01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.06.2011 № 6/247-7/150-75-53/360
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г
Агрикової О.В.
при секретарі: Москаленко М.М.
розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Західного регіону України
на рішення господарського суду м. Києва від 21.02.2011 р.
у справі № 6/247-7/150-75-53/360 (суддя Грєхова О.А. )
за позовом Закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП-0261»
до 1. Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України
2. Міністерства оборони України
3. Військової частини А3641 (А0780)
за участю Військової прокуратури Львівського гарнізону
Військової прокуратури Західного регіону України
про стягнення 476 204 грн.
До господарського суду Волинської області звернулося Закрите акціонерне товариство “Луцьке АТП-0261” (далі - позивач) з позовом до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - відповідач 1) про визнання за позивачем права власності на одну однокімнатну та одну двокімнатну квартири загальною житловою площею 94 кв. м. у місті Луцьку по вул. Даньшина, 52.
До участі у справі залучено інших відповідачів: Міністерство оборони України (далі - відповідач 2) та Військову частину А3641 (А0780) (далі - відповідач 3).
Позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно 476 204 грн., що складає вартість 94 кв. м. житла, а також покласти на відповідачів, крім державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 20 000 грн. витрат на послуги адвоката.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 31.03.2008р. матеріали справи № 7/150-75 надіслано за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2008р. справі присвоєно номер 6/247-7/150-75.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2008р. позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 21.10.2008р. вказану ухвалу залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2009р. ухвалу місцевого суду від 17.07.2008р. та постанову апеляційної інстанції від 21.10.2008р. скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.
01.03.2010р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача 1 суму в розмірі 794 241,77 грн. понесених витрат на будівництво.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.03.2010р. позов до відповідача 1 задоволено, в задоволенні позову до відповідача 2 та відповідача 3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. рішення господарського суду м. Києва від 01.03.2010р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010р. у справі № 6/247-7/150-75 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.02.2011р. позов до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задоволено. Стягнуто з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь закритого акціонерного товариства “Луцьке АТП-0261” 794 241, 77 грн. збитків, 7 942, 42 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 20 000 грн. витрат на послуги адвоката, 2 007,60 грн. витрат за проведення експертизи. У задоволенні вимог до Міністерства оборони України та військової частини А3641 (А0780) відмовлено. Стягнуто із Закритого акціонерного товариства “Луцьке АТП-0261” в дохід Державного бюджету недоплачені 0,40 грн. державного мита. Вказане рішення суду вмотивовано тим, що відповідач 1 не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, натомість позивач надав відповідні докази в підтвердження наявності витрат (збитків) за Договором. Позовні вимоги до Міністерства оборони України та військової частини А3641 (А0780) судом першої інстанції відхилено, оскільки вони не здійснюють функції замовника будівництва, а тому не мають зобов'язань перед позивачем.
Не погоджуючись з рішенням суду, перший заступник військового прокурора Західного регіону України (далі - прокурор) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.02.2011р. у справі №6/247-7/150-75-53/360 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не здійснив належного аналізу договорів, що призвело до хибних висновків, зокрема в частині того, що відповідач 1, як замовник повинен нести відповідальність за невиконання умов договору на сумісне будівництво військовою частиною 52091 та АТП-0261 в 1994 році, стороною чи правонаступником сторони якого він не є.
Позивач, у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та має бути залишено без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення.
Відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу прокурора, у якому він зазначає, що рішення господарського суду м. Києва від 21.02.2011р. є незаконним та необґрунтованим, прийнято з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2011р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. розгляд справи відкладено на 31.05.2011р. у зв'язку з неявкою представників відповідача 3 та військової прокуратури Львівського гарнізону.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р. розгляд справи відкладено на 20.06.2011р.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
07.04.1989р. між кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом “Волиньагропроект” та АТП-0261 “Волиньагробуд” укладено договір № 459 на виготовлення науково-технічної продукції вишукувальних робіт та проектних робіт по будівництву 72-х квартирного житлового будинку по вул. Даньшина у м. Луцьку (далі - об'єкт, т.1, а.с.63-75).
17.10.1989р. виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів прийнято рішення № 412 “Про виділення земельної ділянки”, яким Луцькому автотранспортному підприємству (АТП) 0261 виділено земельну ділянку під будівництво 9-ти поверхового 72-х квартирного житлового будинку по вул. Даньшина загальною площею 0,59 га та зобов'язано забудовника розробити проект забудови земельної ділянки, внести в генеральний кошторис будівництва вартість всіх витрат, пов'язаних з освоєнням земельної ділянки (т.1, а.с.58).
24.04.1990р. між Луцьким АТП-0261 (замовник) та Луцькою пересувною механізованою колоною № 20 тресту “Луцькагробуд” (підрядник) укладено договір підряду на капітальне будівництво об'єкту (т.1, а.с.76-78).
В 1994 році між Луцьким АТП-0261 та військовою частиною (далі - в/ч 52091) укладено договір на спільне будівництво об'єкту (далі - Договір, т.1, а.с.10-11).
Згідно вказаного Договору Луцьке АТП-0261 передало функції замовника на будівництво об'єкту в/ч 52091, а в/ч 52091 прийняла на себе функції замовника з врахуванням витрат на відведення ділянки, вартості виконаних підприємством робіт по фундаменту, виготовлення проектно-кошторисної документації, експертизи проекту та придбаного обладнання за 1989-1994 роки, відповідно до довідки додатку до Договору. Також умовами Договору передбачалось, що за вкладені в об'єкт кошти з урахуванням індексації, Луцьке АТП-0261 має отримати не більше 18 квартир на вказаному об'єкті.
Статтею 4 ЦК Української РСР передбачалось, що цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Отже, цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Аналізуючи умови вказаних договорів та чинне на момент їх укладення законодавство, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір на спільне будівництво об'єкту укладався у відповідності до угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Крім того, вказаний Договір, як вбачається з матеріалів справи не був визнаний в установленому законом порядку недійсним, доказів протилежного суду не надано, у даній справі вимоги про визнання його недійсним не пред'являлися. Відповідно, Договором визначалися права та обов'язки сторін, що його уклали, які мали виконуватись належним чином.
Виступаючи замовником будівництва об'єкту (за умовами Договору) в/ч 52091 після його завершення, зобов'язана була передати Луцькому АТП- 0261 квартири у даному будинку пропорційно вкладеним останнім коштів протягом 1989-1994 р.р. з урахуванням індексації, але не більше 18 квартир.
Судом встановлено, що умови Договору в частині передачі квартир виконані не були.
Змінивши позовні вимоги, позивач стверджує про своє право на стягнення з відповідача реальних витрат (збитків), які він поніс у зв'язку з виконанням Договору на спільне будівництво об'єкту.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, доводи сторін, викладені в апеляційні скарзі та відзивах на апеляційну скаргу, вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.
У 1995 році Луцьке АТП-0261 перетворено в акціонерне товариство закритого типу «Луцьке АТП-0261» (згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 07.02.1995р. та наказу № 7 від 07.03.1995р., т.1, а.с.136), а потім 12.04.2002р. перетворено в закрите акціонерне товариство (т.1, а.с.137). При цьому, згідно з листом Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 969 від 14.11.2006р. (т.1, а.с.14) та листа в/ч 3641 від 23.06.2005р.(відділ капітального будівництва та ремонту, т.1, а.с.13) остання є правонаступником в/ч 52091, назва якої змінювалась на в/ч 2634 та в/ч 3822 ВКБ.
Отже, позивач та відповідач 3 є належними правонаступниками прав і обов'язків вибулих сторін за Договором на спільне будівництво об'єкту.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору, в межах взятих на себе зобов'язань 30.12.2002р. між відповідачем 3 (на той час ВКБ в/ч А3822) та орендним будівельно-монтажним управлінням “Репер” укладено договір № 3 підряду на будівельно-монтажні роботи житлового будинку по вул. Даньшина у м. Луцьку (далі-Договір №3, т.3, а.с.39-43).
04.03.2003р. виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів прийнято рішення № 84 “Про дозвіл на коригування проекту будівництва 72-х квартирного житлового будинку по вул. Даньшина”, яким в/ч А3822 дозволено відкоригувати проект будівництва об'єкту з 72-х квартир на 56-ти квартирний семиповерховий житловий будинок, в результаті чого проект було скореговано.
15.01.2004р. між відділом капітального будівництва в/ч А3822 (старий замовник) та відповідачем 1 (новий замовник) укладено договір про передачу функцій замовника за Договором № 3. У пункті 1 цього Договору визначалося, що права та обов'язки замовника за Договором № 3 передаються відповідачу 1 (т.3, а.с.44).
Згідно з п. 2.3 Договору від 15.01.2004р. новий замовник зобов'язався здійснювати всі права і обов'язки старого замовника.
15.06.2005р. між відповідачем 1, Міністерством оборони України та Орендним будівельно-монтажним управлінням «Репер» укладено додаткову угоду № 3/113 до Договору № 3 та на його виконання. Згідно з умовами цієї угоди, відповідач 1 - Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України підтвердило прийняття функцій замовника по будівництву житлового будинку на вул. Даньшина у місті Луцьку (т.3, а.с.21).
У своїй постанові від 19.10.2010р. у даній справі Вищий господарський суд України зазначив, що попередні судові інстанції не визначили обсяг прав нових замовників та їх обов'язків у цивільно-правових угодах.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які є обов'язковими при новому розгляді справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в подальшому функції замовника за Договором № 3 від 30.12.2002р. перейшли до відповідача 1, відповідні зобов'язання та права за Договором на спільне будівництво об'єкту сторони, яка взяла на себе зобов'язання замовника по будівництву, також перейшли до відповідача 1, зокрема з урахуванням того, що Договір № 3 від 30.12.2002р. укладено на виконання Договору на спільне будівництво об'єкту. І, таким чином, обов'язок передачі позивачу квартир за Договором будівництва об'єкту, перейшов до нового замовника в особі відповідача 1, з урахуванням вкладених останнім коштів протягом 1989-1994 р.р. та відповідної індексації цих коштів.
З матеріалів справи вбачається, що будівництво на об'єкті було завершено, оформлено відповідні документи про введення його в експлуатацію. Зазначене підтверджується наявністю технічного паспорту на 56-ти квартирний семиповерховий житловий будинок у м. Луцьку по вул. Даньшина у м. Луцьку, виданого Волинським ОБТІ 24.10.2005р., актом приймання державної комісії в експлуатацію об'єкту будівництва від 30.12.2005р. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, на час розгляду справи об'єкт (житловий будинок по вул. Даньшина у місті Луцьку № 52) введено в експлуатацію і на даний час всі квартири заселені (т.1, а.с.35-41).
Необхідно звернути увагу на те, що претензій до позивача щодо невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за Договором відповідач 3 та відповідач 1 протягом дії Договору не заявляли. Однак, відповідачем 1, як замовником, на виконання умов Договору не було передано позивачу квартири у будинку відповідно вкладених ним протягом 1989-1994 р.р. коштів з урахуванням індексації.
Доказів того, що позивачу було виплачено відповідну компенсацію або що зобов'язання відповідача 1 перед позивачем за Договором виконано в інший спосіб, відповідачами суду не надано.
Приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідач 1 свої зобов'язання за Договором перед позивачем не виконав, квартири заселено, і позивачу квартири не передавалися.
Статтею 611 ЦК України визначено право кредитора на відшкодування збитків у разі порушення зобов'язань боржником.
Статтею 1 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
На підставі ст. 225 ГК України позивач має право вимагати від відповідача 1 відшкодування вартості втраченого ним при виконанні умов Договору будівництва об'єкту.
29.12.2009р. на виконання ухвали суду про призначення судової будівельно-технічної експертизи, судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок № 0397 будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого загальна вартість витрат, понесених закритим акціонерним товариством “Луцьке АТП-0261” (правонаступником Луцького АТП-0261) по будівництву житлового будинку по вул. Даньшина, 52 в м. Луцьку, на дату складання експертизи становить 794 241,77 грн., в тому числі: вартість виготовленої проектно-кошторисної документації 192 284 грн., вартість виконаних земельних робіт 49 835,83 грн., вартість укладання стрічкових фундаментів 12 723,25 грн., вартість будівельних матеріалів 407 025,06 грн., податок на додану вартість 132 373,63 грн. (т.4, а.с.1-7).
Слід звернути увагу на те, що відповідачі у справі не довели того, що у зв'язку зі зміною 72-квартирного житлового будинку на 56-квартирний позивач поніс би інші витрати і, крім того, відповідачами не надано доказів, які б спростовували визначені висновком судової експертизи розрахунки та суми втрат позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача 1 про стягнення вказаних у висновку судового експерта сум витрат у розмірі 794 241,77 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає правомірним відхилення доводів відповідача 1 про те, що відповідач 1 не зобов'язаний відшкодовувати витрати позивачу, у зв'язку з тим, що при передачі площадки забудови з елементами фундаменту від АТП-0261 до ВКБ- в/ч А-3822, в послідуючому даний фундамент на 90% був демонтований через низьку якість виконаних робіт і невідповідність проектній документації. По-перше, відповідач 1 не надав суду доказів того, що низька якість виконаних робіт і невідповідність проектній документації (як зазначає відповідач 1) пов'язані з неналежним виконанням Договору на спільне будівництво 72-х квартирного житлового будинку у м. Луцьку по вул. Даньшина позивачем та сталося з вини позивача. По-друге, як вже зазначалося раніше, претензій до позивача у зв'язку з виконанням (невиконанням або не належним виконанням) умов Договору відповідачем 1 не заявлялось.
Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вимоги позивача. Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 коштів на загальну суму 794 241,77 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги до Міністерства оборони України та військової частини А3641 (А0780) правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки на вказаних осіб згідно з умовами Договору не поширювались функції замовника будівництва об'єкту, а також не покладались зобов'язання з надання позивачу відповідних квартир.
Розподіл судових витрат з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України та перерахунком суду апеляційної інстанції, здійснений місцевим судом вірно.
Витрати позивача на проведення експертизи та послуги адвоката є обґрунтованими та правомірно стягнуті з відповідача 1.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21 лютого 2011 року у справі № 6/247-7/150-75-53/360 відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, а тому має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 33, 69, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Залишити рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2011 року у справі № 6/247-7/150-75-53/360 без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Західного регіону України без задоволення.
2. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г
Агрикова О.В.
01.07.11 (відправлено)