01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 54/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Рудченка С.Г.
при секретарі: Чуприні І.В.
у відкритому судовому засіданні,
за участю представників сторін:
від позивача: Гайдуков О.М.
від відповідача: ьПащенко Л.В.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Подільський цемент»
на рішення господарського суду міста Києва
від 08.04.2011 року (дата підписання - 14.04.2010 року)
у справі № 54/13 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Подільський цемент»
до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»
третя особа Приватне підприємство «Реал Груп Україна»
про стягнення 50 249,28 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У лютому 2011 року ВАТ «Подільський цемент» звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ «Сведбанк», третя особа - ПП «Реал Груп Україна» про стягнення 50 249,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачем та позивачем договір № 0660474/т/І від 31.07.2008 р. рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2009 р. у справі № 6/298, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 р., визнано недійсним. Таким чином, згідно з приписами ст. 216 ЦК України у відповідача виник обов'язок повернути третій особі у справі грошові кошти у розмірі 50 249,28 грн., перерахованих останньою на рахунок позивача. Зважаючи на те, що між позивачем та третьою особою 12.11.2010 р. було укладено угоду про відступлення права вимоги, позивач набув право вимагати від відповідача сплати йому 50 249,28 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року (дата підписання - 14.04.2010 року) у справі № 54/13 (суддя - Шкурдова Л.М.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ВАТ «Подільський цемент» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням останнім норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2011 року.
16.06.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він спростовував доводи апелянта та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням в. о. голови Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року № 01-23/1/8 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Кропивної Л.В., Рудченка С.Г.
20.06.2011 року у зв'язку з хворобою судді Поляк О.І., яка є доповідачем у даній справі, розгляд справи не відбувся та був перенесений на 22.06.2011 року.
У судове засідання 22.06.2011 року з'явився лише представник відповідача, представники позивача та третьої особи в призначене судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.07.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України.
У судове засідання 06.07.2011 року з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -
Як встановлено місцевим господарським судом, 31.07.2008 року між відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” (банк) та відкритим акціонерним товариством “Подільський цемент” (клієнт) було укладено договір № 0660474/Т/І на відкриття та обслуговування поточних рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення № 11 від 02.09.2008 року ПП “Реал Груп Україна” (платник) було перераховано ВАТ “Подільський цемент” (отримувач) кошти в сумі 50 249,28 грн. з призначенням платежу - за портландцемент згідно рахунку № 11118 від 06.08.2008 року.
На виконання пункту 3.1.2 договору № 0660474/Т/І від 31.07.2008 року зазначені кошти були зараховані відповідачем на рахунок ВАТ “Подільський цемент”.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2008 року на підставі платіжного доручення № 3, виданого позивачем, відповідач перерахував вказану суму на рахунок ПП «Дон 21».
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року у справі № 6/298 за позовом ВАТ “Подільський цемент” до ВАТ “Сведбанк”, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Камянець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_1, договір № 0660474/Т/І на відкриття та обслуговування поточних рахунків від 31.07.2008 року визнано недійсним.
12.11.2010 року між ПП “Реал Груп Україна” (первісний кредитор) та ВАТ “Подільський цемент” (новий кредитор) було укладено угоду про відступлення права вимоги, відповідно до умов якої ПП “Реал Груп Україна” відступив ВАТ “Подільський цемент” право вимоги з ВАТ “Сведбанк” грошових коштів у розмірі 50 249,28 грн., які були перераховані третьою особою відповідачеві згідно платіжного доручення № 11 від 02.09.2008 року.
У п. 5 вказаної угоди зазначено, що зобов'язання відповідача по поверненню отриманої від третьої особи суми у розмірі 50 249,28 грн. виникло на підставі рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2009 року у справі № 6/298.
Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача 50 249,28 грн., позивач посилається на приписи ст. 216 ЦК України, згідно з якими, на його думку, у відповідача виник обов'язок повернути третій особі сплачені нею кошти за платіжним дорученням № 11 від 02.09.2008 року.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак у задоволенні позову відмовив.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, наслідком двосторонньої реституції є повернення сторін у той майновий стан, у якому вони перебували до вчинення недійсного правочину.
Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
З аналізу наведеної норми слідує, що за відповідним договором банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому (клієнтові) надходять та виконувати розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
Таким чином, предметом договору банківського рахунку є надання банком фінансової послуги з відкриття та ведення рахунку.
Враховуючи, що зобов'язанням відповідача за договором № 0660474/Т/І на відкриття та обслуговування поточних рахунків від 31.07.2008 року, який визнано недійсним, було виконання розпорядження позивача щодо здійснення операцій з облікованими на рахунку грошовими коштами, які належать позивачеві, однак, не майнові зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підстави для застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, передбачених ст. 216 ЦК України, у даному випадку відсутні.
Щодо посилання апелянта на ту обставину, що у зв'язку із вчиненням недійсного правочину йому були завдані збитки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Таким чином, якщо при виконанні відповідачем зобов'язання за договором № 0660474/Т/І на відкриття та обслуговування поточних рахунків від 31.07.2008 року, який визнано недійсним, позивачеві було завдано збитків, останній не позбавлений права звернутися до суду відповідним позовом.
При цьому, слід мати на увазі, що для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: противоправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи довідки за № 583 станом на 23.06.2011 року залишок коштів по рахунку 26002066047401 становить 107,78 грн., які можуть бути повернуті за відповідною заявою позивача.
За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року у справі № 54/13 та задоволення апеляційної скарги ВАТ «Подільський цемент».
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги в силу ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ВАТ «Подільський цемент» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року у справі № 54/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 54/13 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Кропивна Л.В.
Рудченко С.Г.