01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 41/61
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №9353 від 25.10.2010 р.)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №3юр від 09.01.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
Господарського суду міста Києва
від 16.05.2011 р.
у справі №41/61 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне
українсько-російське підприємство «Стан-Комплект»
про визнання договору недійсним
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобільного крану №2207/08 від 22.07.2008 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у справі №41/61 в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що позивачу були відомі всі властивості й наслідки правочину і він був обізнаний щодо обставин правочину та його істотних умов. Також, враховуючи те, що наявність всіх необхідних ознак для визнання вищезазначеного Договору недійсним позивач не довів, інших доводів, що спірний Договір суперечить чинному законодавству суду також не надано, тому місцевий господарський суд прийшов до висновку, що підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю, оскільки прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та при недоведеності обставин, що мають значення для справи.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
22.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», як продавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як покупцем, було укладено Договір № 2207/08 купівлі-продажу автомобільного крана, згідно умов якого продавець передає у власність покупцеві (продає), а покупець приймає у власність (купує) 1 (один) новий автомобільний кран 2008 року випуску, марки XCMGQY25K5, якісні та технічні характеристики якого вказані у відповідному паспорті на автомобільний кран.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна автомобільного крана на дату укладення цього Договору складає:
- ціна автомобільного крана без урахування ПДВ становить 983333,33 грн.;
- ПДВ становить 196666,67 грн.;
- ціна автомобільного крана, з урахуванням ПДВ, становить 1180000,00 грн..
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити ціну автомобільного крану шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця банківським переказом у наступному порядку:
- аванс - 236000,00 грн. -покупець сплачує протягом 2 банківських днів з дати укладення цього Договору;
- доплату (ціна за вирахуванням авансу) у розмірі 944000,00 грн. покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту реєстрації автомобільного крана в органах Державної автоінспекції, але не пізніше 8 банківських днів з моменту підписання Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач сплатив 1180 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 29.07.2008 р. на суму 236000,00 грн. та № 2 від 12.08.2008 р. на суму 944000,00 грн..
Згідно акта прийому-передачі по якості та комплектності товару від 12.08.2008 р. відповідачем було передано, а позивачем прийнято кран стріловий самохідний гідравлічний на спеціальному шасі модель QY25K5 (виробник продукції -XUZHOU CONSTRUCTION MACHINERY GROUP Co. Ltd, No. 165 TongShan road, Xuzhou Jiangsu, 221004, Китай).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу автомобільного крану №2207/08 від 22.07.2008 р. було вчинено під впливом обману, так як автокран, який є предметом спірного Договору був переданий позивачу з певними недоліками, у зв'язку з чим позивач не зміг його зареєструвати в Держгірпромнагляді.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Частиною 1 ст. 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Таким чином, визнання спірного договору недійсним внаслідок обману може мати місце у тому випадку, коли одна з його сторін намагається навмисно ввести в оману іншу сторону з метою вчинення правочину.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Як вбачається з сертифіката відповідності UA1.042.0082521-07 на кран стріловий самохідний гідравлічний на спеціальному шасі K5, копія якого наявна в матеріалах справи, то вказаний кран відповідає усім обов'язковим ГОСТам 22827-85 та НПАОП 0.00-1.01-07.
Згідно листа Державного підприємства «Орган з сертифікації ОС «Крантест» № 042/271 від 05.05.2011 р., на час видачі сертифіката відповідності № UA1.042.0082521-07 кран QY25K5, зав. №НОМЕР_1 відповідав усім обов'язковим вимогам ГОСТ 22827-85 «Крани стрілові самохідні загального призначення. Технічні умови» та НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів».
Як вбачається з тексту мирової угоди від 06.07.2009 р. по справі № 6/37, копія якої міститься в матеріалах справи, автомобільний кран повністю укомплектований документацією та запасними частинами, інструментами і приладдям. Крім того, зі змісту вказаної мирової угоди вбачається, що позивач підтвердив те, що автомобільний кран було отримано у справному та придатному для експлуатації стані.
З огляду на те, що позивачу були відомі всі властивості й наслідки правочину і він був обізнаний щодо обставин правочину та його істотних умов, а також те, що позивачем не наведено необхідних ознак для визнання спірного Договору недійсним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у справі №41/61 залишити без змін.
Справу №41/61 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Смірнова Л.Г.
Тищенко О.В.