01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 37/87
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Шапрана В.В.
Кошіля В.В.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: ОСОБА_2,
відповідача-3: Федоренко О.П.,
третьої особи-1: не з'явився,
третьої особи-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 (суддя Гавриловська І.О.)
за позовом ОСОБА_4
до 1. ОСОБА_5
2. ОСОБА_3
3. Київського університету туризму, економіки і права
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
1. Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація
2. ОСОБА_6
про визнання недійсними рішень зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права від 29.12.2009 р.
ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 та Київського університету туризму, економіки і права про визнання недійсними рішень зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права від 29.12.2009.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову було задоволено частково, з метою забезпечення позову заборонено Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації проводити державну реєстрацію змін і доповнень до установчих документів Київського університету туризму, економіки і права за підписом ОСОБА_3 або нею уповноваженими особами, а також приймати документи і проводити реєстраційні дії щодо документів, необхідних для внесення змін до відомостей про керівника Київського університету туризму, економіки і права за підписом ОСОБА_3 або нею уповноваженими особами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Київського університету туризму, економіки і права про визнання недійсними рішень (з першого по п'яте включно) позачергових Зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права, оформлених протоколом № 1 від 29.12.2009 р. задоволено повністю. У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень (з першого по п'яте включно) позачергових Зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права, оформлених протоколом № 1 від 29.12.2009 р. відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду від 22.11.2010 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також скасувати заходи до забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 у справі № 37/87.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 скасовано та припинено провадження у справі. Скасовано заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 № 37/87, про заборону Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації проводити державну реєстрацію змін і доповнень до установчих документів Київського університету туризму, економіки і права за підписом ОСОБА_3 або нею уповноваженими особами, а також приймати документи і проводити реєстраційні дії щодо документів, необхідних для внесення змін до відомостей про керівника Київського університету туризму, економіки і права за підписом ОСОБА_3 або нею уповноваженими особами.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2011 касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 у справі № 37/87 передано на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 розгляд справи було призначено на 09.06.2011.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 09.06.2011 представників відповідачів 1-2 та третіх осіб, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 30.06.2011.
В судове засідання 30.06.2011 з'явилися представники позивача та відповідачів 2, 3. Представники відповідача 1 та третіх осіб в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Неявка зазначених представників, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.
Через відділ документального забезпечення 20.06.2011 позивачем було заявлено клопотання про надання роз'яснень щодо чинності ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 по справі № 37/87.
Щодо заявленого клопотання, колегією суддів слід зазначити, що оскільки як було зазначено вище, Вищим господарським судом України скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011, якою було скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 № 37/87, то відповідно дана ухвала суду від 18.02.2010 є чинною.
Представники відповідачів 2, 3 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010, в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 2, 3, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що 03.02.1998 Дніпровською районною державною адміністрацією міста Києва, було зареєстровано Приватний вищий навчальний заклад “Київський університет туризму, економіки і права”, який є правонаступником Київського інституту туризму, економіки і права, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про вищу освіту”, вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону України „Про вищу освіту” повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу: розробляє статут вищого навчального закладу; організовує ліцензування вищого навчального закладу; призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу; здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу; приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу; здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Правовий статус вищого навчального закладу визначено у ст. 23 цього Закону, зокрема, згідно ч. 1 ст. 23 вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Організаційно-правові форми суб'єктів господарювання визначені Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року N 97 (далі - Класифікація).
Даною Класифікацією для організацій, установ, закладів, які утворюються на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства або на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи, встановлена така організаційно-правова форма, як „приватна організація (установа, заклад)”.
Згідно зі ст. 18 Закону України „Про освіту” заклади освіти діють на підставі власних статутів, затверджених, зокрема, Міністерством освіти України стосовно вищих закладів освіти, заснованих на приватній формі власності. Заклад освіти повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип та організаційно-правова форма.
Таким чином, як було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2011 по даній справі, для приватного закладу освіти встановлена така організаційно-правова форма, як „приватна організація (установа, заклад)”, діяльність приватного закладу освіти здійснюється відповідно до статуту закладу освіти, положення якого відповідає вимогам Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, може враховувати норми Закону України „Про господарські товариства” щодо порядку створення та принципів діяльності (зокрема, майнові відносини між засновниками), якщо приватний заклад вибрав таку форму для створення.
Цивільний кодекс України визначає організаційно-правові форми юридичних осіб. Статтею 83 ЦК України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 83 ЦК України передбачено, що установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Таким чином, основною відмінністю між товариством та установою є право участі учасників (засновників) в управлінні нею.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 1.3.Статуту Приватного вищого навчального закладу „Київський університет туризму, економіки і права” передбачено, що університет у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про власність”.
Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відповідач 3 не є господарським товариством, а відносини, які виникають між відповідачами та позивачем по даній справі не є корпоративними.
Відповідно до пунктів 1.2, 14.1 статуту Університету в редакції, затвердженій заступником Міністра освіти і науки України у 2006 році, та зборами засновників, оформленими протоколом № 1 від 24.01.2006 року, а також витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.10.2010 року засновниками Університету є громадяни України у складі ОСОБА_7 (частка у статутному фонді 30%), ОСОБА_4 (частка у статутному фонді 40 %) та ОСОБА_3 (частка у статутному фонді 30%).
Пунктом 4.1 статуту передбачено, що засновники мають право, зокрема: брати участь в управлінні справами університету; отримувати дивіденди від діяльності університету, обирати та бути обраними до органів управління університету.
Згідно з п. 6.1 статуту вищим органом управління Університету є Збори засновників. Вони складаються із засновників або їх представників. Збори засновників скликаються один раз на рік. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують засновники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів засновників Університету. Кожний засновник володіє кількістю голосів пропорційно до його внеску в Статутний фонд.
Пунктом 6.2 статуту встановлено, що Збори засновників розробляють та затверджують Статут Університету, вносять до нього зміни та доповнення, вирішують питання про придбання частки засновника та інше.
Отже, статутом університету передбачено право участі його засновників в управлінні університетом.
29.12.2009 були проведені позачергові Збори засновників Київського університету туризму, економіки і права, оформлені протоколом № 1, на яких були прийняті рішення :
- скасувати рішення Зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права від 26.05.2008;
- взяти до відома заяву ОСОБА_8 від 18.06.2007, яка є спадкоємицею померлого засновника Університету ОСОБА_7, про її намір вступу до складу засновників Університету;
- прийняти до складу засновників Київського університету туризму, економіки і права ОСОБА_8, яка є спадкоємницею померлого засновника ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом частки статутному капіталі Університету серії ВЕО № 639949 від 28.04.2007 (спадкова справа № 170-2006, зареєстровано в реєстрі за № 4-2400) та Договору розподілу спадкового майна від 28.04.2007 (зареєстрований у реєстрі за № 4-2408), посвідчених державним нотаріусом Двадцять першої державної нотаріальної контори Левченко Є.В.;
- внести зміни та доповнення до Статуту Київського університету туризму, економіки і права, затвердивши його в новій редакції, що додається, та доручити ОСОБА_3, яка є засновником і директором Університету, підписати від імені засновників Статут Київського університету туризму, економіки і права і подати його у встановленому порядку до Міністерства освіти і науки України для затвердження до Дніпровської районної у міста Києві державної адміністрації для державної реєстрації;
- призначити ОСОБА_4 ректором на громадських засадах без права першого підпису та без права вчинення юридичних дій без довіреності від імені Київського університету туризму, економіки і права; призначити ОСОБА_3 директором Київського університету туризму, економіки і права з наданням їй права першого підпису та права вчинення юридичних дій без довіреності від імені Київського університету туризму, економіки і права. Зобов'язати ОСОБА_3 подати державному реєстратору документи, необхідні для внесення змін до відомостей про керівника Київського університету туризму, економіки і права.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні зазначених позачергових загальних зборів не було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення позачергових загальних зборів, а також заперечує його участь у зазначених позачергових зборах і підписання протоколу, яким оформлено рішення, прийняті на цих зборах.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.
Відповідно до рекомендації Вищого господарського суду України ”Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007 № 04-5/14 зазначено, що під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Підставою недійсності рішень загальних зборів є, зокрема: б) рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо.
Згідно з ч. 2, 5 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства”, позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Порядок скликання та проведення Зборів засновників Університету передбачено пунктом 6.2.2. статуту Університету, в якому зазначено, що якщо Збори засновників Університету скликаються один раз на рік, то позачергові збори скликаються головою Зборів засновників при наявності обставин, зазначених у статуті, у разі неплатоспроможності Університету, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Університету в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення Статутного фонду. Збори засновників Університету повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Засновники Університету, що володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів засновників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності Університету. Якщо протягом 25 днів голова Зборів засновників не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати Збори засновників.
Про проведення Зборів засновників Університету засновники повідомляються передбаченим способом із зазначенням місця і часу проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання Зборів засновників. Будь-хто із засновників Університету вправі вимагати розгляду питання на Зборах засновників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів.
Не пізніше як за 7 днів до скликання Зборів, засновникам Університету повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою усіх засновників.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про повідомлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про скликання позачергових зборів засновників, що відбулись 29.12.2009, а також про порядок денний зборів. Також, в матеріалах справи відсутні докази направлення такого повідомлення правонаступниці померлого засновника Університету ОСОБА_7 - ОСОБА_8
Будь-яких інших доказів на підтвердження тієї обставини, що 29.12.2009 дійсно відбулись правомочні позачергові Збори засновників Київського університету туризму, економіки і права, на яких був присутній позивач, апелянт суду не надав.
Крім того, колегією суддів слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній оригінал протоколу № 1 позачергових зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права від 29.12.2009 і, як пояснили учасники судового процесу, не може бути наданий у зв'язку з його об'єктивною відсутністю у них.
За наведених обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомочність позачергових зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права 29.12.2009 встановити неможливо, оскільки участь у них ОСОБА_4 ним заперечується, а протилежного - зокрема, його участі у цих зборах суду не доведено. Крім того, був порушений порядок скликання позачергових зборів засновників, що призвело до істотного порушення прав позивача.
Доводи, наведені відповідачем 2 в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача 2, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року - без змін.
Матеріали справи № 37/87 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Шапран В.В.
Кошіль В.В.