01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.07.2011 № 4/61
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Рудченка С.Г.
при секретарі: Чуприні І.В.
у відкритому судовому засіданні,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"
на рішення господарського суду міста Києва
від 12.04.2011 року (дата підписання - 18.04.2011 року)
у справі № 4/61 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом ТОВ "Ільяс"
до ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"
про стягнення 1 589 474,29 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У січні 2011 року ТОВ "Ільяс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" про стягнення заборгованості за поставлений згідно договору № 10/25/08 від 25.08.2010р. та видаткових накладних (а. с. 33-45) товар у розмірі 1 589 474,29 грн., з яких 1 549 635,00 грн. основного боргу, 12 397,08 грн. інфляційних втрати, 7 658,30 грн. 3% річних, 19 783,91 грн. пені.
17.02.2011 року представником позивача була подана заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 231 805,36 грн.
23.03.2011 року представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача лише заборгованість за поставлений згідно видаткових накладних товар у розмірі 932 635,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року (дата підписання - 18.04.2011 року) у справі № 4/61 (суддя - Борисенко І.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ільяс” 892 635,00 грн. основного боргу, 9 326 грн. 35 коп. державного мита та 138 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати повністю і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог позивача про стягнення 892 635,00 грн. заборгованості.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт зазначає, що заявою, поданою до суду першої інстанції 23.03.2011 року, позивач фактично змінив підставу позову, що є порушенням приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, оскільки в силу наведеної норми така заява може бути позивачем лише до початку розгляду місцевим господарським судом справи по суті.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2011 року.
01.07.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
У судове засідання 04.07.2011 року представники сторін не з'явилися, проте 01.07.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подане клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів відхилено з огляду на те, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року про порушення апеляційного провадження у даній справі була направлена на адресу відповідача 17.06.2011 року та отримана ним 20.06.2011 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, а відтак останній не був позбавлений можливості направити в судове засідання 04.07.2011 року іншого повноважного працівника та реалізувати процесуальні права, закріплені ст. 22 ГПК України. До того ж, вказаною ухвалою явка представників сторін у судове засідання 04.07.2011 року обов'язковою не визнавалась та доводилось до відома, що нез'явлення їх в призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2010 року між ТОВ “Ільяс” (постачальник) та ТОВ “Ренесанс Кепітал Інвест” (покупець) було укладено договір поставки № 10/25/08 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставляє окремими партіями, а покупець приймає та оплачує на умовах, викладених в договорі, наступний товар: курага, арахіс, родзинки, кунжут. Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії і одиниці товару, що поставляється, визначається в накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.
Одночасно між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, у зв'язку з чим, як вбачається з видаткових накладних №№ РН-0000129 від 28.08.2010, РН-0000138 від 03.09.2010, РН-0000157 від 24.09.2010, РН-0000159 від 28.09.2010, РН-0000160 від 28.09.2010, РН-0000161 від 29.09.2010, РН-0000163 від 30.09.2010, РН-0000166 від 01.10.2010, РН-0000168 від 01.10.2010, РН-0000180 від 12.10.2010, РН-0000184 від 14.10.2010, РН-0000185 від 15.10.2010, РН-0000192 від 20.10.2010, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених їх печатками, позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 3 864 635,00 грн.
Однак, відповідач отриманий товар оплатив лише частково у розмірі 2 932 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи та доданими до уточнень позовних вимог банківськими виписками, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 932 635,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 22/03-11юр. про сплату вказаної суми заборгованості, яка отримана останнім 23.03.2011 року.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем під час розгляду судом спору по суті, була здійснена сплата заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. 23.03.2011 року та 10 000,00 грн. 04.04.2011року, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ “Ільяс” (а. с. 178).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар станом на день прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції становила 892 635,00грн.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 892 635,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, господарський суд першої інстанції вказав, що поставки товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними були здійснені позивачем не на виконання умов договору поставки № 10/25/08 від 25.08.2010 року, оскільки в останніх відсутні будь-які посилання на вказаний договір.
Крім того, з наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що часткові оплати відповідачем отриманого товару були здійснені останнім з посиланням саме на відповідні видаткові накладні, при цьому, будь-яке посилання в графі «призначенні платежу» на договір поставки відсутнє.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 638 вказаного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Аналогічне положення закріплене ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 вказаного Кодексу).
В силу ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 3 864 635,00 грн., а відтак у останнього виник обов'язок оплатити повну ціну переданого товару.
Разом з цим, докази сплати відповідачем 892 635,00 грн. вартості отриманого товару у матеріалах справі відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" 892 635,00 грн. заборгованості за отриманий згідно видаткових накладних товар.
Однак, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення 892 635,00 грн. заборгованості, господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості у розмірі 40 000,00 грн.
Як уже зазначалось, відповідачем під час розгляду судом першої інстанції спору по суті, була здійснена сплата заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. 23.03.2011 року та 10 000,00 грн. 04.04.2011 року, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ “Ільяс” (а. с. 178).
Таким чином, спір в частині стягнення 40 000,00 грн. заборгованості врегульовано самими сторонами шляхом перерахування відповідачем на рахунок позивача вказаної суми боргу після звернення останнього з позовом до суду, при цьому, матеріали справи містять докази такого врегулювання.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 40 000,00 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.20111 року позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача лише основний борг у сумі 932 635,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).
Приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, передбачаючи право позивача на відмову від позову, не виключають можливості часткової відмови, яка має місце лише у випадку, коли позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.
Оцінюючи останню заяву позивач про уточнення позовних вимог, місцевий господарський суд припустився помилки, дійшовши висновку, що вона по своїй суті є лише заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки в ній позивач зменшивши розмір позовних вимог в частині основного боргу, фактично відмовився від вимог про стягнення з відповідача 19 417,01 грн. пені, 12 237,08 грн. інфляційних нарахувань та 7 516,27 грн. 3 % річних, а відтак вказану заяву слід розцінювати і як заяву про часткову відмову від позову.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Оскільки згідно заяви про уточнення позовних вимог, поданої 23.03.2011 року, позивач фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення 19 417,01 грн. пені, 12 237,08 грн. інфляційних нарахувань та 7 516,27 грн. 3 % річних, та враховуючи приписи вищенаведених норм, колегія суддів вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо посилань апелянта на ту обставину, що заявою, поданою до суду першої інстанції 23.03.2011 року, позивач фактично змінив підставу позову, що на думку відповідача, є порушенням приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, оскільки в силу наведеної норми така заява може бути позивачем лише до початку розгляду місцевим господарським судом справи по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено обсяг прав, які належать тільки позивачу, зокрема, право зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, а також право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
У свою чергу, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач, посилаючись на договір поставки № 10/25/08 від 25.08.2010 року та видаткові накладні №№ РН-0000129 від 28.08.2010, РН-0000138 від 03.09.2010, РН-0000157 від 24.09.2010, РН-0000159 від 28.09.2010, РН-0000160 від 28.09.2010, РН-0000161 від 29.09.2010, РН-0000163 від 30.09.2010, РН-0000166 від 01.10.2010, РН-0000168 від 01.10.2010, РН-0000180 від 12.10.2010, РН-0000184 від 14.10.2010, РН-0000185 від 15.10.2010, РН-0000192 від 20.10.2010, просив стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлений ним та отриманий відповідачем товар, а також пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних за порушення останнім грошового зобов'язання.
Подаючи 23.03.2011 року заяву про уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що товар за вказаним видатковими накладними поставлений ним на виконання усної домовленості сторін, однак, не на виконання умов договору № 10/25/08 від 25.08.2010 року, і просив суд стягнути лише суму основної заборгованості за отриманий відповідачем товар.
Враховуючи викладене, фактичними обставинами, на яких ґрунтується позовна вимога, у даному випадку є поставка позивачем та отримання відповідачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та його часткова несплата останнім, а відтак посилання апелянта на зміну позивачем підстави позову після початку розгляду судом справи по суті колегія суддів вважає помилковим.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в силу ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Частина 3 вищевказаної норми, якою передбачені випадки порушення норм процесуального права, що у будь-якому разі є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, за даних обставин справ застосуванню не підлягає.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі № 4/61 в частині стягнення з ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" 892 635,00 грн. заборгованості слід залишити без змін, а в частині відмови у стягненні 40 000,00 грн. боргу - скасувати з припиненням провадження у справі в цій частині, а апеляційну скаргу ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" - залишити без задоволення. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 19 417,01 грн. пені, 12 237,08 грн. інфляційних нарахувань та 7 516,27 грн. 3 % річних підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги повкладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі № 4/61 в частині стягнення з ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" на користь ТОВ "Ільяс" 892 635,00 грн. заборгованості залишити без змін.
3. В частині відмови у стягненні 40 000,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі в цій частині припинити.
4. В частині вимог про стягнення 19 417,01 грн. пені, 12 237,08 грн. інфляційних нарахувань та 7 516,27 грн. 3 % річних провадження у справі припинити.
5. Матеріали справи № 4/61 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Кропивна Л.В.
Рудченко С.Г.