01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2011 № 48/40
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Корсакової Г.В.
Нєсвєтову Н.М.
при секретарі:
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. №378 від 24.02.2011);
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №49 від 19.01.2011);
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний культурно - мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.04.2011р.
у справі № 48/40 (суддя - Бойко Р.В.)
за позовом Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - Солсиф»
до Державного підприємства «Національний культурно - мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»
про стягнення 973249,04 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.04.2011року по справі №48/40 позов задоволено: стягнуто з Державного підприємства “Національний культурно-мистецький та музейний комплекс “Мистецький арсенал” на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа -Солсиф” інфляційні у розмірі 0,01 грн., 3% річних у розмірі 973 249,03 грн. та судові витрати.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач мав право на вимогу щодо стягнення 3% річних та інфляційних лише до моменту виконання скаржником зобов'язання по сплаті суми основного боргу, тобто до 29.12.2010.
Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми ст. 625 Цивільного кодексу України, Роз'яснення Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 29.06.2011.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 №01-23/2/9 введено до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. суддю Нєсвєтову Н.М..
В судове засідання представники сторін з'явилися, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа - Солсиф” звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державного підприємства “Національний культурно-мистецький та музейний комплекс “Мистецький арсенал” про стягнення 4 089 772,35 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі №45/113, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р., стягнуто з ДП “Мистецький арсенал” основний борг за Договором №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р. у розмірі 25 366 949,90 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 12 500,00 грн. Проте, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов вказаного Договору, позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 993 180,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 096 542,25 грн. за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р.
Представником позивача до суду першої інстанції було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 993 180,01 грн. за період з 18.08.2009 р. по 28.12.2010 р.
В подальшому, 01.04.2011 р. представником позивача знову було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що у зв'язку із допущеною арифметичною помилкою, ним було невірно визначено розмір заборгованості відповідача, а як наслідок, невірно здійснений розрахунок 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 973 249,03 грн., що нараховані на суму заборгованості у розмірі 21 009 412,00 грн. за період з 18.08.2009 р. по 21.12.2009 р. та на суму заборгованості у розмірі 24 715 082,40 грн. за період з 22.12.2009 р. по 28.12.2010 р. Крім того, позивач просить повернути з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 15 267,51 грн.
04.04.2011 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 973 249,03 грн. за період з 18.08.2009 р. по 28.12.2010 р. та втрати від інфляції у розмірі 0,01 грн. за період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р.
Колегія суддів, дослідивши наявні матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне:
Між ТОВ “Основа - Солсиф” (генеральний підрядник) та ДП “Мистецький арсенал” (замовник) укладено Договір генерального підряду№132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору генеральний підрядник зобов'язується власними силами та (або) залученими силами та засобами виконати комплекс першочергових протиаварійних та відновлюваних робіт та передати в установлений строк замовнику виконані роботи. Перелік робіт, які входять у комплекс першочергових протиаварійних та відновлюваних робіт визначається технічним завданням, яке є невід'ємною частиною цього Договору.
В подальшому, позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з відповідача простроченої заборгованості у сумі 25366949,90 грн. та нарахованих на вказану суму боргу інфляційних, 3% річних та пені.
В свою чергу, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі №45/113, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р. встановлено наявність у ДП “Мистецький арсенал” заборгованості за Договором №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р. за виконані підрядні роботи у розмірі 25 366 949,90 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 236,00 грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 12 500,00 грн. Даною постановою встановлено факт виконання позивачем протиаварійних та відновлюваних робіт на об'єкті будівництва згідно Договору №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р., наявність заборгованості по оплаті вказаних робіт у розмірі 25 366 494,90 грн. та обов'язок оплати 21 009 412,00 грн. до 17.08.2009 р., а 24 715 082,40 грн. до 21.12.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, платіжного доручення №U1832290 відповідачем 29.12.2010 р. на користь позивача було перераховано заборгованість за спірним Договором у розмірі 25 366 494,90 грн.
В подальшому, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р., щодо оплати виконаних протиаварійних та відновлювальних робіт, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Спір у даній справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних позивачем протиаварійних та відновлювальних робіт згідно Договору №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів ст.599 Цивільного кодексу України та ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (списання грошових коштів з рахунку божника та зарахування їх на рахунок кредитора). Якщо грошове зобов'язання не виконано, то воно не припиняється.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в періоди (інфляційних втрат - з вересня 2009 р. по грудень 2010 р. та 3% річних - по оплаті 21 009 412,00 грн. у період з 18.08.2009 р. по 21.12.2009 р. та за прострочення по оплаті 24 715 082,40 грн. у період з 22.12.2009 р. по 28.12.2010 р.) мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем будівельних робіт. А оскільки, має місце прострочення виконання зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за Договором №132/12-б-ДБ/08, то є підстави для стягнення нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача 3% річних та інфляційних є вірним, а тому вимога про стягнення 3% річних у розмірі 973 249,03 грн. за прострочення по оплаті 21 009 412,00 грн. у період з 18.08.2009 р. по 21.12.2009 р. та за прострочення по оплаті 24 715 082,40 грн. у період з 22.12.2009 р. по 28.12.2010 р. та інфляційних у розмірі 0,01 грн., які нараховані у період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р. є обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
В свою чергу, правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.
Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду за стягненням відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт за договором і ухвалення у зв'язку з цим судового рішення, не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних втрат у вигляді 3% річних, індексу інфляції, понесених ним внаслідок несплати відповідачем спірної суми належним чином в обумовлений Договором строк.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2011року по справі №48/40 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2011року по справі №48/40 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний культурно - мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» - без задоволення.
2.Матеріали справи №48/40 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Корсакова Г.В.
Нєсвєтова Н.М.