01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.06.2011 № 3/239-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі: Рижова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Гейт Логістик»
на рішення господарського суду Київської області
від 08.02.2011 року (повний текст підписано - 17.02.2011 року)
у справі № 3/239-10 (суддя - Лопатін А.В.)
за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області, м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Гейт Логістик», Київська область, с. Стоянка,
за участю прокуратури Києво-Святошинського району міста Києва,
про стягнення збитків, -
за участю представників:
від прокуратури: Карман В.В. - прокурор (посвідчення № 110 від 02.09.2009 року);
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 12.05.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 29.11.2010 року);
ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 05.05.2011 року);
Державна екологічна інспекція в Київській області (надалі - ДЕІ в Київській області, позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Гейт Логістик» (надалі - ТОВ «Вест Гейт Логістик», відповідач) про стягнення 155 379,77 грн., вказуючи, що відповідачем нанесені збитки державі внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.
11.01.2011 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 72 546,72 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.02.2011 року позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Вест Гейт Логістик» на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету, отримувач: Стоянська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області по коду бюджетної класифікації 24062100 «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» 72 546,72 грн. збитків. Стягнуто з ТОВ «Вест Гейт Логістик» в доход Державного бюджету України - 725,46 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт наявності протиправної поведінки відповідача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вини відповідача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Вест Гейт Логістик» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.02.2011 року та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, а розгляд справи призначено на 05.05.2011 року.
За наслідками судових засідань 05.05.2011 року та 23.05.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 23.05.2011 року та 06.06.2011 року відповідно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року за клопотанням сторін, у відповідності до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги був продовжений на п'ятнадцять днів та відкладений на 09.06.2011 року.
За наслідками судового засідання 09.06.2011 року в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.06.2011 року.
На виконання вимог ухвал суду прокурор надав додаткові документи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.06.2011 року представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, а рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову; представник позивача та прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.
20.06.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з метою перевірки дотримання ТОВ «Вест Гейт Логістик» вимог природоохоронного законодавства начальником ДЕІ в Київській області було видано направлення на проведення позапланової перевірки за № 000068 (а.с. 18).
Державною екологічною інспекцією в Київській області з 18 лютого по 25 лютого 2010 року проводилась відповідна перевірка, якою встановлено, що на території ТОВ «Вест Гейт Логістик» налічується 25 джерел забруднення атмосферного повітря виробничо-складського комплексу, а саме, котельні, що працюють на газу, зарядні акумуляторні станції, дизель-генераторна, стоянки вантажних та легкових автомобілів.
В ході перевірки позивачем був складений акт дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18-25 лютого 2010 року, з якого вбачається, що ТОВ «Вест Гейт Логістик» в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, у зв'язку з чим директору товариства видано припис № 21 від 25.02.2010 року, яким зобов'язано відповідача в термін до 25.03.2010 року отримати дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферу та провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів, після чого, надати інспекції відповідні копії документів (а.с.13-16).
30.03.2010 року позаплановою перевіркою ДЕІ в Київській області, на підставі направлення № 001265 на предмет перевірки виконання відповідачем припису від 25.02.2010 року № 21, встановлено, що останнім інвентаризацію стаціонарних джерел викиду не проведено та не отримано дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, про що був складений відповідний акт (а.с.17).
30.03.2010 року за результатами вказаної перевірки інспекцією відносно директора ТОВ «Вест Гейт Логістик» ОСОБА_4 був складений протокол № 000464 про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 78 КУпП, а саме, порушення посадовою особою порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням статей 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та протокол № 000463 про вчинення правопорушення за ст.188-5 КУпАП - невиконання законних розпоряджень чи приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (а.с. 21,24).
Відносно директора ТОВ «Вест Гейт Логістик» ОСОБА_4 30.03.2010 року та 31.03.2010 року державним інспектором ДЕІ в Київській області були винесені постанови, якими вказану посадову особу визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 78, 188-5 КУпАП та піддано штрафу у розмірі 136 грн. та 765 грн. відповідно (а.с.22,25).
Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що 25.05.2010 року заступником прокурора Києво-Святошинського району Київської області за матеріалами перевірки, проведеної в порядку нагляду за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря ТОВ «Вест Гейт Логістик» відносно службових осіб даного товариства порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.241 та ч.2 ст.364 КК України (а.с. 70,71).
На даний час досудове слідство у вказаній кримінальній справі зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України, що підтверджується наданою прокурором копією постанови слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України від 24.05.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі - Закон) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» на підприємства, установи, організації та на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, покладено ряд обов'язків, зокрема: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.
Згідно статті 22 цього Закону для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають: екологічний податок; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Частинами 4 та 5 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З приписів вищевказаної статті випливає, що для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, необхідним є встановлення наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі статтею 20 Закону належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
З огляду на положення пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 10.12.2008 року за № 639 (надалі - Методика), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства; викиди, що здійснюються з перевищенням технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування, затверджених відповідно до законодавства.
Згідно Методики Державною екологічною інспекцією в Київській області було здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, сума яких становила 155 379,77 грн.
05.11.2010 року позивач направив відповідачеві претензію №129 з вимогою відшкодувати вказаний розмір шкоди, проте така була залишена відповідачем без задоволення та належного реагування (а.с.27-29).
Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача суму збитків на загальну суму 72 546,72 грн., надавши інший розрахунок, визначений на підставі звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Вест Гейт Логістик», виконаного згідно укладеного між відповідачем та ПП НВФ «Екомак» (а.с.44-49).
Пунктом 1.6. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України вiд 07.06.2001 року № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно пункту 1.3. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року № 02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.
В силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено факт правопорушення, вчиненого відповідачем у зв'язку зі здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, зафіксоване контролюючими органами та оформлене постановами № 000466 і № 000469 від 30.03.2010 року та 31.03.2010 року про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за статтями 78 та 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення (а.с.22,25).
Під час апеляційного провадження представник апелянта пояснив, що директором ТОВ «Вест Гейт Логістик» ОСОБА_4 постанови про накладення на неї адміністративного стягнення не оскаржувались.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на хибність судового висновку про невиконання відповідачем вимог припису щодо отримання дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, обґрунтовуючи це направленням позивачеві листа №549 від 30.03.2010 року, у якому інформував про початок процедури отримання дозволу.
Дані твердження колегія суддів відхиляє з огляду на те, що матеріали справи належної копії листа, на який посилається скаржник, не містять. В ході апеляційного провадження доказів направлення такого листа позивачеві скаржник також не надав.
Враховуючи те, що стаття 5 Господарського процесуального кодексу України не містить приписів обов'язкового досудового розгляду спорів шляхом направлення стороні претензії, відтак посилання апелянта на відсутність доказів направлення такої на адресу останнього, не може вплинути на результат розгляду справи по суті.
Доводи скаржника щодо неправомірного використання інспекцією даних, зафіксованих у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, виконаного ПП НВФ «Екомак» 01.06.2010 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах кримінальної справи, колегія суддів находить безпідставними, зважаючи на те, що своїм приписом № 21 від 25.02.2010 року позивач зобов'язав відповідача провести інвентаризацію стаціонарних джерел викиду та надати йому копії відповідних документів.
З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає доведеним факт вчинення правопорушення та завдання відповідачем шкоди державі, а відтак місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків, заподіяних порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 72 546,72 грн.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «Вест Гейт Логістик» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 08.02.2011 року має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Гейт Логістик» на рішення господарського суду Київської області від 08.02.2011 року у справі № 3/239-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 08.02.2011 року у справі № 3/239-10 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 3/239-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.