01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 37/553
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Гордієнко Л.М.
за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 2-26 від 13.01.2011 року;
відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 6Д-08 від 30.12.2010 року;
третьої особи: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 14-50 від 17.03.2011 року;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва
від 07.06.2011 року
у справі № 37/553 (головуючий суддя - Сівакова В.В., судді - Ващенко Т.М., Мудрий С.М.)
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 281 579 935,08 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі № 37/553 за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України") до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (далі - відповідач, ЗАТ "Укргаз-Енерго"), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 281 579 935,08 грн. - у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 30 хв. 12.07.2011 року.
08.07.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ЗАТ "Укргаз-Енерго" просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
11.07.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником третьої особи подано пояснення по справі, відповідно до якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" - задовольнити.
12.07.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін та третьої особи.
В судовому засіданні представником позивача подано письмові пояснення по справі, які долучено до матеріалів справи.
Крім того, третьою особою заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів, наданих в додатках до пояснень поданих через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду 11.07.2011 року.
Суд, проаналізувавши заявлене клопотання, матеріали справи та вислухавши думку учасників судового процесу, ухвалив відмовити в задоволенні заявленого клопотання з огляду на наступне.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч. 1 ст. 101 ГПК України).
Проте, третьою особою не надано суду належних обґрунтувань неможливості подання додаткових доказів місцевому господарському суду. Крім того, в порушення ч. 2 ст. 36 ГПК України, додатки до письмових пояснень, наданих представником ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в копіях не засвідчені належним чином, оскільки не містять прізвища та ініціалів посадової особи, що їх підписала.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2006 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (зберігач) та Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (поклажодавець) було укладено договір № 116-168 зберігання природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач, як зберігач, взяв на себе зобов'язання за плату, протягом встановленого даним договором строку, зберігати в підземних сховищах газу (далі - ПСГ), природний газ, в тому числі страховий запас газу, переданий йому відповідачем, як поклажодавцем, і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а поклажодавець зобов'язався внести плату за зберігання у встановлені даним договором строки.
За умовами п. 2.1. договору поклажодавець передає зберігачу газ на зберігання, в тому числі страховий запас газу, в загальному обсязі до 4 000 000 тис. куб. м., що закачується поклажодавцем в ПСГ в сезоні 2006 - 2007 років та/або приймається поклажодавцем в ПСГ від третіх осіб;
З зазначеного загального обсягу газу страховий запас складає до 1 000 000 тис. куб. м, який поклажодавець забезпечує у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України І від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про порядок забезпечення галузей національної економіки :а населення природним газом" та наказу Міністерства палива та енергетики України від 5 серпня 2002 року № 469 "Про затвердження Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах".
Згідно абзацу 3 п. 2.1. договору зберігач не має права без письмової згоди поклажодавця здійснювати відбір та будь-яким іншим чином розпоряджатися газом поклажодавця, переданим останнім на зберігання в ПСГ.
Додатковою угодою № 2 від 23.03.2007 року перший абзац пункту 2.1 договору доповнено такими словами та цифрами "поклажодавець передає зберігачу газ на зберігання, з тому числі страховий запас газу, в сезоні зберігання газу 2007-2008 років в обсязі до 15 000 000 000,000 куб. м, який закачується поклажодавцем в ПСГ та/або приймається поклажодавцем в ПСГ від третіх осіб. Обсяги газу, які поклажодавець передає зберігачу на зберігання, в тому числі обсяги страхового запасу газу, в сезоні зберігання газу 2008-2009 років та в наступних сезонах зберігання сторони узгоджують до початку кожного сезону зберігання, що оформлюється сторонами додатковими угодами до даного договору. Додаткові угоди до даного договору є його невід'ємною частиною".
Додатковою угодою № 3 від 02.07.2007 року сторони домовились в абзаці 2 п. 2.1. цифри "1 000 000" замінити на цифри "1 500 000".
Згідно п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.03.2007 року) строк зберігання газу поклажодавця в ПСГ в сезоні зберігання газу 2006-2007 років визначається з моменту закачування газу в ПСГ або передачі газу зберігачу в ПСГ до завершення періоду відбору, але не пізніше 15 квітня 2011 року.
Сезон зберігання газу 2006-2007 років визначаються як проміжок часу від моменту початку закачування газу в ПСГ або передачі газу зберігачу в ПСГ до 15 квітня 2007 року.
Сезон зберігання газу 2007-2008 років визначаються як проміжок часу від моменту закачування газу в ПСГ, як правило з 15 квітня 2007 року до 15 квітня 2008 року.
Сезон зберігання газу 2008-2009 років визначаються як проміжок часу від моменту закачування газу в ПСГ, як правило з 15 квітня 2008 року до 15 квітня 2009 року.
Сезон зберігання газу 2009-2010 років визначаються як проміжок часу від моменту закачування газу в ПСГ, як правило з 15 квітня 2009 року до 15 квітня 2010 року.
Сезон зберігання газу 2010-2011 років визначаються як проміжок часу від моменту закачування газу в ПСГ, як правило з 15 квітня 2010 року до 15 квітня 2011 року".
Пунктом 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.03.2007 року) сторони домовились, що в сезоні зберігання 2006-2007 років поклажодавець передає зберігану газ на зберігання, в тому числі страховий запас газу, в період закачування газу в ПСГ до 15 жовтня 2006 року. Період закачування газу в ПСГ в сезоні зберігання газу 2007-2008 років та в кожному наступному сезоні зберігання газу визначається як проміжок часу, протягом якого здійснюється закачування газу в ПСГ , як правило з 15 квітня до 15 жовтня одного сезону зберігання газу.
Відбір газу із ПСГ, в тому числі страхового запасу газу, і передача його зберігачем поклажодавцю здійснюється в період відбору газу. Період відбору газу з ПСГ в сезоні зберігання газу 2006-2007 років закінчується 15 квітня 2007 року. Період відбору газу з ПСГ в сезоні зберігання газу 2007-2008 років та в кожному наступному сезоні зберігання газу визначається як проміжок часу, протягом якого здійснюється відбір газу з ПСГ , як правило з 15 жовтня до 15 квітня одного сезону зберігання газу.
За умовами п. 2.7. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.02.2007 року) поклажодавець до 25-го числа місяця, що передує місяцю закачування або відбору газу в/із ПСГ (але не пізніше ніж за 5-ть робочих днів до початку місяця закачування або відбору газу в/із ПСГ), надає зберігану в письмовій формі заявку на закачування або відбір газу в/із ПСГ місячного обсягу газу, в тому числі на обсяг страхового запасу газу, який планується закачати або відібрати в/із ПСГ.
Зберігач протягом 5-ти робочих днів з моменту надходження заявки поклажодавця розглядає її, з урахуванням потужностей ПСГ і пропускної спроможності газотранспортної системи, та повідомляє про своє рішення поклажодавця в письмовій формі за реквізитами, зазначеними в даному договорі.
У випадку ненаправлення зберігачем поклажодавцю рішення щодо заявки у встановлений даним договором спосіб і строк заявка поклажодавця вважається такою, що узгоджена зберігачем.
Після узгодження сторонами місячних обсягів закачування або відбору газу поклажодавця в/із ПСГ зберігач здійснює закачування або відбір газу в/із ПСГ узгоджених обсягів газу у місяці закачування або відбору газу в/із ПСГ.
Згідно з п. 2.10 договору обсяг газу, який передається сторонами при його закачуванні та/або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформлюється актом прийому-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складаються сторонами та скріплюються печаткою до 15-го числа, наступного за звітним місяцем закачування та/або відбору газу в/із ПСГ. В актах прийому-передачі газу вказується обсяг газу, в тому числі обсяг страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ. Акти прийому-передачі газу є підставою для розрахунків.
Відповідно до п. 2.12. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.03.2007) сторони зобов'язуються протягом строку дії даного договору щорічно до 15 травня складати акт про обсяг залишку (невикористаної частини) газу поклажодавця в ПСГ зберігача по завершенню чергового сезону зберігання газу. Акти про обсяг залишку газу є підставою для розрахунків.
Згідно п. 3.2.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.03.2007 року) у період з 01.06.2006 по 15.04.2011 на один сезон зберігання 1 000 куб. м. газу в ПСГ в розмірі 21,60 грн., в тому числі ПДВ - 3,60 грн.
Згідно п. 3.3.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.03.2007 року) у період з 01.06.2006 по 15.04.2011 встановлено тариф на відбір 1 000 куб. м. газу з ПСГ у розмірі 9,00 грн., в тому числі ПДВ -1,50 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.02.2007 року) поклажодавець сплачує послуги по відбору газу з ПСГ надані зберігачем шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем відбору газу.
Вартість послуг по відбору газу визначається за формулою наведеною в п. 4.2. договору на підставі тарифів та акту прийому-передачі газу за звітний місяць відбору газу з ПСГ, зазначеного в п. 2.10 договору.
Пунктом 8.3. договору сторони визначили, що всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.
Строк дії договору встановлений п. 9.1. - до 15 квітня 2007 року, був продовжений до 15 квітня 2011 року (додаткова угода №2 від 23.03.2007 року).
Позивач звернувшись з позовом до місцевого господарського суду просить стягнути з відповідача кошти за відбір газу, пені, інфляційних витрат, 3% річних та семи відсотків штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ст. 509 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 вказаної статті).
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.09.2005 № 90 (далі - Ліцензійних умов), визначено, що зберігання природного газу - вид господарської діяльності з надання послуг із закачування, зберігання та відбору природного газу замовникам, що проводиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за встановленими законодавством України правилами ціноутворення.
У відповідності до п. 3.7. Ліцензійних умов, ліцензіат не має права здійснювати відбір природного газу, переданого замовником відповідно до договору на зберігання та/або створення страхового запасу природного газу у грошовій або натуральній формах, без письмової згоди замовника.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для розрахунків є складені та підписані сторонами акти прийому-передачі газу та акти про обсяги залишку газу.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 12594/64-004 від 01.11.2010 року позивач направив відповідачу за адресою: 02.11.2010 за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1/3-2, оф. G1, для підписання акти залишків природного газу в ПСГ ДК "Укртрансгаз" на кінець/початок сезонів 2007/2008, 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011; акти відбору природного газу з ПСГ ДК "Укртрансгаз" в жовтні 2007 року, в листопаді 2007 року, в грудні 2007 року та акти відбору природного газу шляхом заміщення з ПСГ ДК "Укртрансгаз" в жовтні 2007 року, в грудні 2007 року, в березні 2008 року, в квітні 2008 року, в травні 2008 року, в червні 2008 року, що не оспорюється сторонами.
При цьому, з даним позовом позивач звернувся до суду 05.11.2010 року, що підтверджується поштовим конвертом (зареєстровано відділом документального забезпечення господарського суду міста Києва - 09.11.2010 року), тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з врахуванням поштового перебігу кореспонденції та п. 2 ст. 530 ЦК України, станом на день звернення позивача з позовом до суду, зобов'язання відповідача по сплаті послуг за вищезазначеними актами не настало.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі № 37/553 за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 281 579 935,08 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.
Справу № 37/553 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.