01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 20/63
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі:
при секретарі Романовій Ю.М.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1, дов№ 534 від 31.12.2010р.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: ОСОБА_2, дов. № 216/07 від 05.07.2011р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна
страхова компанія «Інго Україна»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 05.04.2011р.
у справі № 20/63 (суддя Палій В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна
страхова компанія «Інго Україна»
до Відкритого акціонерного товариства «Українська
страхова компанія «Дженералі Гарант»
третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог
на предмет спору, на
стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю
«Інтерфарма-Україна»
про стягнення 44 130,68 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.04.2010 року у справі № 20/63 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2010 року у справі № 20/63 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення, в яких зазначив, що підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2010 року у справі № 20/63 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 25.11.08 р. між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (правонаступник ЗАТ «АСК «Інго Україна») та ТОВ «Перша лізингова компанія» було укладено Договір страхування наземних транспортних засобів № 250576765 (далі Договір страхування), за яким ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Шевролет». державний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2009р. о 12год. 20хв. на 27км + 600км автодороги Київ-Ковель м. Буча сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Fiat Ducato, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля ТОВ “Інтерфарма-Україна”) та автомобіля марки Chevrole Aveo, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, (власник автомобіля ТОВ “Перша лізингова компанія”), що підтверджується довідкою Бородянського взводу ДПС при УДАІ ГУ в Київській області від 23.11.2009р..
ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області №3-5984/2009 від 30.11.2009р.
У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Chevrole Aveo, номер НОМЕР_1, що належить ТОВ “Перша лізингова компанія”.
Відповідно до Звіту №554 від 01.12.2009р. про оцінку автомобіля Chevrole Aveo, номер НОМЕР_1, вартість відновлюваного ремонту автомобіля в результаті його пошкодження склала 63 447,34грн., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 54 634,82грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі Полісу №25057665 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів згідно умов Генерального договору №47-07 від 07.06.2007р., з терміном дії з 25.11.2008р. по 24.11.2009р. Страхувальником виступає ТОВ “Перша лізингова компанія”, вигодонабувачем ТОВ “Перша лізингова компанія”.
На підставі страхового акта №48890 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування (Полісом №25057665), сплатив власнику автомобіля Chevrole Aveo, номер НОМЕР_1 -ТОВ “Перша лізингова компанія”, суму страхового відшкодування в розмірі 43 925,50рн., що підтверджується платіжним дорученням №374 від 20.01.2010р.
Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 43 925,50грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.
На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Під час розгляду справи суд встановив, що водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ТОВ “Інтерфарма-Україна”, а останній є власником автомобіля Fiat Ducato, номер НОМЕР_2.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Оскільки винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, який знаходився із ТОВ “Інтерфарма-Україна”(власник автомобіля) у трудових відносинах, відтак, ТОВ “Інтерфарма-Україна”є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 43 925,50рн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регрес ними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ТОВ “Інтерфарма-Україна”, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).
Враховуючи той факт, що винний у вчиненні вказаного вище ДТП ОСОБА_3 перебував з ТОВ «Інтерфарма-Україна» у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки - ТОВ «Інтерфарма-Україна» зобов'язане відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником, у розмірі 43 925 (Сорок три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 50 копійок.
Проте, оскільки у «Інтерфарма-Україна» застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», що підтверджується Полісом НОМЕР_2 (далі - Поліс), згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), при настанні страхового випадку страховик (Відповідач) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно Полісу, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 125 500 (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Отже, ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» зобов'язане відшкодувати Позивачу 43 925 (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 50 копійок.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач в порушення ст. ст. 32-34 ГПК України не надав належних та допустимих доказів факту страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності ТОВ “Інтерфарма-Україна”, оскільки копія наданого позивачем Полісу №ВС/5915982 не є належним доказом, за таких підстав відмовив в задоволенні позовних вимог.
Колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з таким твердженням, оскільки суд першої інстанції міг зобов'язати сторін надати суду оригінал Полісу НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Третьою особою - ТОВ “Інтерфарма-Україна” в апеляційній інстанції було надано суду оригінал та належним чином засвідчену копію Полісу НОМЕР_2 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 у справі № 20/63 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 у справі № 20/63 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (01042, м. Київ, Ново печерський провулок,19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Боровського, 33, р/р № 26500024747600, АКІБ «Укрсіббанк» в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 16285602) суму в порядку регресу у розмірі 43 925,50 грн., штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 205,18 грн.
5 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (01042, м. Київ, Ново печерський провулок,19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Боровського, 33, р/р № 26500024747600, АКІБ «Укрсіббанк» в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 16285602) державне мито в сумі 441,31 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито в сумі 220,66 грн. за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду м. Київ видати наказ.
8. Матеріали справи № 20/63 повернути до Господарського суду м. Київ.
9. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Новіков М.М.