01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.07.2011 № 2/72
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Корсакової Г.В.
Нєсвєтову Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: ОСОБА_1 (дов. №225-КР-607 від 23.05.2011);
від відповідача 2: ОСОБА_2 (дов. №06-34/31089 від 28.10.2010);
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Деснянського району м. Києва
на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2007р.
у справі №2/72 (суддя - Домнічева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» (далі - ТОВ «Будівельний фонд»)
до 1. Київської міської ради;
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
про внесення змін до договору оренди
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2007р. у справі №2/72 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору оренди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокурор Деснянського району м. Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2007р. у справі №2/72 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що необхідною умовою зміни договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення ради.
Ухвалою від 20.05.2011р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 15.06.2011р.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. №01-23/2/5 було введено до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. суддю Нєсвєтову Н.М.
В судове засідання 15.06.2011 з'явилися представники прокуратури та відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з'явилися про причини неявки суд не повідомили, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.07.2011.
В судове засідання 01.07.2011 представники відповідачів з'явилися, представники позивача та прокуратури не з'явилися, про причини неявки суд неповідомили.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги (а.с. 83-89,101-106), явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представників позивача та прокуратури.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
ТОВ «Будівельний фонд» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просить поновити на п'ятнадцять років Договір оренди земельної ділянки від 04.08.2006 №62-6-00348 та до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з вимогою зареєструвати Угоду до Договору оренди земельної ділянки від 04.08.2006 №62-6-00348 між ТОВ «Будівельний фонд» та Київською міською радою.
12.03.2007 представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить змінити Договір оренди земельної ділянки від 04.08.2006 №62-6-00348, вважаючи укладеною Угоду до зазначеного Договору, а також зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати Угоду до Договору оренди земельної ділянки від 04.08.2006 №62-6-00348, який укладений між ТОВ «Будівельний фонд» та Київською міською радою.
Відповідачі надали відзиви на позов, в яких проти позовних вимог заперечують з тих підстав, що Договір оренди земельної ділянки від 04.08.2006 №62-6-00348 може вважатись укладеним лише у випадку досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов у встановленій законом формі (ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України).
Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:
На підставі рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2006 у справі №49/223 визнано укладеним Договір оренди земельної ділянки від 04.08.2006 №62-6-00348 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» (орендар).
Позивач стверджує, що він звертався до відповідача 1 з листом №5 від 14.02.2007 з пропозицією внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 04.08.2006 №62-6-00348, а також направив два примірники відповідної угоди до зазначеного Договору.
В свою чергу, листом від 02.03.2006 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило позивача про відсутність прийнятого Київською міською радою відповідного рішення за результатами розгляду означеного звернення.
Згідно із ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 123 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
За змістом ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Частина 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
В ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Викладене вище кореспондується із позицією Вищого господарського суду України викладеною в Рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 02.02.10 № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.
Пунктом 7 ст. 93 ЗК України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією рішення.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір за відсутності позитивного рішення Міськради з даного питання є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2007р. у справі №2/72 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові. Апеляційна скарга Прокурора Деснянського району м. Києва є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст..49 України ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача, при задоволенні позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Прокурора Деснянського району м. Києва задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2007р. у справі №2/72 скасувати.
В позові відмовити повністю.
3. .Матеріали справи №2/72 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Корсакова Г.В.
Нєсвєтова Н.М.