01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 10/030-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Чорної Л.В.
Рєпіної Л.О.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин»
на рішення господарського суду Київської області
від 15.04.2010 року
у справі 10/030-10 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Приватного підприємства «Березино Промагротранс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин»
про примусове виконання обов'язку в натурі
Приватне підприємство «Березино Промагротранс» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» про примусове виконання обов'язку в натурі.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2010 року по справі № 10/030-10 позов задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (09138, Київська область, Білоцерківський р-н, с. Мала Антонівка, вул. Першотравнева, 1-А; код ЄДРПОУ 32638214) виконати в натурі обов'язок за Договором зберігання від 31 жовтня 2006 року, укладеного між приватним підприємством «Березино Промагротранс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», та повернути приватному підприємству «Березино Промагротранс» (19225, Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Червоний Кут, вул. Зарічна, 14; код ЄДРПОУ 34420556) 13 тон 670 кг цукру-піску, розфасованого у 273 поліпропіленові мішки.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (09138, Київська область, Білоцерківський р-н, с. Мала Антонівка, вул. Першотравнева, 1-А; код ЄДРПОУ 32638214) на користь приватного підприємства «Березино Промагротранс» (19225, Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Червоний Кут, вул. Зарічна, 14; код ЄДРПОУ 34420556) 1088,13 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та необ'єктивну оцінку доказам, що маються в справі чим було порушено норми - матеріального та процесуального права. Накладна № 14/04 від 14.04.2008 року не може бути належним та допустимим доказом оскільки є сфальсифікованою. Крім того, вказана накладна не відповідає вимогам чинного законодавства. Порядок оформлення та видачі накладних регулюється ЗУ «Про бухгалтерський облік», Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Суд першої інстанції не застосував строк позовної давності за заявою відповідача. Договір зберігання б/н від 31.10.2006 року, акт задачі-приймання від 31.10.2006 року є недійсними, враховуючи, що вони підписані від імені відповідача невідомою особою.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року апеляційна скарга ТОВ «Агрокомплекс «Узин» прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.01.2011 року справі № 10/030-10 призначено повторну судову почеркознавчу експертизу у зв'язку з чим матеріали даної справи було надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз справу № 10/030-10 повернув без висновку судової експертизи, тобто без виконання, у зв'язку з несплатою проведеної експертизи.
Відповідно до Указу Президента України № 811/2010 ліквідовано Київський міжобласний апеляційний господарський суд, у зв'язку з чим справу № 142/12-06 було передано до Київського апеляційного господарського суду в провадження судді Баранця О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 10/030-10. Розгляд апеляційної скарги у справі № 10/030-10 призначити на 05.07.2011 року. Зобов'язано сторін надати письмові пояснення щодо можливості розгляду даної справи за відсутності висновку експерта.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.
В засідання суду 05.07.2011 року сторони повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2006року між приватним підприємством «Березино Промагротранс» (за договором - товародавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (за договором - зберігач) було укладено Договір зберігання б/н, за умовами якого зберігач зобов'язується прийняти в безоплатне зберігання майно, передане йому товародавцем, а останній бере на себе зобов'язання прийняти це майно назад. Найменування майна: цукор-пісок в мішкотарі. Кількість: 33 тони 670 кг. Загальна вартість майна 97668 грн. 48 коп. Строк зберігання до 31.12.2006 року.
Згідно п. 3.1. договору, здача майна зберігачу проводиться із складанням двосторонніх актів, які затверджуються обома сторонами.
На виконання умов договору, 31.10.2006 року сторонами було затверджено Акт здачі-приймання, відповідно до якого ПП «Березино Промагротранс» передав, а ТОВ «Агрокомплекс «Узин» прийняв матеріальні цінності, а саме: цукор у кількості 33 тони 670 кг, розфасованого у 673 поліпропіленові мішки, вартістю 97668,48 грн. В подальшому, позивач отримав частину переданого на зберігання майна, а саме 20 тон цукру, розфасованого у 400 поліпропіленові мішки, що підтверджується накладною № 14/04 від 14 квітня 2008 року.
Таким чином, на день розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не виконані взяті на себе за договором зберігання зобов'язання та не повернуто цукор-пісок у кількості 13 тон 670 кг, розфасованого у 273 поліпропіленові мішки.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною першою статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
У відповідності з п. 2.1.3 договору, зберігач зобов'язаний повернути прийняте на збереження майно по першій вимозі товародавця.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
Як вже зазначалось судом першої інстанції, згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Отже, позивач також мав право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.
Згідно ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1). Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ч. 3).
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою забрати майно, передане на зберігання, після закінчення строку дії Договору зберігання б/н від 31.10.2006 року, а також інших доказів, які б свідчили про його намір виконати взяті на себе зобов'язання за договором та повернути передане на зберігання майно.
П. 6.2. договору передбачено, що даний договір діє з моменту підписання його сторонами та до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем не надано доказів виконання у повному обсязі взятих на себе зобов'язань за Договором зберігання б/н від 31.10.2006 року.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 зазначеної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, одними з яких, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог.
Твердження відповідача, щодо спливу строку позовної давності, наведені у відзиві на позовну заяву, е безпідставними та необґрунтованими, оскільки частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення переданого на зберігання цукру від 19.03.2010 року, яка була одержана відповідачем 23.03.2010 року. Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідачем було повернуто позивачу частину переданого на зберігання майна 14.04.2008 року на підставі накладної № 14/04. Накладна № 14/04 від 14.04.2008 року містить печатку ТОВ «Агрокомплекс «Узин», що дає змогу ідентифікувати юридичну особу, яка видала зазначену накладну. Крім того, відповідачем належними доказами не спростовано факт неповернення позивачу 20 тон цукру, розфасованого у 400 поліпропіленові мішки. Таким чином, повернення позивачу частини переданого на зберігання майна свідчить про визнання відповідачем своїх зобов'язань, що виникли за Договором зберігання б/н від 31.10.2006 року, та перериває перебіг строку позовної давності.
Доказів щодо фальсифікації договору зберігання б/н від 31.10.2006 року, акту здачі-приймання від 31.10.2006 року та накладної № 14/04 від 14.04.2008 року відповідачем суду не надано. Відсутні докази визнання недійсним договору зберігання б/н від 31.10.2006 року.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 15.04.2010 року по справі № 10/030-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 10/030-10 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Чорна Л.В.
Рєпіна Л.О.
07.07.11 (відправлено)