01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2011 № 18/5026/168/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Алданової С.О.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 24.11.2011 року
від відповідача : ОСОБА_2 дов. №2А від 17.05.2011 року
від третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 24.02.2011 року
у справі №18/5026/168/2011 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар'єр”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3
про визнання права власності на частку у статутному фонді товариства
На розгляд Господарського суду Черкаської області передані позовні вимоги Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар'єр” про визнання за позивачем права власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" розміром 42%, в еквіваленті 491 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення зборів засновників відповідача від 12 липня 2002 року, яке оформлене протоколом №5 від 12 липня 2002 року, було затверджено установчий договір та статут відповідача в новій редакції, які не відповідають чинному законодавству України, оскільки була порушена процедура скликання зборів засновників учасників товариства. Всупереч вимогам ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", позивача про проведення загальних зборів не було повідомлено. Рішення зборів учасників товариства про передачу частки статутного фонду ТОВ "Уманський гранкар'єр" у розмірі 42% директору товариства ОСОБА_3 не є правомочним, оскільки не було згоди позивача на відчуження його частки у статутному фонді на користь вказаної особи.
Крім цього позивач зазначає, що рішення на зборах учасників товариства були прийняті всупереч вимогам ст. 42 Закону України "Про господарські товариства", згідно якої рішення загальних зборів учасників з питань зміни статуту товариства є правомочними, якщо вони приймаються більшістю у 3/4 голосів учасників, які беруть участь у зборах. Зазначене також передбачено положеннями пунктів 8.5.3 та 8.5.12 статуту відповідача від 28 травня 1998 року. Відповідно до вказаних пунктів статуту рішення щодо затвердження та внесення змін і доповнень до засновницьких документів являються компетенцією зборів засновників і приймається більшістю (75%) голосів. Проте, збори не були уповноважені приймати рішення щодо затвердження нової редакції установчого договору та статуту відповідача, оскільки при проведення загальних зборів був відсутній кворум.
Позивач стверджує, що неправомірне відчуження частки позивача у статутному фонді ТОВ "Уманський гранкар'єр" перешкоджає спілці сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд та займатися господарською діяльністю.
Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що днем коли останньому стало відомо про порушення його права є дата направлення листа управлінням Служби безпеки України на ім'я виконавчого директора спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області, а саме 19 вересня 2007 року. Ухвалою 26 січня 2009 року в межах строку позовної давності, господарським судом Черкаської області було порушено провадження у справі за позовом спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар'єр”, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у статутному фонді підприємства. Ухвалою суду від 24 лютого 2009 року позов залишено без розгляду. Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Отже, позивач вважає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2011 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3.
24 лютого 2011 року позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд: визнати за позивачем права власності на частку у статутному фонді ТОВ "Уманський гранкар'єр" розміром 42%, в еквіваленті 491 000 грн. 00 коп., визнати недійсними рішення зборів ТОВ "Уманський гранкар'єр" від 12 липня 2002 року (протокол №5), нову редакцію установчого договору про створення і діяльність ТОВ "Уманський гранкар'єр" від 30 липня 2002 року, зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією 08 серпня 2002 року за реєстраційним №97/3 та нову редакцію статуту ТОВ "Уманський гранкар'єр", зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією 08 серпня 2002 року за реєстраційним №97/3, визнати відсутнім право власності ОСОБА_3 на частку у статутному фонді ТОВ "Уманський гранкар'єр" розміром 42%.
Заява про збільшення розміру позовних вимог судом першої інстанції не прийнята до розгляду, оскільки суперечить вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, як така, що подана після початку розгляду господарським судом справи по суті.
В зв'язку з чим, судом першої інстанції розглянуто первісні позовні вимоги про визнання права власності на частку в статутному фонді товариства.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.02.2011 року у справі №18/5026/168/2011 в позові відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем в даному випадку було не вірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, позов про визнання права власності на частку заявлено передчасно, оскільки на даний час позивач не є учасником товариства, а вищезазначене рішення від 09 січня 2002 року про передачу частки в розмірі 42% ОСОБА_3 є чинним.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Спілка Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.02.2011 року у справі №18/5026/168/2011.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було не прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Внаслідок порушення вказаної процесуальної норми судом було прийнято незаконне рішення, яке позбавило позивача на захист його порушених прав.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року апеляційну скаргу Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2011 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 26.04.2011 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Чорної Л.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №18/5026/168/2011 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, та в судовому засіданні 08.06.2010 року було оголошено перерву до 29.06.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №18/5026/168/2011 на п'ятнадцять днів.
08.06.2011 року представником позивача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи протоколу №1 конференції членів Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області від 14.07.2000року, Акту прийому-передачі статтей балансу з Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області до спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області від 03.01.2001 року та довідки про перетворення Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області у Спілку сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області від 26.10.2007 року, що підтверджують, що фактично відбулася реорганізація юридичної особи - Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області, а не її ліквідація.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 24.02.2011 року у справі №18/5026/168/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 24.02.2011 року у справі №18/5026/168/2011.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
10 березня 1993 року виконкомом Черкаської міської Ради народних депутатів було зареєстровано статут Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області за №1996.
10 серпня 1994 року відбулися обласні збори представників колективних сільськогосподарських підприємств та засновників об'єднання "Облагробуд" і тресту "Автошляхбуд" (постанова №3 від 10 серпня 1994 року), на яких затверджено розподіл майна міжгосподарських підприємств, у відповідності до якого 42% статутного фонду Уманського кар'єроуправління належить Раді колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області.
Наявність вказаної частки Ради закріплено в установчому договорі про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр", затвердженого зборами засновників товариства від 14 травня 1998 року.
Згідно п. 3 установчого договору в статутному фонді товариства доля пайової участі його засновників на час його створення складає:
- працівників трудового колективу (фізичних осіб) 678 тис. грн., або 58%;
- Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області 491 тис. грн., або 42%.
Право оперативного управління майном колективних сільськогосподарських підприємств у майні товариства надається Черкаському кооперативно - державному об'єднанню "Облагробуд" відповідно до його статуту. Об'єднання "Облагробуд" представляє Раду колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області в органах управління товариством (загальні збори, правління, ревізійна комісія) (п. 6 установчого договору).
28 травня 1998 року Уманською районною державною адміністрацією зареєстровано статут товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" (реєстраційний №38-02).
Засновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" виступали:
- Рада колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області;
Черкаське обласне кооперативне - державне об'єднання по агропромисловому будівництву;
- АТЗТ "Уманський гранкар'єр" (п. 1.3. статуту).
16 листопада 2000 року Черкаським обласним управлінням юстиції було зареєстровано статут спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області (а.с. 27 -36).
У відповідності до Указу Президента України від 3 грудня 1999р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» колективні сільськогосподарські підприємства були перетворені у агроформування ринкового типу (приватні підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, тощо).
Відповідно Рада колективних сільськогосподарських підприємств не могла існувати без самих колективних підприємств.
14 липня 2000р. відбулась конференція членів Ради сільськогосподарських підприємств Черкаської області, на якій були присутні 28 осіб члени ради.
Конференція прийняла постанову згідно якої:
1. У відповідності з Статутом Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області пункт 5.1. "Реорганізація та припинення діяльності Ради" ліквідувати Раду колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області.
2. Належні Раді колективних сільськогосподарських підприємств майно і кошти, які залишаються після ліквідації передати безкоштовно в новоутворену спілку сільськогосподарських товаровиробників, яку визнати правонаступником по майну, коштах і зобов'язань по платежах Ради КСП. Доручити виконавчій дирекції провести всі необхідні заходи по ліквідації Ради КСП. (протоколу №1від 14.07.2000 року)
На основі рішення конференції ліквідаційна комісія склала ліквідаційний баланс Ради колективних сільськогосподарських підприємств станом на 01 січня 2001р., а 3 січня 2001р. Акт прийому-передачі спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області.
Згідно акту прийому - передачі статтей балансу з Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області до спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області від 03 січня 2001 року ліквідаційна комісія Ради, яка діє на підставі рішення Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області від 14 липня 2000 року передала, а новостворена спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області прийняла майно зазначене в акті прийому -передачі.
Згідно ст. 37 ЦК УРСР (чинного на момент складання акту прийому - передачі від 03 січня 2001 року) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).
Згідно п. 5.1. статуту Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області реорганізація та припинення діяльності Ради проводиться за рішенням конференції (зборів уповноважених).
Отже, відбулася реорганізація юридичної особи - Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області, а не її ліквідація.
30 травня 2008 року Головним управління юстиції у Черкаській області зареєстровано статут спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області в новій редакції.
Пунктом 1.3. статуту визначено, що спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області являється правонаступником Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області по майну, коштах і зобов'язаннях по платежах.
Крім того, 12 липня 2002 року відбулися збори засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр", на яких прийнято рішення про затвердження проекту установчого договору та статуту товариства в новій редакції, яке оформлено протоколом №5.
На зборах засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр” було присутніх - 25 засновників. (а.с. 55)
08 серпня 2002 року Уманською районною державною адміністрацією було зареєстровано установчий договір про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" та статут товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр".
Учасниками товариства є особи, що підписали установчий договір про заснування товариства ( п. 6.1. статуту).
В пункті 8.2. установчого договору вказано, що статутний фонд товариства становить 835 997 грн. 55 коп. і формується за рахунок майнових та грошових внесків засновників. Частки кожного засновника в статутному фонді становлять:
ОСОБА_3 -67,964%, ОСОБА_4 - 0,497%, ОСОБА_5 - 2,5%, ОСОБА_6 - 1,554%, ОСОБА_7 - 0,728%, ОСОБА_8 - 0,480%, ОСОБА_9 -0,01%, ОСОБА_10 - 1,432 %, ОСОБА_11 -2,216%, ОСОБА_12 - 0,469%, ОСОБА_13 0,342%, ОСОБА_14 - 0,08%; ОСОБА_15 - 2,001%; ОСОБА_16 - 2,203%, ОСОБА_17 -2,178%, ОСОБА_18 -0,417%, ОСОБА_19 - 0,449%, ОСОБА_20 - 1,376%, ОСОБА_21 - 1,17%; ОСОБА_22 - 3,53%, ОСОБА_23 - 1,226%; ОСОБА_24 - 1,91%, ОСОБА_25 - 1,019%, ОСОБА_26 - 2,98%, ОСОБА_27 - 1,269%.
У вказаних установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" частка спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області відсутня.
Позивач зазначає, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", останнього про проведення загальних зборів не було повідомлено, була порушена процедура скликання зборів засновників учасників товариства, не було згоди позивача на відчуження його частки у статутному фонді на користь третьої особи, та при проведенні загальних зборів був відсутній кворум. Тому, останнього було незаконно позбавлено права власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" розміром 42%, в еквіваленті 491 000 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Це означає, що господарський суд застосовує не всі нормативно-правові акти, а лише ті, що прийняті в установленому порядку і в межах компетенції відповідних органів. Отже, господарський суд зобов'язаний перевірити, чи прийнято певний акт в установленому порядку і чи відповідає він компетенції органу, який його прийняв.
Господарський повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте, судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо законності прийнятого рішення про затвердження установчого договору та статуту товариства в новій редакції, оформлені протоколом №5 від 12.07.2002 року, чи оспорюване рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції на дату проведення зборів засновників товариства) учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до п.8.2 статуту відповідача в редакції від 28 травня 1998 року вищим органом управління товариством є загальні збори його учасників, в яких беруть участь учасники, або призначені ними представники.
Згідно ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції на дату проведення зборів засновників товариства) до компетенції загальних зборів належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства.
Відповідно до пунктів 8.5.3 статуту відповідача в редакції від 28 травня 1998 року рішення щодо затвердження та внесення змін і доповнень до засновницьких документів являються компетенцією зборів засновників.
Відповідно ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на дату проведення зборів засновників товариства) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Відповідно до п.8.4 статуту відповідача в редакції від 28 травня 1998 року збори скликаються директором товариства.
Згідно з п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства є, зокрема, порушення вимог закону та / або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар'єр” Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області (правонаступник Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області) про переведення зборів засновників товариства, про дату і час проведення зборів та порядок денний, тощо.
Крім того, згідно з п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції на дату проведення зборів засновників товариства) збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про господарські товариства"(в редакції на дату проведення зборів засновників товариства) рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань: а) зміна статуту товариства; б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства; в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.
Відповідно до пунктів 8.5.3 та 8.5.12 статуту відповідача в редакції від 28 травня 1998 року рішення щодо затвердження та внесення змін і доповнень до засновницьких документів являються компетенцією зборів засновників і приймається більшістю (75%) голосів.
Відповідно до п.8.5.13 статуту відповідача в редакції від 28 травня 1998 року збори є повноважними, якщо в них присутні учасники, які є власниками у сукупності більше ніж 60 голосів.
Зі змісту протоколу №5 зборів засновників ТОВ “Уманський гранкар'єр” від 12.07.2002 року вбачається, що на даних зборах було присутніх - 25 засновників.
Таким чином, оскільки позивач, який володіє часткою статутного фонду товариства у розмірі 42%, був відсутній на зборах засновників ТОВ “Уманський гранкар'єр” від 12.07.2002 року, то відповідно відсутність кворуму для проведення загальних зборів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не застосовує акт (рішення щодо затвердження нової редакції установчого договору та статуту відповідача, яке оформлене протоколом №5 від 12.07.2002 року).
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства, організації), мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.
Згідно листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»судовий захист права власності осіб, названих у статті 1 ГПК, здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з ст. 2 Закону України “Про власність” (в редакції на дату проведення зборів засновників товариства) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про власність” (в редакції на дату проведення зборів засновників товариства), що кореспондується з ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується, як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.
Позивачем доведено порушення прав та законних інтересів останнього, оскільки відповідачем оспорюється та заперечується право власності позивача на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" розміром 42%, в еквіваленті 491 000 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про визнання права власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" розміром 42% є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо застосування судом строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач зазначає, що днем коли останньому стало відомо про порушення його права є дата направлення листа управлінням Служби безпеки України на ім'я виконавчого директора спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області, а саме 19 вересня 2007 року.
Ухвалою 26 січня 2009 року в межах строку позовної давності, господарським судом Черкаської області було порушено провадження у справі за позовом спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар'єр”, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у статутному фонді підприємства.
Ухвалою суду від 24 лютого 2009 року позов залишено без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Норма ч. 5 ст. 267 ЦК визнає визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Таким чином, оскільки вищевказаними нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а позивачем доведено порушення корпоративних прав на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський гранкар'єр" розміром 42%, отже порушене право Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області підлягає захисту судом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, тому апеляційна скарга Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області підлягає задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2011 року у справі №18/5026/168/2011 скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволенню позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 5146 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 4 910,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.)
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.02.2011 року у справі №18/5026/168/2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати право власності Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області (м Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 25922522) на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар'єр” (м.Умань, Ленінградське шосе, 2, ЄДРПОУ 03575284) розміром 42 (сорок два) відсотки, в еквіваленті 491 000,00грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар'єр” (м.Умань, Ленінградське шосе, 2, ЄДРПОУ 03575284) на користь Спілки Сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області (м Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 25922522) 4910 (чотири тисячі дев'ятсот десять гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2455( дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень ) 00коп. - державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи №18/5026/168/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Алданова С.О.
Смірнова Л.Г.