01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 8/103
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Алданової С.О.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 01.04.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 31.03.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укррос-Транс”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 15.04.2011 року
у справі № 8/103 (суддя Катрич В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранссервіс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укррос-Транс”
про стягнення 100 000грнр. безпідставно набутих коштів
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранссервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укррос-Транс” про стягнення 100 000 грн. безпідставно набутих коштів за договором №80411 від 11.04.2008 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №80411 від 11.04.2008 р. позивач перерахував відповідачу 100 000грн., що підтверджується виписками банку. Оскільки, строк дії договору закінчився 31.12.2008 року, то позивач просить стягнути з відповідача 100 000 грн. безпідставно набутих коштів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2011 р. у справі № 8/103 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос - Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2011 р. у справі №8/103, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що п.5.1 договору передбачено форма оплати - 100% предоплати за партію товару на протязі 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури. Відповідно до п. 3.3 Договору строк поставки товару - 4 робочих днів з дати 100% попередньої оплати за партією товару. Пунктом 4.1 Договору та п. 4.2 договору сторони погодили ціну за одиницю товару (419 160 грн.). Позивачем було сплачено 100 0000грн., менше ніж за одиницю товару. Таким чином, у відповідача не виникло зобов'язання за договором щодо поставки позивачу товару. Отже, грошові кошти, які були перераховані позивачем у розмірі 100 000грн. були перераховані останнім на виконання умов договору, та не підлягають поверненню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2011 року.
06.07.2011 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.
За клопотанням відповідача здійснено фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2011 р. у справі №8/103 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2011 р. у справі № 8/103.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
11.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтранссервіс» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс»(надалі - відповідач, продавець), було укладено договір поставки № 8041 (надалі -договір).
Відповідно до п.1.1 .Договору продавець продає, а покупець купує 25 напіввагонів, в подальшому «товар».
Згідно п. 3.2 Договору поставка товару проводиться партіями. Під партією є від 5 до 10 одиниць товару.
Строк поставки товару - 4 робочих днів з дати 100% предоплати за партію товару (п. 3.3 Договору).
Згідно п. 3.5 договору передача товару покупцеві оформлюється актом приймання-передачі, який підписується повноважними представниками сторін. Датою поставки товару слід вважати дату підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.1 Договору вартість за одиницю товару складає - 349 300грн.
Форма олюти - 100% предоплати за партію товару на протязі 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку-фактиру.
Пунктом 11.6 договору визначено, що договір чинний з моменту його підписання по 31.12.2008 р.
На виконання умов договору, позивачем було перераховано відповідачу 100 000грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку за 24.04.2008 року та 25.04.2008 року (наявні в матеріалах справи).
Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків від 12.05.2008 р., засвідченим печатками сторін.
16.08.10 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 248/08 про сплату повернення грошових коштів в розмірі 100000, 00 грн.
У відповідь відповідачем було надіслано лист з повідомленням про те, що претензія буде розглянута в місячний строк відповідно до законодавства.
Станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не надіслав на адресу позивача відповіді на претензію та не розрахувався з позивачем.
Позивач просить стягнути з відповідача 100 000 грн. безпідставно набутих коштів, оскільки строк дії договору закінчився, а відповідачем товар не поставлений.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
До відсутності правової підстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, тощо.
Пунктом 11.6 договору визначено, що договір чинний з моменту його підписання по 31.12.2008 р.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк дії договору закінчився 31.12.2008 року., а відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства не виконав свої зобов'язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 100000, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100 000грн. є обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірна була задоволена.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі №8/103 від 15.04.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укррос-Транс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2011 року по справі №8/103 залишити без змін.
Матеріали справи № 8/103 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Алданова С.О.
Смірнова Л.Г.