01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 17/198
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Чорної Л.В.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від Прокуратури Лебка І.І.- помічника прокурора
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 23.12.2010 р.)
від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 94 від 20.05.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»
на рішення
господарського суду м. Києва
від 11.05.2011 р.
у справі № 17/198 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста
Києва в інтересах держави в особі Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі НАК
«Нафтогаз України»), Дочірньої компанії «Газ
України» Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України» (далі ДК «Газ України»)
до Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»
(далі ПАТ «Екостандарт»)
про стягнення 17 140 650,31 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.05.2011 р. по справі № 17/198 позов задоволено повністю : з ПАТ «Екостандарт» стягнуто на користь ДК «Газ України» 17 140 650,31 грн. основного боргу, а також в дохід Державного бюджету 171 406,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що встановлений чинним законодавством процес одержання субвенцій з Державного бюджету унеможливлює своєчасні розрахунки відповідача за спожитий природний газ, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.
Представники прокуратури та позивача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 13.04.2011 р. Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України» звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «Екостандарт» про стягнення 17 140 650,31 грн. боргу. В обрунтування своїх вимог зазначив, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що 23.09.2009 р. між ДК «Газ України» та ЗАТ «Екостандарт» укладено договір № 06/09-1277 ТЕ-41 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі Договір), за умовами якого ДК «Газ України» зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач -прийняти та оплатити природний газ у встановленому Договором обсязі. Згідно п. 4.4. Договору приймання-передача газу, поставленого позивачем 2 відповідачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами з урахуванням планового обсягу поставки, наданого позивачем 2. На виконання Договору та додаткових угод до нього, сторони обумовили обсяг поставки газу з січня по травень 2010 р., відтак позивач 2 поставив, а відповідач прийняв у квітні та травні 2010 р. природний газ на загальну суму 27 711 764,78 грн.. Згадане підтверджується належним чином підписаними сторонами актами передачі-приймання природного газу від 30.04.2010 р. та 31.05.2010 р.. Отриманий природний газ за Договором відповідачем оплачено частково - в розмірі 10 571 114,47 грн., внаслідок чого заборгованість перед позивачем 2 становить 17 140 650,31 грн., тощо.
Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву, відповідає доводам апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що на виконання Договору та додаткових угод, з січня по травень 2010 р. позивач 2 поставив, а відповідач прийняв в квітні та травні 2010 р. природний газ на загальну суму 27 711 764,78 грн., що підтверджується належним чином підписаними сторонами актами передачі-приймання природного газу від 30.04.2010 р. та 31.05.2010 р..
Договором (п. 6.1. ) передбачено порядок розрахунків й встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.
Згідно розрахунку заборгованості, проти якого не заперечував відповідач, він частково оплатив отриманий природний газ за Договором, внаслідок чого заборгованість перед позивачем 2 становить 17 140 650,31 грн.. Цю заборгованість визнано відповідачем Листом на адресу прокуратури Дніпровського району м. Києва № 22/558 від 31.03.2011 р..
Таким чином, відповідачем не оплачено природний газ на суму 17 140 650,31 грн..
Посилання відповідача на те, що згадана заборгованість утворилась внаслідок невиконання державою своїх зобов'язань з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, яка вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, а також внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, які затверджувались відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, місцевий суд до уваги не взяв. При цьому вважав, що умовами Договору сторони обумовили порядок виконання взятих на себе зобов'язань, в тому числі щодо умов та строку оплати поставленого природного газу на підставі вимог ст.ст. 510, 527, 626, 627 ЦК України.
Факт наявності заборгованості відповідача за поставлений в квітні-травні 2010 р. згідно Договору природний газ в сумі 17 140 650,31 грн. належним чином доведено і відповідачем не спростовано жодними засобами доказами, а відтак місцевий суд вважав позовні вимоги про стягнення основного боргу такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 11.05.2011 р. по справі № 17/198 - без змін.
Матеріали справи № 17/198 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Чорна Л.В.
Алданова С.О.
04.07.11 (відправлено)