01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 49/12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Зеленіна В.О.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 30.06.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 10.12.2010 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства
“Телерадіокомпанія “Київ”
на рішення
господарського суду м. Києва
від 20.04.2011 р.
у справі № 49/12 (суддя Митрохіна А.В.)
за позовом Державного комунального підприємства
“Телерадіокомпанія “Київ” (далі ДП
“Телерадіокомпанія “Київ”)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гепард”
(далі ТОВ “Гепард”)
про стягнення 23 492,61 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.04.2011 р. по справі № 49/12 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що відповідача зобов'язано поставляти позивачу дизельне пальне в обмін на емітовані відповідачем талони протягом строку дії всього договору. Крім цього, місцевим судом порушено вимоги ст. 4-2 ГПК України, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити за наведених в скарзі підстав.
Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 12.01.2011 р. ДП “Телерадіокомпанія “Київ” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “Гепард” про зобов'язання останнього виконати зобов'язання по договору поставки № 50 (2) від 03.03.2006 р. в натурі, а саме : передати 6 680 літрів дизельного палива в обмін на 334 бланків-дозволів (талонів) на дизельне паливо номіналом 20 літрів (індивідуальні номери штрих -коди: 903055765-903055776; 903055789-903056100; 903056109-903056116; 903056117-903056119) та стягнення 12 014,92 грн. збитків та 11 477,69 грн. штрафних санкцій. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 03.03.2006 р. між сторонами укладено Договір поставки № 50 (2) 10 (далі Договір), за умовами п.2.1 якого продавець протягом строку дії Договору зобов'язався за замовленнями покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність (повне господарське відання) покупця нафтопродукти в асортименті: дизельне пальне, нестильований бензини А-95, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, у визначеній накладними кількості, що є невід'ємними частинами Договору, а покупець - приймати товар на АЗС та оплачувати його на умовах Договору. Згідно п. 4.2. Договору позивач вчасно та в повному обсязі сплатив відповідачу вартість товару. Відповідач на підставі п. 3.2. Договору зобов'язався здійснювати поставку товару позивачеві на умовах Ex-Works (Інкотермс в редакції 2000 року) на АЗС (пунктах поставки), перелік яких є невід'ємною частиною Договору та визначено Додатком № 1 до нього. Станом на 01.10.2010 р. у позивача залишились невикористані 334 бланків - дозволів (далі талони) на дизельне паливо номіналом 20 літрів (індивідуальні номери штрих - коди: 903055765 - 903055776; 903055789 - 903056100; 903056109 - 903056115; 903056117 - 903056119), які підлягають обміну на 6 680 літрів дизельного палива, в зв'язку з чим він 05.10.2010 р. позивач звертався до відповідача про здійснення обміну цих талонів на дизельне паливо в кількості 6 680 літрів. Останній в усній формі відмовив. 13.10.2010 р. позивач вдруге заявою № 546 звернувся до відповідача про обмін невикористаних талонів, термін дії яких закінчився, на що отримав листа № 223 від 15.10.2010 р., яким відповідач пропонував повернути грошові кошти, які позивачем було сплачено за 6 680 літрів дизельного палива. Такі дії відповідача є неправомірними, порушують п. 2.1. Договору й ч. 1 ст. 193 ГК України, призвели до збитків позивача в розмірі 12 014,92 грн. у вигляді додаткових витрат на придбання дизельного палива. Крім цього, позивач на підставі ст.ст. 230, 231 ГК України просив стягнути пеню в розмірі 1 941,12 грн. та 9 536,57 грн. 20 % штрафу, тощо.
05.04.2011 р. позивач уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача 28 793,75 грн. попередньої оплати за Договором, 12 014,92 грн. завданих збитків, 15 174,38 грн. інфляційних втрат, 4 249,85 грн. 3 % річних, 5 758,75 грн. штрафу, тощо.
Заявою від 15.04.2011 р. позивач вдруге уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача 5 785,75 грн. попередньої оплати за Договором, 12 014,92 грн. завданих збитків, 18 209, 70 грн. інфляційних втрат, 5 099,87 грн. 3 % річних, 6 910,50 грн. штрафу, тощо.
До матеріалів справи долучено відзив ТОВ “Гепард” на позовну заяву, згідно якого зобов'язання відповідача здійснити обмін талонів на отримання нафтопродуктів після закінчення строку їх дії не відповідає дійсності, адже позивачем не надано жодного документа на підтвердження цієї обставини. Договором (п. 3.2.) відповідач зобов'язався здійснювати позивачеві поставку товару на умовах Ex-Works (Інкотермс в редакції 2000 року) на АЗС (пунктах поставки) у м. Києві та Київській області, перелік АЗС визначено Додатком №1 до Договору, що є невід'ємною його частиною. Тоді як позивач просить стягнути з відповідача завдані йому збитки на суму 12 014,92 грн., які розраховано як понесені витрати на придбання дизельного палива, на підтвердження надано чеки про оплату пального на АЗС, що не включено до переліку Додатку № 1. Підстави для стягнення штрафних санкцій також відсутні, тощо.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.
Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на те, що згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом № 142 від 07.04.2011 р. відповідач повторно звертався до позивача з вимогою про надання видаткової накладної про повернення товару та невикористаних талонів на дизельне паливо, проте станом на 11.04.2011 р. відповіді не надійшло.
15.04.2011 р. позивачем подано суду позовну заяву (уточнену) № 274 від 15.04.2011 р. про повернення частини суми попередньої оплати, відшкодування завданих збитків, стягнення трьох процентів річних, інфляційних витрат та штрафу.
З огляду на наведене, місцевий суд вважав, що грошове зобов'язання ТОВ «Гепард» щодо перерахування 23 380 грн. вартості за 6 680 літрів дизельного палива не настало, отже відсутні підстави й для нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, ст. 231 ГК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Однак, позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не доведено наявності вини відповідача у спричиненні йому збитків. Тому місцевий суд вважав вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ”
залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2011 р. по справі № 49/12 - без змін.
Матеріали справи № 49/12 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Зеленін В.О.
Алданова С.О.
07.07.11 (відправлено)