01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 53/109
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 29.04.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2. (дов. від 29.12.2010 р.)
від третьої особи 1 не з'явився
від третьої особи 2 не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України”
на рішення
господарського суду м. Києва
від 29.04.2011 р.
у справі № 53/109 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Західенерго”
(далі ВАТ “Західенерго”)
до Державного підприємства “Вугілля України” (далі
ДП “Вугілля України”)
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на стороні
відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Іолід”
Товариство з обмеженою відповідальністю
“Вуглеінвестсервіс”
про стягнення 72 980,28 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2011 р. по справі № 53/109 позов задоволено : з ДП “Вугілля України” стягнуто на користь ВАТ “Західенерго” 72 980,28 грн. збитків, 729,80 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що до моменту надіслання телеграми про виклик, витрачені позивачем кошти на оплату вартості послуг залізниці є плановими витратами позивача, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали, отже апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за їх відсутності.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 28.02.2011 р. ВАТ “Західенерго” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП “Вугілля України” про стягнення 72 980,28 грн. збитків. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 01.02.2010 р. між сторонами укладено договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН (далі Договір), за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, визначеними Договором. Зокрема п. 7.1. Договору передбачено базову якість вугілля та граничні показники за марками та фракціями й граничнодопустимі критерії якості вугілля по зольності та волозі. На виконання Договору у жовтні 2010 р. на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло від відповідача 8 вагонів вугілля марки Г в загальній кількості 551980 кг, це підтверджується накладними 52667745 та 52667776. При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору в зв'язку з тим, що фактична волога у поставленому вугіллі становила від 14,1 % до 14,4 % проти гранично допустимого показника вологи 14,0%. Факсограмою № 930 від 08.10.2010 р. позивачем запрошено представники відповідача та вантажовідправника для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС. Результати приймання спірного вугілля оформлено актами приймання вугілля № 6612 від 07.10.2010 р., № 6628 від 08.10.2010 р., які підписано уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС та представниками вантажовідправника. Право покупця відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимий рівень передбачено п. 3.4.5 Договору. Факсограмами № 926, № 06/2784 від 07.10.2010 р., № 06/2791 від 08.10.2010 р., № 934 від 09.10.2010 відповідач та вантажовідправник повідомлялись про неналежну якість й відмову позивача прийняти спірне вугілля, прохання розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику. Спірне вугілля повернуто вантажовідправнику 08.10.2010 р. та 09.10.2010 р. в залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36674449, 36674451, виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці. Поставкою вугілля неналежної якості позивачу завдано збитків в зв'язку зі сплатою провізної плати з перевезень повернутого вугілля, додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханів Донецької залізниці в сумі 70 819,20 грн. з урахуванням ПДВ (що підтверджується квитанціями про приймання вантажу та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів); плати за користування вагонами в сумі 1 209,12 грн. з урахуванням ПДВ (що підтверджується відомостями плати за користування вагонами та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів); зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 951,96 грн. з урахуванням ПДВ (що підтверджується накопичувальними картками зборів та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів). Загальна сума завданих позивачу збитків становить 72 980,29 грн., тощо.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що на виконання Договору в жовтні 2010 р. на адресу структурного підрозділу позивача - Бурштинську ТЕС надійшло 8 вагонів вугілля марки Г в загальній кількості 551980 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними 52667745 та 52667776. При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що це вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, адже фактична волога в поставленому вугіллі становила від 14,1 % до 14,4 % проти гранично допустимого показника вологи 14,0%.
Факсограмою № 930 від 08.10.2010 р. позивачем запрошено представників відповідача та вантажовідправника для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС.
Результати приймання спірного вугілля оформлено актами приймання вугілля № 6612 від 07.10.2010 р., № 6628 від 08.10.2010 р., які підписано уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС та представниками вантажовідправника, які діяли на підставі довіреностей № 24-09/Д03, № 24-09/Д06 від 24.09.2010 р. та № 338802 від 18.06.2010 р..
Договором ( п. 3.4.5. ) передбачено право покупця відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимий рівень за Договором.
Факсограмами від 07.10.2010 р. № 926, 06/2784, від 08.10.2010 р. № 06/2791, від 09.10.2010 р. № 934 відповідач та вантажовідправник повідомлялись, що через неналежну якість позивач відмовляється прийняти вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.
08.10.2010 р. та 09.10.2010 р. згадане вугілля повернуто вантажовідправнику в залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці квитанціями про приймання вантажу №№ 36674449, 36674451.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесено витрати зі сплати провізної плати з перевезень повернутого вугілля, додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханів Донецької залізниці в сумі 70 819,20 грн. з урахуванням ПДВ (що підтверджується квитанціями про приймання вантажу та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів, які залучено до матеріалів справи); плати за користування вагонами в сумі 1 209,12 грн. з урахуванням ПДВ (що підтверджується відомостями плати за користування вагонами та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів, що знаходяться в матеріалах справи); зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 951,96 грн. з урахуванням ПДВ (що підтверджується накопичувальними картками зборів та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів, які знаходяться в матеріалах справи). Загальна сума завданих позивачеві збитків становить 72 980,29 грн..
У випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник на підставі п. 8.4. Договору несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям витрат, а саме - вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи.
Листом № 119-167 від 26.10.2010 р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою відшкодувати завдані поставкою неякісного вугілля збитки. Однак відповідачем цю претензію залишено без відповіді та задоволення.
У відповідності до ст. 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання згідно ст.ст. 193, 224, 225 ГК України належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів (ст. 268 ГК України). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, на підставі ч. 1 ст. 224 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Для визначення підстав застосування такої відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вини боржника, однак на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Місцевим судом встановлено, що відповідач не виконав зобов'язань перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості. Про наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та понесенням позивачем збитків свідчить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.
Таким чином, місцевий суд вважав, що сума спричинених порушенням відповідачем зобов'язань за Договором та понесених позивачем збитків підтверджується матеріалами справи, відтак дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011 р. по справі № 53/109 - без змін.
Матеріали справи № 53/109 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Алданова С.О.
Зеленін В.О.
07.07.11 (відправлено)