01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 2/46
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Чорної Л.В.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. від 20.06.2011 р.)
Нестерова Ю.О.-директора
від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 18.01.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 26.04.2011 р.
у справі № 2/46 (суддя: Домнічева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД АКС” (далі ТОВ „ТД АКС”)
до Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” (далі ПАТ „Універсал Банк”)
про стягнення 80 244 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2011 р. по справі № 2/46 позов задоволено повністю : з ПАТ „Універсал Банк” стягнуто на користь ТОВ „ТД АКС” 249 323,16 грн. основного боргу, 2 493,24 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що позивач відмовився від прийняття орендованого приміщення, отже мало місце прострочення кредитора згідно ст. 613 ЦК України й договір є розірваним з 01.05.2009 р., тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.
Представники позивача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 17.02.2011 р. ТОВ „ТД АКС” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ „Універсал Банк” про стягнення 80 244 грн. боргу. В обрунтування своїх вимог зазначило, що 12.03.2008 р. між ТОВ “ТД АКС” та ВАТ “Універсал Банк” укладено Договір оренди (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар приймав в оренду на весь ії строк вбудовані нежилі приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, буд. 150 загальною площею 71,90 кв. м. в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-4. Згідно п. 2.1 Договору строк оренди починається від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщень та продовжується протягом 5 (п'яти) років від дати початку. Орендар має переважне право продовжити строк оренди на наступних 5 років або укласти новий Договір оренди строком на 5 років на тих самих умовах. На підставі п. п. 3.3, 3.5 Договору сума щомісячної орендної плати складає суму у гривнях, яка еквівалентна 3 750,00 євро за встановленим Національним банком України офіційним обмінним курсом української гривні до євро на дату виставлення орендодавцем рахунку. Орендар сплачує орендну плату не пізніше, ніж на 10 день поточного календарного місяця строку оренди на підставі рахунку-фактури орендодавця. Станом на день подачі позовної заяви Акт приймання-передачі не підписано, Договір оренди є чинним, отже, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату. В порушення умов Договору та чинного законодавства України відповідач своїх зобов'язань по сплаті орендних платежів та комунальних послуг не виконав, виставлених рахунків-фактури на сплату орендної плати не оплатив, допустив заборгованість по орендній платі в розмірі 80 244 грн., тощо.
Заявою від 15.03.2011 р. позивач збільшив свої вимоги, просив стягнути 203 058,64 грн. боргу за період : листопад 2010 р.- березень 2011 р..
Заявою від 13.04.2011 р. позивач повторно збільшив свої вимоги, просив стягнути 249 323,16 грн. боргу за період : листопад 2010 р.- квітень 2011 р..
Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву, відповідає доводам апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що п.п. 2.2, 2.3. Договору після закінчення строку оренди, або в разі дострокового припинення орендних відносин Орендар повертає Орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, у стані не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх в користування Орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди та з урахуванням здійснених Орендарем за згодою Орендодавця змін. З моменту підписання Акту приймання-передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів. Стан приміщень на дату їх отримання Орендарем в користування фіксується сторонами в Акті приймання-передачі приміщень, який складається та підписується повноважними представниками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2008 р. позивачем на підставі Акту приймання-передачі приміщень передано відповідачу приміщення, які розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, буд. 150 загальною площею 71,90 кв. м.
У відповідності до п. 8.3 Договору, орендар має право розірвати Договір оренди в односторонньому порядку в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за три календарні місяці до бажаної дати такого розірвання.
28.01.2009 р. ВАТ “Універсал Банк” надіслано ТОВ “ТД АКС” заяву № 447 ГО про розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативою орендаря, якою повідомлено про припинення користування орендованими приміщеннями за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, буд. 150 з 01.05.2009 р..
Однак Акту приймання-передачі (повернення) приміщення від відповідача позивачу станом на час розгляду справи не підписано, натомисть сторонами складено й підписано Акт приймання-передачі ( повернення приміщень) від 29.10.2010 р. ( а.с.144), яким встановлено ряд змін, перепланувань й погіршань стану орендованого приміщення, як результат факт його неприйняття орендодавцем від орендаря. Так, орендарем у приміщенні здійснено зміну планування, яка призвела до зміни цільового призначення приміщення, невідповідності плану технічного паспорту БТІ, паспорту фасаду будівлі, за твердженнями позивача по справі саме з цих підстав позивач не може прийняти приміщення, про що неодноразово повідомляв відповідача в своїх листах.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо таке встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).
Положення ст. 784 ЦК України встановлено перелік підстав, за наявності яких наймач має право вимагати розірвання договору найму, зокрема, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Виходячи з наведеного, місцевий суд вважав, що наймач за Договором міг реалізувати своє передбачене п. 8.3 Договору право в межах чинного законодавства за відсутності порушень Договору зі сторони наймодавця. Тому відсутні підстави вважати, що Договір припинив свою дію з 01.05.2009 р. шляхом розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендаря.
Крім цього, чинність Договору (оренди від 12.03.2008 р)., укладеного між сторонами, підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2010 р. по справі № 30/91, цю позицію підтверджено й Постановами Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 р. та Вищого господарського суду України від 28.10.2010 р. по цій же справі.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. За користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а положеннями ч. 1 ст. 286 ГК України орендну плату визначено як фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Як встановлено п. 6.1.1 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та інші передбачені Договором платежі.
У відповідності до п. п. 3.3, 3.5 Договору сума щомісячної орендної плати складає суму у гривнях, яка еквівалентна 3 750,00 Євро за встановленим Національним банком України офіційним обмінним курсом української гривні до Євро на дату виставлення рахунку Орендодавцем. Орендар сплачує орендну плату не пізніше, ніж на 10 день поточного календарного місяця строку оренди, на який здійснюється оплата на підставі рахунку-фактури Орендодавця.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачу виставлялись рахунки-фактури на сплату орендної плати, однак відповідачем їх не сплачувалось Тому місцевий суд вважав вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за період з листопада 2010 р. по квітень 2011 р. в розмірі 242 323,16 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Посилання апелянта на те, що позивач відмовився від прийняття орендованого приміщення, отже мало місце прострочення кредитора згідно ст. 613 ЦК України й договір є розірваним з 01.05.2009 р., апеляційний суд до уваги не бере з огляду на наступне.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За закріпленим ч. 1 ст. 651 ЦК України загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірвано як за згодою сторін, так і на вимогу однієї із сторін з передбачених Цивільним законодавством України для розірвання договору найму підстав й у встановленому ст. 188 цього Кодексу порядку.
Положеннями ст. 784 ЦК України встановлено вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймача, зокрема: наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі. Цей перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймача є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а ст. 188 ГК України встановлено загальне правило розірвання господарських договорів, яким розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Ця заборона носить імперативний характер та не залежить від волі сторони, від якої власне і виходить відмова від договору.
Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства йі врегулювати свої відносини на власний розсуд. Однак вони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З огляду на приписи наведених норм, апеляційний суд вважає, що при вирішенні даного спору має бути застосовано положення ст. 784 ЦК України з вичерпним переліком підстав для розірвання договору найму на вимогу наймача над умовами п. 8.3 Договору, оскільки сторони не мають право відступати від положень норм, що регулюють оренді правовідносини та носять імперативний характер.
Тому, у апелянта відсутні підстави для припинення Договору оренди шляхом розірвання його в односторонньому порядку з ініціативи орендаря.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється : закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано як вище згадувалось з передбачених Цивільним законодавством України для розірвання договору найму підстав, у встановленому ст. 188 цього Кодексу порядку. Таким чином, орендар не позбавлено права на розірвання договору найму в такому порядку.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2011 р. по справі № 2/46 - без змін.
Матеріали справи № 2/46 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Чорна Л.В.
Алданова С.О.
04.07.11 (відправлено)