01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 25/96
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо
ЛТД»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 26.05.2011 р.
у справі №25/96 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенса»
до Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо
ЛТД»
про стягнення 12161,89 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенса» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №19/4-1 від 19.04.2010 р. на суму 11164,68 грн., 571,46 грн. пені, 315,15 грн. інфляційних втрат та 110,60 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 р. у справі №25/96 позов задоволено повністю.
Рішення мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 12161,89 грн. визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через відділ інформаційного забезпечення суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника відповідача.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи апеляційним господарським судом, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відповідно до ст.ст. 28, 102 ГПК України. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує суб'єкта господарювання у можливості залучення декількох осіб для участі у справі в якості представника. Відповідачем не надано доказів неможливості представництва інтересів останнього у суді іншими особами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. явка представників сторін у судове засідання призначене на 06.07.2011 р. обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенса», як продавцем, та Спільним українсько-канадським підприємством «Везувіо ЛТД», як покупцем, було укладено Договір №19/4-1, згідно умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити вартість отриманого товару відповідно до умов Договору і додаткових угод до нього.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що продавець зобов'язується постачати покупцю товари згідно його замовленню у кількості та за ціною попередньо узгодженою з покупцем, на протязі 3-х днів з моменту отримання заявки на товар, якщо немає заборгованості перед постачальником.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що покупець зобов'язується прийняти від продавця товар та оформити документи на прийом товару згідно діючого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 11164,68 грн., що підтверджується видатковими накладними №СЕ-0004930 від 13.09.2010 р. та №СЕ-0005097 від 21.09.2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Пунктом 6.1. Договору визначено, що розрахунки за товар покупець проводить протягом 14 календарних днів з моменту його отримання, шляхом перерахунку коштів на розрахункові рахунки продавця. Днем здійснення платежу вважається день, коли сума, що підлягає сплаті, списується з рахунку покупця.
Позивач стверджує, що відповідачем не було здійснено оплату вартості поставленого товару у сумі 11164,68 грн..
26.01.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив відповідача негайно погасити заборгованість за Договором, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача протягом 7 робочих днів. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем поставленого за договором товару. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості отриманого за Договором товару складає 11164,68 грн..
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 571,46 грн. за прострочення оплати вартості отриманого товару за період з 27.09.2010 р. по 31.01.2011 р..
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що при порушенні терміну розрахунку покупець зобов'язаний виплатити пеню за кожен день прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період за який нараховується пеня.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за порушення зобов'язання за Договором щодо повернення грошових коштів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 571,46 грн..
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період з 27.09.2010 р. по 31.01.2011 р. в розмірі 315,15 грн. та 3% річних за період з 27.09.2010р. по 31.01.2011р. в розмірі 110,60 грн..
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 315,15 грн. та 3% ріних у розмірі 110,60 грн. є обґрунтованою та підлягає до стягнення у заявленому позивачем розмірі.
Частиною 2 ст. 104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Випадки порушення норм процесуального права, які у будь-якому разі є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду передбачені частиною 3 вказаної норми, однак остання з огляду на наявні матеріали справи у даному разі застосуванню не підлягає.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідача взагалі не зазначено які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 р. у справі №25/96 залишити без змін.
Справу №25/96 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Смірнова Л.Г.
Тищенко О.В.