01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2011 № 22/475
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі: Рижова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж»
на рішення господарського суду міста Києва
від 24.12.2010 року
у справі № 22/475 (суддя - Самсін Р.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА-V», м. Харків,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж», м. Київ,
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. - представник (довіреність № 51 від 01.08.2010 року);
від відповідача: ОСОБА_2. - представник (довіреність б/н від 14.06.2011 року);
Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА-V» (надалі - ТОВ «НІКА-V») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж» (надалі - ТОВ «Спецвисотмонтаж»), в якому просить стягнути з відповідача 250 000,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 25 620,00 грн., 3 % річних у розмірі 3 698,00 грн. та інфляційні збитки у сумі 8 600,91 грн., а всього 287 918,91 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних будівельно-монтажних робіт за договором № 23-08-2008 від 12.08.2008 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року у справі № 22/475 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Спецвисотмонтаж» на користь ТОВ «НІКА-V» 250 000,00 грн. - основного боргу, 25 620,00 грн. - пені, 8 600,91 грн. - інфляційних збитків, 3 698,00 грн. - трьох процентів річних, 2 879,19 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позов, суд, керуючись статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за договором, а тому останній має сплатити позивачеві борг з урахуванням пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ «Спецвисотмонтаж» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції рішення постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2011 року.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року, у зв'язку з хворобою судді Корсакової Г.В., склад колегії суддів у справі № 22/475 було змінено на наступний: головуючий суддя -Мальченко А.О., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
У судовому засіданні 14.02.2011 року представником ТОВ «Спецвисотмонтаж» було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної із нею справи № 5023/499/11 про визнання договору № 23-08-2008 від 12.08.2011 року недійсним, що розглядається господарським судом Харківської області.
За наслідками судових засідань 14.02.2011 року та 21.02.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 21.02.2011 року та оголошено перерву до 24.02.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 року зупинено апеляційне провадження у справі №22/475 до вирішення господарським судом Харківської області по суті справи № 5023/499/11 та зобов'язано сторони повідомити апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 5023/499/11.
21.06.2011 року від ТОВ «Ніка-V» до відділу документального забезпечення суду надійшла заява про поновлення апеляційного провадження з копією постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року, якою рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 року у справі № 5023/499/11 за позовом ТОВ «Спецвисотмонтаж» до ТОВ «АСК Інвест-Груп» про визнання недійсним договору залишено без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 22/475 та призначено до розгляду на 07.07.2011 року.
В судовому засіданні 07.07.2011 року представник скаржника подав письмові пояснення до апеляційної скарги, просив таку задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову; представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін.
07.07.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.08.2008 року між ТОВ «Спецвисотмонтаж» (в тексті договору - замовник) та ТОВ «АСК Інвест-Груп» (в тексті договору - підрядник) укладено договір № 23-08-2008, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання своїми силами та механізмами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Реконструкція існуючих виробничих будівель № 137, № 138, 139 та АБК в с. Малинівка Харківської області під виробництво та блочну зборку елементів трубопроводів» (а.с.10-12).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання взятих по ньому зобов'язань (пункт 9.1. договору).
Підрядник одразу після виконання робіт повинен передати замовнику підписаний повноважним представником підрядника акт здачі-приймання виконаної роботи, а замовник, після отримання акта здачі-приймання виконаної роботи, підписати такий у разі, якщо викладене в ньому відповідає умовам договору та фактично виконаній роботі (пункти 6.1., 6.2. договору).
Днем завершення роботи є підписання акта здачі-приймання виконаної роботи. Датою його підписання є остання дата підпису повноважного представника замовника (пункт 6.4. договору).
Умови розрахунків за договором визначені у розділі 7 договору. Згідно пункту 7.2. договору замовник зобов'язується здійснювати щомісячні платежі на розрахунковий рахунок підрядника за фактично виконані роботи відповідно до умов договору; оплата виконаних робіт здійснюється у термін 10 календарних днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаної роботи.
З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що ТОВ «АСК Інвест-Груп» відповідно до умов договору виконало будівельно-монтажні роботи на об'єкті, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1 046 892,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3:
- акт № 1 та довідка б/н за жовтень 2008 року на суму 343 719, 60 грн.,
- акт № 2 та довідка б/н за листопад 2008 року на суму 449 239, 20 грн.,
- акт № 3 та довідка б/н за грудень 2008 року на суму 253 933, 20 грн.
Дані акти та довідки підписані обома сторонами договору та завірені печатками підприємств (а.с.13-19).
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Спецвисотмонтаж» зауважень щодо якості виконаних робіт не заявляло, не заперечувало останнє і проти їх прийняття, а тому такі підлягають до сплати у відповідності до пункту 4.6. договору.
Наявні у матеріалах справи банківські виписки свідчать, що відповідач розрахувався за виконані роботи лише частково, оскільки здійснив погашення заборгованості у сумі 796 892,00 грн., внаслідок чого сума основного боргу зменшилась і становила 250 000,00 грн. (а.с.25-26, 27-44).
Відповіддю на претензію № 9 від 17.02.2009 року ТОВ «АСК Інвест-Груп», ТОВ «Спецвисотмонтаж» визнало заборгованість за договором № 23-08-2008 від 12.08.2008 року на суму 432 892,00 грн., що підтверджується листом відповідача № 41-03 від 04.03.2009 року (а.с.22-23, 24).
Матеріали справи свідчать, що 04.12.2009 року між ТОВ «АСК Інвест-Груп» (в тексті договору - первісний кредитор) та ТОВ «Ніка-V» (в тексті договору - новий кредитор) було укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне у відповідності з договором № 23-08-2008 від 12.08.2008 року. За умовами договору ТОВ «Ніка-V» одержало право замість ТОВ «АСК Інвест-Груп» вимагати від ТОВ «Спецвисотмонтаж» (в тексті договору - боржник) сплати заборгованості за договором № 23-08-2008 від 12.08.2008 року у розмірі 250 000,00 грн. (а.с.50-51,53,54).
На виконання вимог пункту 4.1. даного договору, за актом приймання-передачі ТОВ «АСК Інвест-Груп» передало, а ТОВ «Ніка-V» прийняло відповідні документи, що підтверджують право вимоги до боржника (а.с.52).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За укладеним договором позивач набув права вимоги до відповідача у даній справі в обсязі та на умовах, зазначених у договорі.
На виконання вимог пункту 3.3. договору про заміну кредитора у зобов'язанні, 04.12.2009 року ТОВ «Ніка-V» направило ТОВ «Спецвисотмонтаж» повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні, а з метою досудового врегулювання спору, направило останньому претензію б/н від 16.12.2009 року з вимогою погашення заборгованості в сумі 250 000,00 грн. Відповідачем така розглянута не була (а.с.55, 56-57).
Господарським судом міста Києва встановлено, що заборгованість відповідача, право вимоги якої відступлено за договором від 04.12.2009 року позивачеві, станом на дату звернення останнього з позовом до суду складала 250 000,00 грн., що підтверджується довідкою з банку за № 12.1.2-11/67-8884 від 03.11.2010 року (Харківська обласна філія ПАТ “Укрсоцбанк”). Відсутність боргу перед позивачем відповідач належними та допустимими доказами не спростував (а.с.75).
Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2010 року у справі № 56/31-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2010 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Спецвисотмонтаж»до ТОВ «Ніка-V» та ТОВ «АСК Інвест-Груп» про визнання недійсним договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.12.2009 року (а.с.121-135).
Крім того,рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2011 року у справі № 5023/499/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Спецвисотмонтаж»до ТОВ «АСК Інвест-Груп» за участі третьої особи - ТОВ «Ніка-V» про визнання недійсним договору № 23-08-2008 від 12.08.2008 року (а.с.153-155, 168-170).
З огляду на положення частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно п. 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт у сумі 250 000,00 грн.
Враховуючи вимоги статей 530,611,614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання та правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та три проценти річних на суму боргу за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, оскільки обов'язковість сплати таких втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України
Доводи скаржника про те, що суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що за договором від 04.12.2009 року позивачу не було відступлено право на стягнення штрафних санкцій за договором № 23-08-2008 від 12.08.2008 року, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що право на стягнення штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань передбачено законодавством України.
Здійснивши перерахунок, судова колегія визначила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення становить 25 705,48 грн. Однак, апеляційним судом встановлено, що пред'явлена сума пені є меншою, ніж фактична, тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у сумі, заявленій позивачем та яка не перевищує правильно нараховану суму, а саме 25 620,00 грн., при цьому, з відповідача підлягають до сплати інфляційні втрати та три проценти річних, у заявленому позивачем розмірі.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «Спецвисотмонтаж» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року має бути залишеним без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж» на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року у справі № 22/475 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року у справі № 22/475 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 22/475 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.