01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 21/046-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Чорної Л.В.
Рєпіної Л.О.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача - Довгань Л.В.;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» на рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 року. у справі № 21/046-11 (Ярема В.А.)
за позовом Приватного підприємства «Італ кераміка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»
про стягнення 12 387,15 гривень
Рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30219145) на користь Приватного підприємства «Італ кераміка» (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Паустовського, 7, кв. 97, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35641104) 1 915 (одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 54 коп. 3% річних, 6 065 (шість тисяч шістдесят п'ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 81 коп. державного мита та 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2011 року по справі № 21/046-11.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції був зобов'язаний припинити провадження у справі № 21/046-11 в зв'язку з тим, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вирішено у справі № 20/103-10.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 21/046-11.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено скла колегії суду.
В засідання суду, призначене на 12.07.2011 року відповідач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 06.04.2010 року ПП «Італ кераміка» передав, а ТОВ «Будівельні рішення»прийняло товар загальною вартістю 79 814,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній № D.РН-0002391, копія якої міститься в матеріалах справи.
Поставлений товар за зазначеною накладною з боку відповідача був отриманий представником останнього, який діяв на підставі довіреності на отримання цінностей № 709 від 06.04.2010 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
Проте, відповідач свої обов'язки в частині оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2010 року у справі № 20/103-10 за позовом ПП «Італ кераміка» до ТОВ «Будівельні рішення» про стягнення 89 091,00 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 року, стягнуто з відповідача 79 814,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 798,14 грн. державного мита та 211,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зазначене рішення господарського суду Київської області відповідач не виконав, вартість поставленого товару за накладною № D.РН-0002391 від 06.04.2010 року не сплатив, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 0-18-13054БТ від 22.04.2011 року, яка підписана начальником ООВ АБ «Південний» та скріплена відбитком печатки банківської установи, внаслідок чого за відповідачем утворилось 79 814,00 грн. заборгованості.
Наявна ж у матеріалах справи банківська виписка з поточного рахунку позивача за період з 06.04.2010 року по 21.04.2011 року свідчить лише про сплату відповідачем позивачу 6 111,38 грн. у якості оплати вартості товару за рахунками, які лежать поза межами предмету даного спору, що підтверджується призначенням платежу зазначених коштів.
Наявність 79 814,00 грн. заборгованості відповідача по сплаті вартості поставленого товару за накладною № D.РН-0002391 від 06.04.2010 року підтверджується також наявною в матеріалах справи довідкою № 46 від 27.04.2011 року, яка підписана директором і головним бухгалтером ПП «Італ кераміка» та скріплена відбитком печатки Підприємства.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті вартості поставленого товару за спірною накладною, позивач просить стягнути з відповідача: - 1 915,54 грн. 3% річних та 6 065,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 17.06.2010 р. по 04.04.2011 р. на 79 814,00 грн. заборгованості; - 4 405,75 грн. пені, нарахованої з 17.06.2010 р. по 17.12.2010 р. на 79 814,00 грн. заборгованості.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.
Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2010 року позивачем направлено відповідачу вимогу № 369/05, відповідно до якої позивач вимагав від останнього сплати вартості поставленого товару за спірною накладною. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.06.2010 року, що підтверджується підписом представника останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення позивача.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавчих актів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару за спірною накладною, у позивача виникло з 17.06.2010 року.
Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 року № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
За таких обставин, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007 року "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
З огляду на викладене, колегія суддів, перевіривши вірність нарахування 3 % річних та інфляційних витрат, цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 915,54 грн. 3% річних та 6 065,86 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань").
Проте, в порушення вищезазначених вимог Закону суду не надано доказів погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості поставленого товару за спірною накладною.
Враховуючи, що у справах № 20/103-10 та № 21/046-11 предмет спору різний, підстави для припинення провадження у справі відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 405,75 грн. пені, нарахованої за порушення строків оплати товару за спірною накладною є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі № 21/046-11 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Чорна Л.В.
Рєпіна Л.О.
14.07.11 (відправлено)