01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.07.2011 № 4/57
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Рудченка С.Г.
при секретарі: Чуприні І.В.
у відкритому судовому засіданні,
за участю представників сторін:
від позивача: Ананійчук О.А.
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Тридента Агро»
на рішення господарського суду міста Києва
від 07.04.2011 року (дата підписання - 13.04.2010 року)
у справі № 4/57 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом ВАТ «ВТБ Банк»
до ТОВ «Тридента Агро»
про стягнення 64 187 667,52 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У грудні 2009 року ВАТ «ВТБ Банк» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Тридента Агро» про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/100к-08 від 21.04.2008р. у розмірі 64 187 667,52 грн.
До вирішення господарським судом спору по суті позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом - 55 000 000 грн.; прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 16 227 465,93 грн.; пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.09.2010р. по 28.02.2011 - 4 227 465,75 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.09.2009 по 28.02.2011р. - 1 176 643,37 грн., 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту - 2 450 136,99 грн., 3% річних за весь час прострочення сплати процентів - 552 996,82 грн. та штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору (згідно п.4.3. кредитного договору) у розмірі 214 000 грн., а всього 80 195 881,86 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року (дата підписання - 13.04.2010 року) у справі № 4/57 (суддя - Борисенко І.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» прострочену заборгованість за кредитом -55 000 000 грн.; прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами -16 227 465 грн.. 93 коп.; пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.09.2010р. по 28.02.2011 - 4 227 465 грн. 75 коп., 1 176 643 грн. 37 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.09.2009 по 28.02.2011р., 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту 2 450 136 грн. 99 коп., 3% річних за весь час прострочення сплати процентів у сумі 552 996 грн. 82 коп., 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення штрафу у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Тридента Агро» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а також порушенням норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що фактично був позбавлений можливості реалізувати закріплені ст. 22 ГПК України процесуальні права, оскільки про існування даної справи дізнався лише, коли отримав рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.06.2011 року.
Розпорядженням в. о. голови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року № 01-23/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги в даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.
14.06.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він спростовував доводи апелянта та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року розгляд апеляційної скарги у даній справі було відкладено на 04.07.2011 року.
У судове засідання 04.07.2011 року з'явився лише представник позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
Як встановлено місцевим господарським судом, 21.04.2008 року між ТОВ “Тридента Агро” (позичальник) та ВАТ “ВТБ Банк” (кредитор) було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.2-01/100к-08 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості 55 000 000 грн., із зменшенням максимального ліміту заборгованості згідно з графіком, передбаченим кредитним договором, та кінцевим терміном повернення кредиту - до 20.10.2009р., зі сплатою процентів у розмірі 15% річних (п. 1.1.1 - 1.1.3 договору).
Договором № 1 від 23.09.2008 року про внесення до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/100к-08 від 21.04.2008р. було збільшено розмір процентів річних за користування кредитом до 19% річних з 07.10.2008 року.
Відповідно до положень п. 3.3.6, 3.3.8 договору відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві проценти в розмірі, передбаченому п. 1.1 вказаного договору, а також повернути позивачеві кредит в повному обсязі у строк, визначений п. 1.1 договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту відповідач сплачує позивачу пеню з розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що діяла у період невиконання зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з п. 4.3 договору у разі порушення позичальником вимог п.3.3.2 -3.3.10, 3.3.17, 3.3.18 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10 000 грн. за кожний випадок. У разі порушення позичальником вимог п. 3.3.11 -3.3.16, 3.3.19, 3.3.20 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1000 грн. за кожний випадок.
У п. 4.4 договору сторони погодили, що у разі невиконання позичальником протягом строку, більше 15 днів з моменту направлення позичальнику кредитором письмового повідомлення про необхідність виконання зобов'язань, визначених п.3.3.2, 3.3.4 - 3.3.7, 3.3.9 -3.3.20 кредитного договору, та/чи порушення позичальником або третьою особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов, визначених п.1.3 кредитного договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та відповідно, позичальник зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.
На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у розмірі та на строк, встановлені п. 1.1.1 кредитного договору, однак, в порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором та сплати процентів належним чином не виконав, у зв'язку з чим 19.05.2009 року позивач направив на адресу відповідача лист № 2987/100-08-2, у якому вимагав сплатити прострочену заборгованість по кредиту, прострочену заборгованість по процентах за користування кредитом, пеню та штраф.
Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 вказаного Кодексу встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
Відповідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексі України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частити позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до стаття 1048 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з цим, докази сплати відповідачем заборгованості по кредиту в сумі 55 000 000,00 грн. та процентах за користування кредитом в сумі 16 227 465,93 грн. в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в сумі 55 000 000,00 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 16 227 465,93 грн.
Крім того, господарським судом першої інстанції задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 227 465,75 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму кредиту.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як уже зазначалося, п. 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту відповідач сплачує позивачу пеню з розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що діяла у період невиконання зобов'язань за договором кредиту.
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зі змісту вказаної норми слідує, що право на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання виникає у позивача від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем, і припиняється через шість місяців, якщо інший строк не встановлений законом або договором.
Разом з цим, як вбачається з заяви позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог та доданого до неї розрахунку, останнім заявлено до стягнення 4 227 465,75 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року, тобто за кінцеву дату нарахування пені ним взято день складання заяви про уточнення позовних вимог, а початкова дата визначена шляхом відрахування 181 дня, таким чином, пеня нарахована за 181 день, який передував уточненню позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк», що є порушенням імперативних приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо початкової дати виникнення у кредитора права на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання боржником.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги дату кінцевого терміну повернення кредиту - 20.10.2009 року, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» в частині стягнення 4 227 465,75 грн. пені за не сплачену суму кредиту, нарахованої за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року.
Також позивачем була заявлена вимога про стягнення 1 176 643,37 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму процентів за його користування, яка повністю задоволена господарським судом першої інстанції.
Перерахувавши розмір пені, заявленої позивачем за несвоєчасно сплачену суму процентів за використання кредиту, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо початкової дати її нарахування, та не виходячи за межі визначеної позивачем кінцевої дати нарахування - 28.02.2011 року, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 900 455,61 грн., у той час, як позовні вимоги в частині стягнення 276 187,76 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму процентів за використання кредиту задоволенню не підлягають.
Як слідує зі змісту позовної заяви, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив стягнути з відповідача 2 450 136,99 грн. 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту та 552 996,82 грн. 3% річних за весь час прострочення сплати процентів.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Перерахувавши розмір 3% річних як за прострочення сплати кредиту, так і за прострочення сплати процентів за його користування, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 450 136,99 грн. 3% річних за прострочення сплати кредиту та 552 996,82 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за розрахунком позивача.
Крім того, позивачем також була заявлена вимога про стягнення з відповідача 214 000,00грн. штрафу на підставі п. 4.3 договору, згідно з яким у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2 -3.3.10, 3.3.17, 3.3.18 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10 000грн. за кожний випадок. У разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.11 -3.3.16, 3.3.19, 3.3.20 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1000 грн. за кожний випадок.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з цим, позивач, надавши суду лише математичний розрахунок заявленої суми штрафу, не обґрунтував порушення відповідачем умов договору, за які передбачена відповідальність боржника у вигляді стягнення штрафу, а також розміру заявленої суми.
Твердження апелянта про те, що розмір його заборгованості перед позивачем фактично є меншим, ніж зазначено судом, колегією суддів відхиляється, оскільки, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, доказів відповідних сплат останнім не надано.
Посилання апелянта на ту обставину, що про дату, час та місце розгляду справи він належним чином повідомлений не був, а тому про існування даної справи дізнався лише, отримавши оскаржуване рішення, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Ухвала господарського суду міста Києва від 28.01.2011 року, якою розгляд даної справи було призначено на 15.02.2011 року, була отримана відповідачем 07.02.2011 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. - 140).
Ухвала господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року, якою розгляд справи відкладався, була надіслана відповідачу 16.02.2011 року та отримана останнім 22.02.2011 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. - 143), а відтак останній не був позбавлений можливості направити у судові засідання 15.02.2011 року та 01.03.2011 року свого повноважного представника та реалізувати процесуальні права, закріплені ст. 22 ГПК України.відміткою
Ухвали господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року та 15.03.2011 року про відкладення розгляду даної справи на 15.03.2011 року та 07.04.2011 року відповідно були надіслані відповідачу 02.03.2011 року та 16.03.2011 року, що підтверджується належним чином оформленою відміткою про відправку місцевого господарського суду, проставленою у лівому нижньому куті на звороті вказаних процесуальних документів.
Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, передбачено, зокрема, що:
- перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі;
- на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. N 01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року у справі № 4/57 в частині стягнення з відповідача 4 227 465,75 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму кредиту та 276 187,76 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму процентів за використання кредиту підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ «Тридента Агро» - задоволенню в цій частині.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги в силу ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Тридента Агро» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року у справі № 4/57 в частині стягнення з ТОВ «Тридента Агро» на користь ПАТ «ВТБ Банк» 4 227 465,75 грн. пені за не сплачену суму кредиту та 276 187,76 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму процентів за використання кредиту скасувати.
У позові в цій частині відмовити.
3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4. Здійснити новий розподіл судових витрат.
5. Стягнути з ТОВ «Тридента Агро» на користь ПАТ «ВТБ Банк» 23 523,00 грн. державного мита та 222,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ТОВ «Тридента Агро» 753,27 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 4/57 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Кропивна Л.В.
Рудченко С.Г.