01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2011 № 33/50
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Кафтан А.М.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Медекспо-Інвест” на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медекспо-Інвест”
про стягнення 228 753,72 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Київгума” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Медекспо - Інвест” про стягнення заборгованості та штрафних санкції за договором дистриб'юції № 10/11Д від 17.11.2009 в розмірі 228 753,72 грн.
В процесі розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 210 079,53 грн. заборгованості, 15 503,80 грн. інфляційних збитків та 5 569,77 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Медекспо-Інвест” на користь ТОВ “Київгума” заборгованість в розмірі 209 079,53 грн., три проценти річних в розмірі 5 569,00 грн., індекс інфляції в розмірі 15 503,80 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 301,53 грн. та 234,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 05.04.2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, також, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем було заявлене клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 відновлено ТОВ „Медекспо-Інвест” строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011, прийнято до провадження апеляційну скаргу з призначенням її розгляду на 30.06.2011.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 30.06.2011 представника відповідача та заявленим ним клопотанням про відкладення розгляду справи, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 07.07.2011.
В судове засідання 07.07.2011 з'явився представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явився вдруге, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про розгляд апеляційної скарги свідчить, також, повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представниками ухвали суду.
Неявка зазначеного представника, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2009 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (дистриб'ютор за договором) було укладено договір дистриб'юції № 10/11Д, за умовами якого постачальник зобов'язався продавати, а дистриб'ютор приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості і по цінам відповідно до генеральної специфікації.
Згідно з п. 4.1. договору партія товару вважається переданою постачальником та прийнятою дистриб'ютором: по кількості - у відповідності до супровідних документів; по якості - у відповідності до сертифікату якості постачальника.
Для отримання товару постачальника, уповноважена особа дистриб'ютора надає належним чином оформлену довіреність на отримання товару (п. 4.2. договору).
У відповідності до положень п. 4.12. договору, постачальник зобов'язується разом з відвантаженою партією товару направити дистриб'ютору накладну (3 прим.), рахунок-фактуру (1 прим.) та сертифікати якості в 2 примірниках.
Пунктом 7.1. договору передбачено порядок здійснення розрахунків за поставлений товар, а саме: 1-ша поставка - 100% передплати на вказаний розрахунковий рахунок постачальника; 2-га поставка і наступні - з відстрочкою платежу в 60 (шістдесят) календарних днів з дати виписки накладної.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач на підставі довіреностей № 5 від 23.11.2009; № 6 від 02.12.2009; № 8 від 15.12.2009; № 5 від 19.03.2010; № 8 від 07.04.2010; № 13 від 21.04.2010, прийняв у власність товар на загальну суму 445 982,50 грн., що підтверджується накладними: № б/н від 23.11.2009 на суму 4 884,00 грн.; № 5689/В від 01.12.2009 на суму 106 203,00 грн.; № 330 від 15.12.2009 на суму 106 203,00 грн.; № 1291/В від 19.03.2010 на суму 130 049,00 грн.; № 1557/В від 07.04.2010 на суму 53 598,00 грн.; № 2027/В від 21.04.2010 на суму 45 045,50 грн.
Відповідно до видаткових накладних (повернення): № ВП-0000001, № ВП-0000002, № ВП-0000003, № ВП-0000004 від 17.05.2010; № ВП-0000005, № ВП-0000006, № ВП-0000007, № ВП-0000008, № ВП-0000009 від 01.06.2010; № ВП-00000015, № ВП-00000016, № ВП-00000017 від 08.02.2010, відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 145 402,97 грн.
Спір між сторонами виник, оскільки на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, проте останній, в порушення договірних зобов'язань щодо сплати грошових коштів за товар, розрахувався за поставлений товар частково на суму 91 500,00 грн., у зв'язку з чим на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором становить 209 079,53 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач направляв на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості № 02-18/10 від 01.06.2010 та № 02-40/10 від 10.06.2010.
Як вбачається з листа № 54/2 від 16.06.2010, відповідач визнав борг та запропонував його реструктуризувати наступним шляхом: перша виплата, починаючи з липня 2010 року - 20 000,00 грн.; наступні місяці - по 20 000,00 грн. до повного погашення заборгованості.
01.06.2010 позивач направив відповідачу лист-повідомлення № 02-17/10 про розірвання договору № 10/11Д від 17.12.2009, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 628 та ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними... Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Таким чином, оскільки зобов'язання по оплаті поставленого товару виникло у відповідача з моменту отримання товару та оформлення наведених вище видаткових накладних, які підтверджують факт приймання - передачі товару, та враховуючи відсутність доказів повної оплати відповідачем за поставлений позивачем товар, вимоги про стягнення заборгованості в сумі 209 079,53 грн. задоволено місцевим господарським судом обґрунтовано.
Також, слід зазначити, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 000,00 грн. основної заборгованості, оскільки позивачем не було враховано платіж ТОВ „Медекспо- Інвест” від 17.03.2011.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у сумі 5 569,77 грн. та 15 503,80 грн. індексу інфляції, які були правомірно стягнуті судом першої інстанції на користь позивача.
Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю „Медекспо-Інвест” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю „Медекспо-Інвест” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Медекспо-Інвест” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 - без змін.
Матеріали справи № 33/50 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.