01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2011 № 14/328
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.09.2010 р.)
від третьої особи - ОСОБА_2. (довіреність б/н від 09.03.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р.
у справі № 14/328 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»
про стягнення 517571,96 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-
Лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних
технологій»
про розірвання договору №14-04/08-01 від 10.07.2008 р. та стягнення
1378826,75 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу від 10.07.2008 р. №14-04/08-01 в сумі 517571,96 грн..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС -Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП - Україна» про розірвання договору №14-04/08-01 від 10.07.2008 р. та стягнення коштів у сумі 1378826,75 грн. для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП -Україна».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2009 р. залучено до участі у розгляді справи №14/328 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних технологій» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
15.02.2010 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач за зустрічним позовом подав доповнення про збільшення позовних вимог на суму 731923,35 грн. до зустрічної позовної заяви, в якій останній просить суд розірвати договір № 14-04/08-01 від 10.07.2008 р. та стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 1378826,75 грн. сплачених коштів за договором №14-04/08-01 від 10.07.2008 р., 717032,02 грн. нанесених збитків та 14891,33 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару, всього 2110750,10 грн..
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі № 14/328 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» 517571,72 грн. боргу, 5175,72 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В зустрічному позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом документально доведено, що відповідачем за первісним позовом здійснено оплату автокрану не в повному обсязі, оскільки кошти отримані ТОВ «АРМ ГРУП - Україна» в національній валюті не відповідають вартості автокрану, тому первісний позов підлягає задоволенню. Щодо зустрічних позовних вимог, то суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено той факт, що недоліки товару виникли до передання товару відповідачу за зустрічним позовом або з причин, які існували до цього моменту.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі №14/328 та прийняти нове рішення.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник третьої особи в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача за первісним позовом.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача за первісним позовом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
10.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» був укладений договір купівлі-продажу № 14-04/08-01.
Згідно п. 1.1 договору, предметом вказаного договору є купівля-продаж дорожньо-будівельної техніки, а саме: автокрану Zoomlion QY 30V.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість автокрану становить 1378826,75 грн., у тому числі ПДВ 20% - 229804,46 грн., що становить 269000,00 дол. США за курсом НБУ плюс 1,5% на 14.04.2008 р., що становить 5,12575 грн. за 1,00 дол. США.
Строки розрахунків за автокран були встановлені наступним чином:
- першій платіж в розмірі 206 824, 01 грн., покупець зобов'язаний був здійснити шляхом перерахування на поточний банківський рахунок продавця протягом 5 календарних днів з дня підписання договору (п. 3.2 договору);
- другий платіж в розмірі 1 172 002, 74 грн., покупець зобов'язаний виплатити в термін 7 календарних днів з моменту отримання покупцем від продавця всіх документів, необхідних для державної реєстрації автокрану в органах МВС України (п. 3.3 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом були проведені розрахунки за поставлений автокран на загальну суму, передбачену п. 3.1 договору № 14-04/08-01 від 10.07.2008 р., тобто в розмірі 1378 826,75 грн.
Розрахунки були проведені наступним чином:
14.07.2008 р. - 206824,00 грн.;
03.12.2008 р. - 965178,73 грн.;
15.12.2008 р. - 206824,02 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом здійснив оплату автокрану не в повному обсязі, оскільки кошти отримані ТОВ «АРМ ГРУП -Україна» в національній валюті, не відповідають вартості автокрану.
Пунктами 4.1., 4.2, 4.3 договору визначено, що термін доставки - до 29.08.2008 р. і тільки при умові отримання передплати зазначеної у п.3.2.
Продавець здійснює доставку Техніки на умовах DDP - м. Київ, вул. Електриків, 12. Техніка, що постачається, повинна пройти повну митну очистку з метою її вільного продажу на території України.
Зобов'язання Продавця по відвантаженню Техніки, вважаються виконаними з моменту передачі Техніки та підписання представниками Покупця і Продавця Акта прийому-передачі.
Продавець зобов'язаний в термін визначений пунктом 4.1. даного договору надати Покупцю повний комплект документів, необхідних для державної реєстрації Техніки в органах МВС України. При підписанні Акта прийому-передачі Продавець передає Покупцю наступні документи:
- накладну;
- податкову накладну.
При цьому, як зазначалось вище ТОВ «АІС-Лизинг» на виконання прийнятих зобов'язань здійснило належну та повну сплату авансового платежу в розмірі 206824,00 грн. і даний факт позивачем не спростовується.
В подальшому сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 21.07.2008 р. згідно якої було змінено назву автокрану, що підлягав продажу, інші умови договору були залишені без змін.
Отже, поставка автокрану повинна була відбутись на умовах: - в строк до 29.08.2008 р..
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач порушив свої договірні зобов'язання.
Так, поставка крану була здійснена лише 02.12.2008 р. і не за місцем визначеним у договорі. Так, згідно акту прийому-передачі від 02.12.2008 р., кран передавався у м. Кривий Ріг, а не у м. Києві, як передбачено договором. При цьому, лише 15.12.2008 р. Покупцю був переданий повний пакет документів, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі документів від 15.12.2008 р.. Таким чином, позивач порушив термін поставки товару на 108 днів, оскільки фактичною датою коли поставка вважається виконаною за умовами договору визначається - 15.12.2008 р., .
В той же час, Покупець здійснив кінцеву оплату 03.12.2008 р. та 15.12.2008 р., тобто фактично за датами складання акту прийому-передачі автокрану та акту прийому-передачі документів.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
ТОВ «АРМ Груп-Україна» було допущено порушення строків поставки автокрану, а умовами договору передбачено оплату товару лише після дати його поставки, отже ТОВ «АІС Лізинг», як боржник, не міг виконати свого обов'язку внаслідок дій позивача, як кредитора.
Отже, в розумінні ч. 4 ст. 612 ЦК України, ТОВ «АІС- Лізинг» не може бути визнано таким, що прострочило виконання зобов'язання внаслідок наявності прострочення позивача (кредитора).
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Станом на час виконання умов договору щодо своєчасної поставки товару ТОВ «АРМ ГРУП - Україна» мало статус боржника, так як повинно було виконати взяті на себе зобов'язання, а ТОВ «АІС-Лізинг» відповідно мало статус кредитора.
Згідно умов договору загальна вартість техніки було визначено в розмірі 1378826,75 грн., або в еквіваленті до обмінного курсу долара США, що встановлений НБУ+1,5% 269000 доларів США. Другий платіж визначався в розмірі 85% вартості техніки, тобто 228650,00 доларів США. При цьому, при визначенні еквівалентної вартості сторони керувались курсом НБУ=1,5% станом на 14 квітня 2008р. - 5,1275 гривень за 1,00 дол. США
Враховуючи, що датою поставки було визначено 29.08.2008 р., то відповідач мав розраховувати, що при своєчасній поставці товару, що його вартість повинна була визначатись відповідно до курсу валюти на кінець серпня 2008 року.
29.08.2008 р. офіційний обмінний курс НБУ до долару США складав 1,00 дол. США = 4,8457 грн., що за умовами п. 3.4. договору (НБУ+1,5%) визначалось, як 4,9184 грн. за 1,00 дол. США.
Отже, станом на визначену у договорі дату поставки мав місце факт падіння обмінного курсу НБУ від курсу визначеного у договорі.
Умовами п. 3.4. договору передбачено, у випадку падіння обмінного курсу долара США стосовно української гривні сума чергового платежу до оплати у гривнях знижується. Таким чином, якщо б поставка була своєчасно проведена то, сума платежу визначалась би у розмірі:
228650,00 дол. США х 4,9184 = 1124592,16грн.
Тобто, при своєчасному виконані ТОВ «АРМ ГРУП - Україна» своїх зобов'язань, розмір другого платежу було б визначено на 47410, 58 грн. менше ніж первісно передбачалось п. 3.3. договору.
Дійсно при укладенні спірного договору сторони згідно п. 3.4. взяли на себе спільний ризик зміни валютного обмінного курсу на час оплати. Проте, даний ризик був взятий сторонами лише до визначеної у договорі дати поставки, тобто до 29.08.2008 р., після цієї дати валютний ризик покладався виключно на Постачальника, так як саме він порушував строк поставки.
Як вбачається з матеріалів справи, Постачальник на момент передачі техніки не висував будь-яких додаткових вимог щодо її вартості. Так, 02.12.2008 р. при передачі техніки було складено акт приймання-передачі, видаткову накладну №АМ-021208-02 та податкову накладну №021208-01 і за змістом всіх цих документів вартість була визначена у розмірі 1378826,75 грн..
Якщо б Постачальник під час передачі товару дійсно вважав, що вартість техніки збільшилась, то він, у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 4, 7 Закону «Про податок на додану вартість», повинен був виписати первісні бухгалтерські документи і податкову накладну на повну «нову» вартість товару.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що первісні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач за зустрічним позовом, посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом поставив ТОВ «АІС-Лізинг» товар з порушенням вимог чинного законодавства щодо поставки товару, а саме без належної експлуатаційної документації, що в результаті не унеможливлює його державну реєстрацію та експлуатацію на території України.
Згідно ч. 2 ст. 662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», підлягає обов'язковій державній сертифікації по класифікації 23. Підіймальні споруди та кранова продукція.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 4.7 договору №14-04/08-01 від 10.07.2008 р., фактична передача техніки продавцем покупцю повинна відбутися в термін 2 робочих днів після 100% оплати товару покупцем.
Отже, обов'язок ТОВ «АРМ ГРУП - Україна» щодо передання ТОВ «АІС-Лізинг» товару, а також супровідної технічної документації відповідно до умов договору купівлі-продажу №14-04/08-01 від 10.07.2008 р. визначається фактом здійснення ТОВ «АІС Лізинг» 100% оплати автокрану.
Відповідно до акта приймання-передачі документів ТОВ «АРМ ГРУП - Україна» було передано ТОВ «АІС-Лізинг» всі документи передбачені умовами договору, а саме: видаткова накладна (3шт.), податкова накладна, акт приймання-передачі (2шт.), паспорт самохідного стрілового крану, інструкція з експлуатації (комп'ютера крана), інструкція з експлуатації (шасі), інструкція з експлуатації (кранова установка), сертифікат відповідності.
Статтею 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що під час передачі документації ТОВ «АІС-Лізинг» не було заявлено будь-яких зауважень щодо наявної документації та не виявлено недоліків, в результаті чого підписано акт приймання-передачі документів від 15.12.2008 р..
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 678 ЦК України є безпідставними, оскільки останнім не був доведений факт того, що недоліки товару виникли до передання товару відповідачу за первісним позовом або з причин, які існували до цього моменту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі №14/328 повинно бути скасоване в частині задоволених первісних позовних вимог. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі №14/328 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі №14/328 скасувати в частині задоволених первісних позовних вимог. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП -Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» про стягнення 517571,96 грн. відмовити. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі №14/328 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП -Україна» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 12, код ЄДРПОУ 33745560, р/р 26004010485901 в ЗАТ «Альфа-Банк» м. Києва, МФО 300346), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277, р/р 26009450343000 в ЗАТ «Донгорбанк» м. Києва, МФО 334970) 2587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 86 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277, р/р 26009450343000 в ЗАТ «Донгорбанк» м. Києва, МФО 334970) 3659 (три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп. надмірно сплаченого державного мита.
Справу №14/328 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Смірнова Л.Г.
Тищенко О.В.