01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2011 № 14/67
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Корсакової Г.В.
Нєсвєтову Н.М.
при секретарі:
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1(дов. №ДО7/2011/04/22-38 від 22.04.2011);
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов.№044/24-18 від 05.01.2011);
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
на рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2011р.
у справі № 14/67 (суддя - Мельник С.М.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі - АЕК «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»)
до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
про стягнення 192 338, 15 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2011р. у справі №14/67 позов задоволено: стягнуто з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 175 111,52 грн. - основного боргу, 8 726,17 грн. - інфляційних, 3 612,38 грн. - 3 % річних, 4 888,08 грн. - пені та судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. у справі №14/67 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач стверджує, що позивач здійснює розрахунок суми боргу згідно тарифів встановлених Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 640, від 30.05.2007 №641, від 30.05.2007 №642, від 30.05.2007 №643, а тому місцевий господарський суд мав зупинити провадження у даній справі відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення пов'язаних з нею інших справ №№ 8/131, 41/778.
Проте, суд першої інстанції не прийняв вказане клопотання, як безпідставне та необґрунтоване.
В свою чергу, пеня мала бути нарахована позивачем за період з 01.10.2009 по 31.03.2010, а тому у даній частині вимог позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 26.05.2011р. розгляд справи було призначено на 29.06.2011р.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 №01-23/2/7 введено до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. суддю Нєсвєтову Н.М..
В судове засідання представники сторін з'явилися, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти неї.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулася Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” з позовом про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” 192 338,15 грн. (175 111,52 грн. -основний борг, 8 726,17 грн. -інфляційні, 3 612,38 грн. -3 % річних, 4 888,08 грн. -пеня, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8031030 від 01.05.2001 за період з 01.10.2009 по 01.02.2011).
Відповідач відзиву на позов не надав, тобто, відповідно до норм ГПК України не скористався своїм процесуальним правом.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (постачальник) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (споживач) було укладено Договір від 01.05.2001 № 8031030 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.
За своєю правовою природою даний Договір є договором енергопостачання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме, за період з 01.10.2009 по 01.02.2011 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 185 607,75 грн.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії за спірним Договором, виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 175 111,52грн., що підтверджено двостороннім Актом звіряння розрахунків за спірний період з 01.10.2009 по 01.02.2010, який підписаний зі сторони позивача: Заступником директора із збуту теплової енергії СВП «Енергозбут Київенерго» - Е.Д.Гончаров та Начальним ЦРСТ СВП «Енергозбут» - О.С. Ремез; зі сторони відповідача: Заступником директора - А.М. Перегуде та Головним директором - Н.М. Боженко.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив лише частково.
Відповідач не спростував обставини, викладені позивачем в позові, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним зобов'язань в обумовлений Договором строк, у зв'язку чим позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в частині стягнення з КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” суми основного боргу за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 175 111,52 грн., за період з 01.10.2009 по 01.02.2011, є обґрунтованим.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3% річних та втрати, пов'язані з інфляційними процесами, а саме, 3% річних складають 3 612,38грн., інфляційні - 8 726,17 грн. за період з 01.10.2009 по 01.02.2011, а тому в даній частині вимог позов також є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7 Додатка №4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.
Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про задоволення пені в сумі 4 888,08 грн. за період з 01.10.2009 по 01.02.2011 є правомірним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 43 ГПК України), та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України), колегія суддів вважає, що вимоги позивача є документально доведеними і правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Щодо посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд мав зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ №№ 8/131, 41/778, то відповідно до ст. 79 ГПК України причина зупинення, яка вказана в клопотанні відповідача, що залишено судом першої інстанції без задоволення як безпідставне та необґрунтоване, не перешкоджає подальшому руху процесу у даній справі, оскільки в подальшому при зміні (зменшенні) тарифів на теплову енергію, відповідач не позбавлений права звернутись до Господарського суду м.Києва із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідач в апеляційній скарзі не спростував обставини, на які посилається позивач, та не довів суду належними та допустимими доказами належне виконання своїх зобов'язань за Договором, не надав суду доказів погашення заборгованості у добровільному порядку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права і прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову, в зв'язку з чим, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2011р. у справі №14/67 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 14/67 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Корсакова Г.В.
Нєсвєтова Н.М.