01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 61/123
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Зеленіна В.О.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. від 10.05.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2. (дов. від 03.03.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙС КОМ”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 26.04.2011 р.
у справі № 61/123 (суддя Івченко А.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Київмедпрепарат” (далі ВАТ
„Київмедпрепарат”)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙС КОМ” (далі ТОВ
„АЙС КОМ”)
про повернення суми попередньої оплати, відшкодування збитків та сплату пені у загальному розмірі 421 191,36 грн.
ішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2011 р. по справі № 61/123 позов задоволено частково : з ТОВ „АЙС КОМ” стягнуто на користь ВАТ „Київмедпрепарат” 184 352,10 грн. основного боргу, 28 204,26 грн. пені, 2 125,56 грн. державного мита та 125, 04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що позивачем не надано доказів невідповідності обладнання технічному завданню згідно додатку № 1 до договору поставки № 20/12-607 від 17.05.2010 р., тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 01.03.2011 р. ВАТ „Київмедпрепарат” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ „АЙС КОМ” про стягнення 204 352,10 грн. попередньої оплати, 28 204.26 грн. пені, 188 635 грн. збитків. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 17.05.20110 р. між сторонами укладено договір поставки № 20/12-607 (далі Договір), за умовами п.1.1 якого відповідач зобов'язався поставити (передати у власність) позивачу та здійснити монтаж й пусконалагодження товару в асортименті, кількості і по цінам згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами Договору, а позивач зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його на визначених Договором умовах. Сторони погодили (п. 3.2 Договору), що товар повинен бути поставленим, змонтованим та введеним в експлуатацію не пізніше ніж через 56 календарних днів від дати внесення попередньої плати позивачем на розрахунковий рахунок відповідача. Датою закінчення виконання відповідачем своїх зобов'язань сторони вважають дату підписання акту введення в експлуатацію товару обома сторонами (п. 6.2 Договору).
Позивачем на виконання Договору здійснено попередню оплату відповідачу в розмірі 224 352,10 грн.. Тому відповідач на підставі п. 3.2 Договору повинен був поставити, змонтувати та ввести в експлуатацію товар не пізніше ніж через 56 календарних днів, тобто до 14.07.2010 р.. У встановлений Договором строк відповідач не виконав умов Договору: товар не поставив та відповідно не змонтував, не ввів в експлуатацію. Згідно п.7.3 Договору, у випадку грубого порушення відповідачем зобов'язань по Договору, позивач має право достроково розірвати договір шляхом односторонньої відмови, при цьому відповідач повинен протягом трьох календарних днів повернути попередню плату. Під «грубим порушенням» сторони передбачили: затримку поставки, монтажу та пусконалагодження товару більше ніж на 15 календарних днів з вини відповідача, поставку товару неналежної якості, що виключає можливість використання товару за призначенням. Одностороння відмова від договору не звільняє відповідача від майнової відповідальності за порушення зобов'язань за Договором.
Позивач надіслав на адресу відповідача листа № 20/5148 від 11.10.2010 р. щодо розірвання договору, вивозу поставленого неналежної якості обладнання з вимогою повернення до 11.10.2010 р. попередньої оплати за Договором та сплату пені. В супереч наведеному відповідачем повернуто лише 20 000 грн. передплати позивача й борг по попередній оплаті становить 204 352,10 грн., а пеня за несвоєчасний монтаж та пуско-налагодження товару на підставі п. 7.2 Договору - 28 204,26 грн.. Крім цього, діями відповідача позивачу заподіяно збитки, оскільки він був змушений укласти інший договір на менш вигідних умовах - вартість обладнання 509 138 грн.. Таким чином, на підставі ст. 224 ГК України позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 188 635 грн., тощо.
Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву, відповідає доводам апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 184 352,10 грн. основного боргу, 28 204,26 грн. пені, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що позивачем на виконання п. 2.3.3 Договору здійснено попередню оплату в розмірі 224 352,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 102 від 20.05.2010 р..
Згідно п. 3.2 Договору відповідач повинен поставити, змонтувати та ввести в експлуатацію товар не пізніше ніж через 56 календарних днів, тобто до 14.07.2010 р..
Як встановлено матеріалами справи, у вмзначений Договором строк відповідач своїх зобов»язань не виконав: товару не поставив та відповідно не змонтував, не ввів в експлуатацію.
Як вище згадувалось, на підставі п.7.3 Договору у випадку грубого порушення відповідачем зобов'язань по Договору, позивач має право достроково розірвати договір шляхом односторонньої відмови, при цьому відповідач повертає позивачу сплачену попередню плату протягом 3 календарних днів. Під «грубим порушенням» сторони розуміють: затримку поставки, монтажу та пусконалагодження товару більше ніж на 15 календарних днів з вини відповідача, поставку товару неналежної якості, що виключає можливість використання товару за призначенням. Одностороння відмова від договору не звільняє відповідача від майнової відповідальності за порушення зобов'язань по договору.
Позивачем надіслано на адресу відповідача листа № 20/5148 від 11.10.2010 р. щодо розірвання договору, вивозу поставленого неналежної якості обладнання та з вимогою повернення до 11.10.2010 р. попередньої оплати за договором та сплати пені. У відповідь (лист № 42-10 від 11.10.2010 р.) відповідач посилаючись на складне фінансове становище ТОВ „АЙС КОМ” просив перенести строк оплати до 11.11.2010 р., до цього часу оплату гарантував. Позивач погодився перенести строк оплати на 11.11.2010 р.. Однак відповідачем було сплачено лише 40 000 грн. (17.11.2010 р. -20 000 грн., 16.02.2011 р.- 20 000 грн.) попередньої оплати, доказів повернення попередньої оплати за Договором в повному обсязі місцевому суду не надано.
Таким чином, місцевим судом встановлено, що відповідач не повернув позивачу попередньої оплати за Договором в розмірі 184 352,10 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобов'язань не виконав, у встановлений строк умов Договору не виконав, тому вимогу позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 184 352,10 грн. місцевий суд вважав обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім цього, п. 7.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної поставки, монтажу та пусконалагодження товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми контракту за кожен день прострочки.
Дії відповідача є порушенням Договору й місцевий суд вважав наявними підстави для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме : стягнення пені в розмірі 0,1% на підставі п. 7.2 Договору в розмірі 28 204,26 грн..
Відмовляючи в позові щодо стягнення збитків, місцевий суд посилався на ст. 22 ЦК України, згідно якої збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Підставами та необхідними умовами цивільно-правової відповідальності є протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина боржника.
Різниця між вартістю обладнання, непоставленого відповідачем (320 503 грн.) та вартістю обладнання, поставленого третьою особою (509 138 грн.) не мають для позивача обов'язкового характеру і не є підставою для реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав в частині відшкодування збитків - різниці у вартості товару. Крім цього, немає й прямого причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та понесеними позивачем витратами на оплату вартості обладнання третій особі в розмірі 509 138 грн.. Тому суд першої інстанції в задоволенні вимог про стягнення 188 635 грн. збитків відмовив, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙС КОМ” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2011 р. по справі № 61/123 - без змін.
Матеріали справи № 61/123 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Зеленін В.О.
Алданова С.О.
14.07.11 (відправлено)