01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 50/180
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Алданової С.О.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 дов. №39/11 від 25.05.2011 року
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного територіального-галузевого об'єднання “Південно -
Західна залізниця”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 18.05.2011 року
у справі № 50/180 (суддя Головатюк Л.Д.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Євроцемент-Україна”
до Державного територіального-галузевого об'єднання “Південно -
Західна залізниця”
про стягнення 4 457,63 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Євроцемент-Україна” до Державного територіального-галузевого об'єднання “Південно - Західна залізниця” про стягнення 4 457,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про організацію перевезень вантажів № 6643073 від 15.06.2009.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2011 р. у справі № 50/180 припинено провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 4457,63 грн. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь відкритого акціонерного товариства "Євроцемент - Україна" державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оскільки позивачем в судовому засіданні 18.05.2011 надано докази сплати суми основної заборгованості за договором в повному обсязі, а саме виписку з банку за 15.03.2011 року, то провадження в справі в частині стягнення 4 457,63 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору в цій частині.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2011 р. у справі №50/180, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що відповідачем грошові кошти в повному обсязі було сплачено позивачу 15.03.2011 року, тобто до порушення провадження по справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2011 року.
05.07.2011 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що юрисконсульт знаходиться в іншому судовому засіданні, отже не може бути присутнім в судовому засіданні. Розглянувши наведене клопотання відповідача, колегія суддів відхиляє його, оскільки Державне територіального-галузеве об'єднання “Південно - Західна залізниця” не було позбавлено можливості направити в судове засідання іншого представника(видати довіреність на представництво інтересів останнього іншому представнику). Доказів того, що в Харківському апеляційному господарському суду слухається справа представником відповідача не надано. Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двохмісячний строк з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2011 року у справі №50/180.
Представник відповідача в судове засідання 06.07.2011 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.07.2011 року за відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
25.06.2009 між відкритим акціонерним товариством "Євроцемент - Україна" (далі-позивач, вантажовласник за договором) та державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі -відповідач, залізниця за договором) укладено договір № 6643073 (далі договір).
Відповідно до умов п.1.1. договору предметом цього договору є надання «Залізницею»«Вантажовласнику»послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 3.1. договору Вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок залізниці. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.
Відповідно до п. 7.1 Договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 3 роки.
Згідно п. 7. 2 Договору кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів.
На виконання п. 3.1. Договору позивач платіжними дорученнями № 342 від 26.06.2009 на суму 150 000 грн. та № 455 від 07.07.2009 на суму 12 113,02 грн. (загалом на суму 162 113,02 грн.) здійснив попередню оплату послуг відповідача.
Позивач зазначає, що у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу поставок, відповідач не надав послуги в тому обсязі, який визначено обсягом попередньої оплати відповідно до встановлених тарифів, а позивач у свою чергу не скористався тим обсягом послуг, який визначено виходячи із авансованих ним сум.
Протягом терміну з 03.07.2009 по 08.07.2009 позивачу було надано послуги загальною вартістю 157 655,39 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
У зв'язку із тим, що позивачем не планувалося в подальшому користуватися послугами відповідача, останньому було направлено претензію від 16.02.2010 № 110/ЕЦУ-264/10 «Про повернення надміру сплачених авансових сум в розмірі 4 457,63 грн.»із пропозицією повернути ці кошти позивачу.
Розглянувши вказану претензію, відповідач повідомив, що оскільки кошти перераховані згідно з умовами договору (тобто набуті підставно), немає жодних підстав для повернення цих коштів.
Враховуючи відповідь на претензію, 22.12.2010 позивачем, враховуючи п. 7.2 договору, було направлено лист про розірвання спірного договору та повернення залишкових коштів з 10.012011 року.
Відповідач надав відповідь на претензію, в якій не заперечував проти існування боргу та просив позивача не стягувати із нього цю залишкову суму.
Однак, 15.03.2011 року відповідачем було сплачено суму основної заборгованості за договором в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за 15.03.2011.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Факт наявності основної заборгованості за договором в сумі 4457,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
З поштового штемпелю на конверті вбачається, що 11.03.2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва за захистом своїх порушених прав.
Проте, 15.03.2011 року, тобто після звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, відповідачем було сплачено суму основної заборгованості за договором в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за 15.03.2011.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 4457,63 грн. після звернення позивача до суду, судом першої інстанції правомірно було припинено провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - це витрати, пов'язані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.
Судові витрати поділяються на, зокрема, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення позивача з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
Отже, оскільки відповідач сплатив суму заборгованості у розмірі 4457,63грн. після звернення позивача з позовом, таким чином витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 50/180 від 18.05.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного територіального-галузевого об'єднання “Південно - Західна залізниця” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2011 року по справі № 50/180 залишити без змін.
Матеріали справи № 50/180 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Алданова С.О.
Смірнова Л.Г.