01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 32/63
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Алданової С.О.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 дов. №450/4 від 28.12.2010 року
від відповідача : не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_1 дов. №09-32/213 від 16.06.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Будівельна
Компанія “Легіон”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 11.04.2011 року
у справі №32/63 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ІЗІ Лайф”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Будівельна
Компанія “Легіон”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача
Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк”
про стягнення боргу 25 174 719,07 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ІЗІ Лайф” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Будівельна Компанія “Легіон” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні Позивача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення боргу у розмірі 25 174 719,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором № 15-93/17-1624/06 від 29.03.2006 про відкриття мультивалютної кредитної лінії, за яким право вимоги перейшло до Позивача на підставі Договору про відступлення права вимоги № 20-0532/2-1 від 30.03.2010, в частині повернення позикових коштів та сплати відсотків за користування ними.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 32/63 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» 25 174 719 (двадцять п'ять мільйонів сто сімдесят чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 07 коп. боргу, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що пунктом 3.2.2 Кредитного договору передбачено обов'язок Відповідача своєчасно сплачувати плату за кредит у порядку передбаченому цим договором. Станом на момент розгляду справи Відповідачем не повернуто кредит, не сплачено відсотки за користування кредитом, в зв'язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Будівельна Компанія «Легіон» перед Позивачем складає 25 174 719, 07 грн.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Будівельна Компанія “Легіон” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі №32/63 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Судом першої інстанції не було враховано, що 15 лютого 2011 року (до порушення провадження у справі №32/63) господарським судом м. Києва було порушено провадження у справі №15/74-6 про банкрутство ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон». Даною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Виробничо-будівельнг Легіон» та зупинено виконання останнім грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), а також зупинені заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.
Проте, господарським судом м. Києва під час розгляду справи №32/63 не були враховані норми п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Будівельна Компанія “Легіон” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2011 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 15.06.2011 року представників відповідача (апелянта), колегією суддів ухвалою від 15.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.07.2011 року.
04.07.2011 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі до затвердження господарським судом м. Києва реєстру вимог кредиторів ТОВ “Виробничо-Будівельна Компанія “Легіон” у справі №15/74-б про банкрутство останнього. Щодо зазначеного клопотання відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», п. 54 передбачено наступне: «Суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно п. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.
Так, 15.02.2011 року (до порушення провадження у справі №32/63) господарським судом м. Києва було порушено провадження у справі №15/74-6 про банкрутство ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Легіон». Даною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Виробничо-будівельнг Легіон» та зупинено виконання останнім грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), а також зупинені заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію. Проте, ухвала від 15.02.2011 р. у справі № 15/74-6 не містила приписів щодо опублікування оголошення про банкрутство ТОВ «ВБК «Легіон».
Отже, враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача, колегією суддів відхилено як безпідставне та необґрунтоване.
Крім цього, на думку суддів такі дії відповідача, а саме як подання клопотання про зупинення провадження у справі свідчать про навмисне затягування останнім судового процесу. Для винесення обґрунтованого та об'єктивного рішення по даній справі в матеріалах справи достатньо доказів.
Представник позивача та третя особа в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 32/63.
Представник відповідача в судове засідання 06.07.2011 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.07.2011 року за відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
29.03.2006 між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон») та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1624/06, з наступними змінами згідно договорів про внесення змін № 1 від 03.08.2006, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 25.12.2007, від 04.09.2008, від 27.11.2008, від 30.12.2008, від 27.08.2009, відповідно до умов яких Банк надав Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 4 070 000,00 дол. США зі строком повернення кредиту - не пізніше 26.03.2009, а Позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування ним в розмірі 14 % річних при кредитуванні в доларах США та Євро та 16 % річних при кредитуванні в гривнях.
Зобов'язання Банку щодо надання Позичальнику кредиту по Кредитному договору виконані належним чином та в повному обсязі.
У забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон») було укладено нижчезазначені договори.
29.03.2006 між сторонами Кредитного договору укладено Договір застави майна №15-94/17-2052/06 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін № 1 від 03.08.2006, № 2 від 24.10.2006, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 25.12.2007, від 27.11.2008, від 27.08.2009 (далі - Договір застави-1).
Предметом застави відповідно до Договору застави-1, з урахуванням договорів про внесення змін до нього, є бетонозмішувачі Volvo FM 12 кількістю 6 одиниць, які належать Заставодавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 24.03.2006 №UKR 29/0306S.
Згідно з п. 1.3 Договору застави-1 сторони оцінили предмет застави у розмірі 2 727 334,20 грн.
24.10.2006 між сторонами Кредитного договору укладено договір застави майна № 15-94/19-7367/06 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін № 1 від 22.12.2006, № 2 від 06.04.2007, № 2 від 12.04.2007, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 25.12.2007, 27.11.2008 та від 27.08.2009 (далі - Договір застави-2).
Предметом застави за вказаним Договором є технологічне обладнання, устаткування та інше рухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 40-річчя Жовтня, 36.
Пунктом 1.4 Договору застави-2, сторони оцінили предмет застави у розмірі 1 151576,14 грн.
29.03.2006 між сторонами Кредитного договору було укладено договір застави майна № 15-94/17-2053/06 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін № 1 від 03.08.2006, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 25.122007, від 27.11.2008, від 27.08.2009 (далі - Договір застави-3).
Предметом застави відповідно до Договору застави-3 є технологічне обладнання, устаткування та інше рухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, м. Боярка, вул. 40-річчя Жовтня, 36.
Відповідно до п. 1.3 Договору застави-3, сторони оцінили предмет застави у розмірі 6544118,00 грн.
30.03.2010 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» укладено договір відступлення права вимоги № 20-0532/2-1 (далі - Договір відступлення права вимоги).
Пунктом 1.8 Договору відступлення права вимоги встановлено, що в день укладення нього Договору здійснюється відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Відступлення прав вимоги за вказаними договорами забезпечення здійснюється шляхом укладення окремих договорів відступлення права вимоги. До Нового кредитора переходять в повному обсязі всі права за Договорами застави, в тому числі за Договором застави-1, Договором застави-2, Договором застави-3.
На виконання пункту 1.8 Договору відступлення права вимоги між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк» укладено окремі договори відступлення права вимоги № 20-0546/3-1 від 30.03.2010, № 20-0542/3-1 від 30.03.2010 та № 20-0544/3-1 від 30.03.2010, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як вбачається з п. 1.3 Договору відступлення права вимоги № 20-0532/2-1 до Нового кредитора переходить право вимагати замість Первісного кредитора від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 20 553 000,00 грн., отриманих згідно Кредитного договору; повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору в сумі 4 621719,07 грн.; сплати неустойки в формах та розмірах, що визначена в Кредитному договорі, інших обов'язків, встановлених Кредитним договором.
Пунктом 2.1.1 Договору відступлення права вимоги № 20-0532/2-1 передбачено обов'язок Нового кредитора переказати Первісному кредитору відшкодування за відступлення права вимоги за Кредитним договором в сумі 25 174 719,07 грн. у день підписання цього договору.
На виконання вказаного пункту Договору відступлення права вимоги Позивач переказав на рахунок Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відшкодування за відступлення права вимоги за Кредитним договором в сумі 25 174 719,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 30.03.2010.
Згідно з п. 2.2.2 Договору Первісний боржник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту переходу прав вимоги до Нового кредитора повідомити Боржника про здійснення відступлення права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» листом від 31.03.2010 № 17-30/1263 надіслало на адресу Позичальника повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Договорами застави 1, 2, 3.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалось вище, Банк свої Зобов'язання щодо надання Позичальнику кредиту по Кредитному договору виконав належним чином та в повному обсязі.
Проте, як позичальник у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору свого зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконав.
Факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 25 174 719, 07 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 174 719, 07 грн. заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими, отже судом першої інстанції правомірно були задоволені.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 32/63 від 11.04.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Будівельна Компанія “Легіон” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року по справі №32/63 залишити без змін.
Матеріали справи № 32/63 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Алданова С.О.
Смірнова Л.Г.