01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 17/124
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Алданової С.О.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 17.02.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 02.04.2010 року
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліар Ченнел Україна”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 04.05.2011 року
у справі №17/124 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліар Ченнел Україна”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство “Конкордія”
про звернення стягнення на предмет іпотеки
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліар Ченнел Україна” про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.10.2008 року, а саме:
- земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220883200:02:001:2095, за місцезнаходженням: Київська обл., Бориспільський район, Гірська сільська рада, що належить відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 232223, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі 22.08.2008 року;
- спосіб реалізації предмета іпотеки визначити шляхом проведення прилюдних торгів;
- початкову ціну реалізації визначити в сумі 6347000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/08/4108 від 09.10.2008 року, укладеного з третьою особою.
Загальна вартість заборгованості за кредитним договором визначено позивачем в сумі 5821965,31 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 4000000,00 грн., заборгованість за відсотками -1376317,39 грн., пеня за прострочення сплати кредиту -346794,52 грн., пеня за прострочення сплати відсотків -98853,40 грн.
Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив початкову ціну реалізації спірної земельної ділянки визначити в сумі 1134600,00 грн. без урахування ПДВ.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням третьої особою своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/08/4108 від 09.10.2008 року, з огляду на що, позивач, відповідно до укладеного з відповідачем іпотечного договору від 09.10.2008 року, набув право стягнення зазначеної заборгованості за рахунок звернення стягнення на спірну земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.05.2011 р. у справі № 17/124 позов задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості приватного підприємства «Конкордія» (02068, м. Київ, вул. Княжий затон, 2/30А, ідентифікаційний код 31723565) перед публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б, ідентифікаційний код 322904) за кредитним договором № 010/08/4108 від 09.10.2008 року, укладеним з приватним підприємством «Конкордія», в сумі 5821965 (п'ять мільйонів вісімсот двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 31 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4000000 (чотири мільйони) грн., заборгованості за відсотками в сумі 1376317 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч триста сімнадцять) грн. 39 коп., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 346794 (триста сорок шість тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 52 коп. та пені за прострочення сплати відсотків в сумі 98853 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 40 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.10.2008 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б, ідентифікаційний код 322904) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кліар Ченнел Україна» (02068, м. Київ, вул. Княжий затон, 2/30, ідентифікаційний код 32621986), а саме: шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 1134600 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі шістсот) грн. без урахування ПДВ.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Ченнел Україна» на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оскільки третя особа не виконала свої зобов'язання за Кредитним договором, а отже, відповідно до приписів чинного законодавства та положень Іпотечного договору позивач має право задовольнити їх за рахунок Предмета іпотеки.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.05.2011 р. у справі №17/124 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що ухвалою господарського суду м. Києва по справі № 50/196-б порушено провадження по справі про банкрутство останнього, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що є підставною для зупинення виконання боржником грошових зобов'язань відповідно до приписів Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Також, скаржник зазначає, що останнім не було отримано письмової вимоги про усунення порушення та звернення стягнення на майно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 04.05.2011 року у справі №17/124 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 04.05.2011 р. у справі № 17/124.
Представник третьої особи в судове засідання 06.07.2011 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.07.2011 року за відсутності представника третьої особи.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
09.10.2008 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”), та третя особа уклали кредитний договір «Відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів»№ 010/08/4108 (далі - Кредитний договір), за умовами якого позивач у справі зобов'язався надати третій особі кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4000000,00 грн., а третя особа зобов'язалась отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути позивачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки визначені Кредитним договором.
На виконання умові договору, позивачем надано кредит у сумі 4000000,00грн, що підтверджується копією меморіального ордеру № 1 від 10.10.2008 року.
Згідно з п. 1.2 Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту третьою особою 03.10.2009 року.
Пунктом 2.1 Кредитного договору встановлено, що плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 19 % річних.
Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом третя особа сплачує щомісячно на рахунок нарахованих доходів позивача № 206843083 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашення кредиту:
- в першому календарному місяці користування кредитом -за період з дня видачі кредиту до день, що передує передостанньому робочому дню місяця;
- в наступних календарних місяцях -з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту;
- в останній календарний місяць користування кредитом -з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.
Пунктом 2.4 Кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів за кредитом здійснюється згідно з внутрішніми положеннями позивача, але не рідше одного разу на місяць, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується).
Пунктом 6.1 Кредитного договору встановлено, що третя особа погашає заборгованість за кредитом протягом 30 календарних днів, що передують останньому строку користування кредитом (п. 1.2 Договору), а саме: з 03 вересня 2009 року по 03 жовтня 2009 року. З моменту початку погашення основної заборгованості суми кредиту нові транші третій особі не видаються.
Згідно з п. 14.4 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за Кредитним договором третя особа сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання третьою особою простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє третю особу від виконання простроченого грошового зобов'язання.
Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що виконання зобов'язань третьої особи за Кредитним договором забезпечується заставою товарів в обігу (табачних виробів) та іпотекою земельної ділянки площе 1 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, територія Гірської сільрада. На момент укладення Кредитного договору зазначена земельна ділянка належить відповідачу на праві власності.
В забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за Кредитним договором, а також з будь-яких додаткових угод, що укладені або можуть бути укладені до нього, позивач та відповідач уклали іпотечний договір, посвідчений 09.10.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 785 (далі -Іпотечний договір).
Пунктом 1.1 Іпотечного договору встановлено, що відповідач передає позивачу в іпотеку земельну ділянку загальною площею 1,0000 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Гірська сільська рада, кадастровий номер 3220883200:02:001:2095, цільове призначення земельної ділянки -для ведення підсобного господарства та належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 322223, виданого управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі 22.02.2008 року (далі - Предмет іпотеки).
Згідно з п. 2.1 Іпотечного договору іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань третьої особи, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з Кредитного договору, за умовами якого третя особа отримує від позивача кредит у розмірі 4000000,00 грн., при цьому строки та порядок погашення третьою особою кредиту, сплати процентів, комісій, неустойок та інших платежів визначаються Кредитним договором.
Згідно з п. 2.2 Іпотечного договору позивач має право за рахунок Предмета іпотеки задовольнити свої вимоги в тому числі і щодо повернення суми кредиту, сплати процентів та неустойки за Кредитним договором.
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки визначені у розділі 7 Іпотечного договору, яким зокрема встановлено, що:
Позивач має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки у наступних випадках: у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно зі статтею 2 Іпотечного договору, та в інших випадках, передбачених Кредитним договором; у разі порушення відповідачем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних в статті 3 Іпотечного договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання відповідачем всіх або окремих обов'язків, встановлених Іпотечним договором (п. 7.1 Договору );
У випадках, передбачених п.7.1 Іпотечного договору, позивач надсилає відповідачу (та третій особі) письмову вимогу про усунення відповідного порушення протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем (та третьою особою) цієї вимоги. Якщо протягом встановленого 30-тиденного строку вимога позивача залишається невиконаною, позивач має право звернути стягнення на Предмет іпотеки (п. 7.2 Договору);
За вибором позивача застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог позивача: а) рішенням суду у встановленому законодавством порядку; б) у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; в) згідно з договором про задоволення вимог позивача, викладеним в пп. 7.4. та 7.5. Іпотечного договору; г) інші способи, передбачені законодавством України на момент звернення стягнення (п. 7.3 Договору).
Відповідно до Закону України «Про іпотеку» 09.10.2008 року, згідно з Іпотечним договором від 09.10.2008 року на Предмет іпотеки накладено заборону відчуження, що зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 786.
18.11.2010 року позивач направив відповідачу вимогу (попередження) № 09-07/09/6605 від 18.11.2010 року, в якій повідомив про те, що загальна заборгованість третьої особи за Кредитним договором становить 5821965,31 грн. та вимагав виконати порушене зобов'язання, а саме: погасити в межах вартості Предмета іпотеки заборгованість за Кредитним договором в сумі 5821965,31 грн.
На доказ направлення зазначеної вимоги до матеріалів справи долучено копії фіскального чеку № 2466 від 18.11.2010 року, конверт та повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103012975850.
Проте, як слідує з відмітки поштового відділення, зазначений лист відповідачем отриманий не був в зв'язку з вибуттям відповідача з зазначеної адреси.
Як вбачається з листа, позивач направляв відповідачу вимогу на адресу: 02095, м. Київ, вул. Княжий затон, 2/30.
Зазначена адреса вказана в свідоцтві про державну реєстрацію відповідача (серія А00 № 022050).
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.09.2010 року, відповідач зареєстрований за зазначеною адресою.
Повідомлення позивачем третьої особи про необхідність виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором підтверджується заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14.05.2010 року у справі № 2-2529 2010 року, яким вирішено стягнути з ПП «Конкордія» та Гетьмана Олексія Михайловича солідарно заборгованість за Кредитним договором в сумі 4879318, 51 грн.
Також, матеріали справи містять копії висновку про експертну грошову оцінку та звіту про експертну грошову оцінку від 01.04.2011 року, виконаних за замовленням позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»(експерт ОСОБА_4) (свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3677 від 14.07.2005 року, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок від 29.09.2008 року, Сертифікат №1495 від 25.12.1999 року, Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9665/10 від 11.06.2010 року, Ліцензія серія АВ від 12.02.2007 року), станом на 01.04.2011 року вартість Предмета іпотеки становить 1134300 грн. без ПДВ.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості третьої особи, яка виникла з Кредитного договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що третя особа свої обв'язки по поверненню кредиту та своєчасній сплаті відсотків за його користування виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 29.03.2011 року заборгованість третьої особи становить 5376317,39 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4000000,00 грн., 1376317,39 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 30.12.2008 року по 21.10.200 року.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, , в тому числі, сплата неустойки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії третьої особи є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Кредитним договором відповідальності.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п. 14.4 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за Кредитним договором третя особа сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання третьою особою простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє третю особу від виконання простроченого грошового зобов'язання.
Позивачем вірно здійснено розрахунок пені за прострочення сплати кредиту та пені за прострочення сплати відсотків, відповідно до якого підлягає стягненню пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 346794,52 грн. та пеня за прострочення сплати відсотків в сумі 98853,40 грн. за період з 25.04.2010 року по 21.10.2010 року.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність заборгованості третьої особи перед позивачем за Кредитним договором в сумі 5821965,31 грн., з яких заборгованість за кредитом - 4000000,00 грн., заборгованість за відсотками -1376317,39 грн., пеня за прострочення сплати кредиту -346794,52 грн., пеня за прострочення сплати відсотків -98853,40 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим Законом.
Згідно ст. 3 Закону “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки третя особа не виконала свої зобов'язання за Кредитним договором, а отже, відповідно до приписів чинного законодавства та положень Іпотечного договору позивач має право задовольнити їх за рахунок Предмета іпотеки.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вжив всіх залежних від нього дій щодо повідомлення відповідача та третьої особи про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором та Іпотечним договором.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, року провертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.10.2008 року є обґрунтованими, отже судом першої інстанції правомірно були задоволені.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі №17/124 від 04.05.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліар Ченнел Україна” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 04.05.2011 року по справі №17/124 залишити без змін.
Матеріали справи № 17/124 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Алданова С.О.