01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 34/387
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
при секретарі: Гордієнко Л.М.
за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 09-32/728 від 02.11.2009 року;
відповідача 1: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 60 від 24.03.2011 року;
відповідача 2: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів"
на рішення господарського суду міста Києва
від 16.03.2011 року
у справі № 34/387 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку"
до Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні регіони"
про стягнення боргу та звернення стягнення на заставлене майно
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2011 року у справі № 34/387 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" (далі - позивач, ПАТ "Промінвестабанк") до Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" (далі - відповідач 1, ПП "Фабрика делікатесних сирів") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні регіони" (далі - відповідач 2, ТОВ "Східні регіони") про стягнення боргу та звернення стягнення на заставлене майно - позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПП "Фабрика делікатесних сирів" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 1 зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року апеляційну скаргу відповідача 1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 31.05.2011 року.
31.05.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились лише представник позивача та відповідача 1, які подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року розгляд справи відкладено на 30.06.2011 року та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
30.06.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ПАТ "Промінвестабанк" просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
30.06.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представник позивача та відповідача 1.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденції суду, проте про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суду, заслухавши думку представників сторін, ухвалила слухати справу у відсутності представника відповідача 2.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні подав клопотання про витребування додаткових доказів, яке розглянуто судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване.
У судовому засідання 30.06.2011 року у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.07.2011 року.
05.07.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача 1.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПП "Фабрика делікатесних сирів" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційного банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та Приватним підприємством "Фабрика делікатесних сирів" (позичальник), укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 2085/02-07 (далі - кредитний договір).
Згідно п. 2.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) грн. ліміт кредитної лінії з можливістю кредитування в гривнях та доларах США, на умовах, встановлених цим договором (далі - кредит, або кредитна лінія), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, встановлені цим договором.
Пунктом 2.3 кредитного договору сторони визначили, що кредит надається із наступним цільовим призначенням: на оплату проектних та будівельно-монтажних робіт, закупівлю обладнання та на виробничі потреби.
Згідно п. 3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються ПАТ "Промінвестбанк" щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а в місяці, в якому по терміну, визначеному п. 2.2 кредитного договору здійснюється погашення кредиту, до дня повернення кредиту в день його погашення, а у випадку прострочення кредиту до повного його погашення в день скасування заборгованості. Проценти сплачують позичальником в валюті, в якій виданий кредит, щомісячно в день їх нарахування
За умовами п. 4.3.3 кредитного договору банк має право виходячи з умов п.п. 3.10, 4.3.4 цього договору відмовляти позичальнику у подальшому здійсненні кредитування (в обсягах, отриманих позичальником згідно умов цього договору та попередньо погашених відповідно до ч. 2 п. 3.1 цього договору, а так само в обсягах, які не отримані позичальником у межах загального розміру кредитної лінії) за настання будь-якої обставини, що погіршує стан кредитування, та порушити питання про розірвання цього договору.
Відповідно до п. 4.3.4 кредитного договору, ПАТ "Промінвестбанк" має право вимагати від ПП "Фабрика делікатесних сирів" (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитами та/або платою за кредит, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, зокрема у випадку коли Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.
За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та яка нараховується та сплачується таким чином: по кредиту, наданому в національній валюті - в гривнях, а по кредиту, наданому в іноземній валюті - в гривнях по курсу НБУ на день оплати (п. 5.3 кредитного договору).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, договорами про внесення змін до кредитного договору були внесені зміни:
- № 404/02-08 від 15.04.2008 року за згодою сторін п. 2.2 кредитного договору викладено у іншій редакції;
- № 668/02-08 від 23.06.2008 року сторонами збільшено процентну ставку за користування кредитом до 16%;
- № 845/02-08 від 24.08.2008 року сторонами збільшено з 24.09.2008 процентну ставку за користування кредитом до 18%;
- № 1004а/02-08 від 18.11.2008 року сторонами визначено, що проценти сплачуються позичальником в валюті, в якій наданий кредит, щомісячно 5 числа місяця наступного за звітним;
- № 100а/02-09 від 26.03.2009 року за згодою сторін, п. 2.2 кредитного договору було викладено у іншій редакції;
- № 22/02-10 від 28.01.2010 року сторони погодили, що в п. 3.4 кредитного договору замість номеру рахунку № 61117901036000 враховувати номер рахунку № 61116901206303.
17.07.2009 року між сторонами укладено договір № 187/02-09 про внесення змін до кредитного договору, яким сторони, в зв'язку з збільшенням ліміту мультивалюної кредитної лінії позичальника до 89 000 000 грн. на підставі протоколу правління Промінвестбанку від 15.07.2009 року № 525 внесено наступні зміни до кредитного договору:
- у пункті 2.1 кредитного договору цифру та слова 50 000 000 грн. замінено цифрами та словами 89 000 000. Видача кредиту буде здійснюватися в межах ліміту кредитної лінії: в липні 2009 до 74 400 000 грн., в серпні 2009 року до 82 660 000 грн., в вересні 2009 року до 84 250 000 грн., в жовтні 2009 року до 85 830 000 грн., в листопаді 2009 року до 87 410 000 грн., в грудні 2009 року до 89 000 000 грн. Видача кредитних коштів буде здійснюватися банком поетапно, відповідно до виробних та інвестиційних потреб позичальника, з метою встановлення контролю за використання кредитних ресурсів: оплата обладнання повинна здійснюватися з позичкового рахунку Позичальника безпосередньо на рахунки постачальників обладнання; оплата будівельно-монтажних робіт - на рахунків виконавців робіт; оплата інших витрат - на рахунки відповідних організацій;
- абзац 1-3 п. 3.3 кредитного договору викладено у наступній редакції:
"Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі:
- на суму заборгованості в межах ліміту мультивальної кредитної лінії 50 000 000 грн., що враховується на рахунках № 2063235234907, № 2073733234907/840/980 - із розрахунку 18% річних за кредитом, наданим в гривні (без ПДВ) та 11% річних за кредитом, наданим в доларах США (без ПДВ);
- на суму заборгованості в межах ліміту мультивалютної кредитної лінії 39 000 000 грн., що враховується на рахунках № 2063035434907, № 2073633334907 - 25% річних за кредитом, наданим в гривні (без ПДВ) та 17% річних за кредитом, наданим в доларах США (без ПДВ)”.
З моменту укладення договору № 187/02-09 від 17.07.2009 року про внесення змін позичальник зобов'язався перевести всі безготівкові грошові кошти через поточні рахунки, відкриті в Промінвестбанку, з метою встановлення більш повного контролю за діяльністю позичальника і оцінки виконання його бізнес-плану.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору банк з листопада 2007 року до серпня 2010 року перерахував позичальнику кредитні кошти в доларах США та гривні, що підтверджується випискою по рахункам боржника.
При цьому, в забезпечення виконання вимог ПП "Фабрика делікатесних сирів" за кредитним договором було укладено договори застави нерухомого та рухомого майна.
17.07.2009 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східні регіони" (заставодавець) укладено договір про заставу обладнання № 190/08/1-09 від (далі - договір застави).
Згідно п 1.2 договору застави у заставу передано виробниче обладнання у кількості 65 одиниць, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Брагіновка, вул. Леніна, 1, заставною вартістю 855 400,00 грн., а саме:
Також 07.08.2009 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східні регіони" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 220/08/1-09 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 08.08.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 762 (далі - договір іпотеки).
Згідно п. 1.2 договору іпотеки в іпотеку передані будівлі та споруди молокозаводу, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Брагинівка, вул. Леніна, буд.1а, заставною вартістю 6 508 300 грн., які складаються із наступного:
Пунктом 3.1.6 договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його незалежно від настання строку погашення кредиту в разі ліквідації позичальника, або іпотекодавця, або прийняття рішення щодо припинення юридичної особи позичальника або іпотекодавця шляхом реорганізації, або порушення відносно них справи про банкрутство, в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов в разі неповернення позичальником до дати розірвання кредитного договору сум кредиту, процентів за користування кредитом, комісій та інших грошових зобов'язань та/або в разі несплати позичальником сум кредиту, процентів за користування кредитом, комісій та інших грошових зобов'язань на вимогу іпотекодержателя про достроково оплату вказаних грошових коштів зобов'язань у випадках, передбачених кредитним договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач 1 з 05.01.2010 року не сплачує проценти за користування кредитом.
12.08.2010 року позивач звернувся з вимогою-повідомленням № 39(1)-8/957 як до боржника, так і його майнового поручителя, якою просив сплатити на користь банка в 10-денний строк всю суму заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копіями фіскальних чеків та списками згрупованих поштових відправлень.
Проте, відповідачами вимога банку не виконана та грошових коштів не сплачено.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства та вищевказані докази в їх сукупності, колегія суду приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог ПАТ "Промінвестабанк" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 49 891 789,44 грн.
Однак, на думку колегії суду, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 6 796 728,07 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору банк відкриває на ім'я позичальника позичкові рахунки № 2063235234907/980 та № 2073733234907/980/840 у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ", код банку 305437, код за ЄДРПОУ 32875438. Кредит в національній валюті надається банком позичальнику шляхом оплати платіжних доручень безпосередньо з позичкових рахунків №№ 2063235234907/980, 2073733234907/980, 2063035434907/980 та 2073633334907/980/840, відкритих банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ", код банку за ЄДРПОУ 09305439, на рахунки контрагентів позичальника. Надання кредиту в іноземній валюті в межах кредитної лінії буде проводитися згідно заявок позичальника, наданих банку за один день до дати видачі в доларах США в межах сум та відповідно до термінів, визначених в п. 2.1, 2.2 цього договору. Кредит в доларах США надається банком позичальника з позичкового рахунку № 2073733234907/840, відкритого Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ", код за ЄДРПОУ 32875438 на поточний рахунок № 2600630234907/840 для подальших розрахунків з контрагентами позичальника та/або часткової конвертації іноземної валюти у національну валюту України або іншу іноземну валюту за рахунок позичальника. Гривневий еквівалент за продану іноземну валюту направляється на поточний рахунок позичальника 2600630234907/980, відкритий в філії "Відділення Промінвестбанку м. Дніпропетровськ", код банку 305437, з якого здійснюється оплата згідно з умовами та на цілі, передбачені цим договором.
ПП "Фабрика делікатесних сирів" було направлено на адресу банку, однак позивачем, в порушення умов договору, не надано в повному обсязі кредитних коштів за платіжними дорученнями в період з 19 до 21 квітня 2010 року, а саме: №99 від 19.04.2010, №01 від 19.04.2010, №07 від 19.04.2010, №98 від 19.04.2010, №97 від 19.04.2010, №09 від 20.04.2010, №08 від 20.04.2010, №14 від 20.04.2010, №15 від 20.04.2010, №12 від 20.04.2010, №13 від 20.04.2010, №16 від 20.04.2010, №11 від 20.04.2010, №18 від 20.04.2010, №17 від 20.04.2010, №21 від 20.04.2010, №22 від 20.04.2010, №23 від 20.04.2010, №02 від 19.04.2010, №19 від 19.04.2010, №19 від 20.04.2010, №03 від 19.04.2010, №20 від 20.04.2010, №05 від 19.04.2010, №04 від 19.04.2010, №06 від 19.04.2010.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" умов спірного кредитного договору було предметом розгляду справи № 19\57-10 в господарському суді Дніпропетровської області.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2010 року у справі № 19/57-10 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року у справі № 19/57-10 за позовом Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" про стягнення збитків та розірвання кредитного договору скасовано, а справу № 19/57-10 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При цьому, в зазначеній постанові Вищого господарського суду України вказано, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" дійсно допустив невиконання умов кредитних договорів № 2085\02-07 від 28.11.2007 року та 187\02-09 від 17.07.2009 року шляхом ненадання ПП "Фабрика делікатесних сирів" частини кредитних коштів.
За змістом статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до вимог ст. 613 ЦК України боржник за грошовими зобов'язаннями не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Таким чином, за наявності прострочення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у відповідача не настає зобов'язання сплати процентів за кредитним договором,
В свою чергу, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 року у справі № 17\33-11(19\57-10) не може бути прийнято судом до уваги, оскільки зазначена постанова була прийнята після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення і є підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами, відповідно до вимог ст. 112 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача 1 належить стягнути пеню у сумі 416 842,92 грн. за несвоєчасне погашення кредиту, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом відповідач 1 сплачує ПАТ "Промінвестбанк" пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та яка нараховується та сплачується наступним чином: по кредиту, наданому в національній валюті - в гривнях, а по кредиту, наданому в іноземній валюті - в гривнях по курсу НБУ на день оплати.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача 1 належить стягнути пеню у сумі 416 842,92 грн. за несвоєчасне погашення кредиту.
Що стосується позовних вимог про звернення стягнення предмет іпотеки та застави, то колегією суддів враховується наступне.
У відповідності до п. 3.1.5 договору іпотеки та 3.1.4 договору застави в разі невиконання відповідачем 1 зобов'язань по кредитному договору позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки та предмет застави та реалізувати їх.
Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи ту обставину, що відповідач 1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, позивач набув право звернення на предмет застави, яким забезпечені зобов'язання за кредитним договором.
Крім того, пунктом 3.1.6 договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його незалежно від настання строку погашення кредиту в разі ліквідації позичальника, або іпотекодавця, або прийняття рішення щодо припинення юридичної особи позичальника або іпотекодавця шляхом реорганізації, або порушення відносно них справи про банкрутство, в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов в разі неповернення позичальником до дати розірвання кредитного договору сум кредиту, процентів за користування кредитом, комісій та інших грошових зобов'язань та/або в разі несплати позичальником сум кредиту, процентів за користування кредитом, комісій та інших грошових зобов'язань на вимогу іпотекодержателя про достроково оплату вказаних грошових коштів зобов'язань у випадках, передбачених кредитним договором.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Частиною 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.08.2010 року позивач звернувся з вимогою-повідомленням № 39(1)-8/957 як до боржника, так і його майнового поручителя (ТОВ "Східні регіони"), якою просив сплатити на користь банка в 10-денний строк всю суму заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.
Крім того, вищевикладені положення договорів встановлюють припис неподільності предмета зобов'язання між відповідачами, тобто, з вищезазначених положень договорів, забезпечення випливає з солідарного обов'язку відповідачів виконати зобов'язання, зокрема, за рахунок предмету застави та іпотеки, а у позивача є безумовне та безспірне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави та іпотеки.
Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України , якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. ст. 572, 589, 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора. За відсутності судового рішення про таке звернення не можна визнати обґрунтованим та законним будь-які стягнення позивача, а тому, позивач обґрунтовано звернувся до суду з відповідним позовом на примусове виконання обов'язку в натурі відповідачами, як солідарними боржниками, тобто, на стягнення боргу з відповідачів солідарно, в т.ч., за рахунок звернення стягнення на предмет застави та предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 541 , 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Оскільки відповідач 1 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а відповідач 2 взяв на себе відповідно до укладених договорів забезпечення зобов'язання по виконанню умов кредитного договору за відповідача 1, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку колегії суддів, ПАТ "Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком" частково доведено свої позовні вимоги, які і підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України, як такого, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за правилами ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 34/387 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" до Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні регіони" про стягнення боргу та звернення стягнення на заставлене майно - скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 6 796 728,07 грн.
В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" до Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні регіони" в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 6 796 728,07 грн. відмовити повністю.
Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, код ЄДРПОУ 32875438), з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні регіони" (вул. Предславинська, 34-6 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 31112772) на користь Публічного акціонерного товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) 22 462 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита та 207 (двісті сім) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 34/387 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" - без задоволення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) на користь Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, код ЄДРПОУ 32875438) 1 268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 52 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Зобов'язати господарський суд міста Києва видати відповідні накази.
Справу № 34/387 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді Буравльов С.І.
Андрієнко В.В.