сформувати чи підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес по відношенню таких осіб чи товару (послуг), то така інформація не є рекламою.
Колегія суддів погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду, що конструкція по вул. Одеській (розміром 3x6 метрів) не є вивіскою чи табличкою, оскільки не розміщена на внутрішній, або зовнішній поверхні приміщення та біля його входу, а інформація, розміщена на ній не містить часу (режиму) роботи підприємства, проте, містить інформацію про продаж, гарантійне та сервісне обслуговування автомобілів «Mitsubishi» та особу, яка надає вказані послуги та реалізує товар (назва особи, та її поштова адреса) (а.с.43).
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що на даній конструкції розміщена саме реклама, тобто інформація про особу, товар (послуги), яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо особи та товару, є правомірним і обґрунтованим.
Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга ПП «Мажар-2» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року має бути залишеним без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Мажар-2» на рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року у справі № 18/5026/250/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року у справі № 18/5026/250/2011 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 18/5026/250/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Гаврилюк О.М.
Майданевич А.Г.