01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 1/127
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - юрист
від відповідача: ОСОБА_2. - юрист
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд»
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 29.04.2011р.
у справі № 1/127
за позовом Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин»
до Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд»
про стягнення 24 684,00 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 29.04.2011р. у справі № 1/127 позов задоволено. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 24 684, 00 грн., 246, 84 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 66, 00 грн. за довідку ЄДРПОУ.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом було прийнято рішення по суті спору незважаючи на відсутність представника відповідача, замість винесення ухвали про відкладення розгляду справи.
Крім того, апелянт посилається на те, що вина відповідача у виникнення заборгованості відсутня, оскільки фінансування капітальних вкладень для оплати виконаних робіт зі створення технічної документації з нанесення координат точок земельної ділянки для проектування вулиці Суздальської до Повітрофлотського проспекту з будівництвом шляхопроводу через залізничні колії мало здійснюватись за рахунок коштів, передбачених Програмою соціально - економічного розвитку м.Києва на 2010 рік. За даною програмою на рахунок відповідача не надходили кошти з міського бюджету.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:
06.08.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1276 на створення (передачу) технічної документації.
Відповідно до п.1.1 укладеного договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе зобов»язання по наданню замовнику технічної продукції. Нанесення координат точок земельної ділянки для проектування продовження вулиці Суздальської до Повітрофлотського проспекту з будівництвом шляхопроводу через залізничні колії - 187 точок.
Згідно розділу 3 укладеного договору за виконану роботу згідно з даним договором замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну 20 570, 10 грн. + ПДВ 20% - 4114, 00 грн., а всього 24 684, 00 грн.
Сторонами погоджено строк дії укладеного договору з серпня 2008 року по вересень 2008року.
21.08.2008р. відповідач надіслав на адресу позивача лист № 31-523Т в якому просив видати топографічну зйомку з нанесеними межами відводу земельних ділянок суміжних землекористувачів по об»єкту «продовження вулиці Суздальської до Повітрофлотського проспекту з будівництвом шляхопроводу через залізничні колії за договором №1276 від 06.08.08р. без оплати. Одночасно в листі зазначено, що оплата гарантується.
Позивач виконав взяті на себе зобов»язання за договором № 1276 у повному обсязі та в належному порядку оформив роботу, що підтверджується актом виконаних робіт від 21.08.2011р. на суму 24 684, 00 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплено печатками без зауважень та приймається судом, як належний доказ виконання позивачем договірних зобов'язань.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов»язань не розрахувався з позивачем за виконану роботу, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 24 680, 00 грн.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Посилання відповідача на відсутність фінансування не є підставою для припинення зобов'язань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, оскільки згідно умов укладеного договору зобов»язання оплатити виконані позивачем роботи не поставлено в залежність від фінансування економічного та культурного розвитку м.Києва.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 24684, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.
Відповідачем на адресу місцевого суду не надсилалось клопотання про відкладення розгляду справи, про що сам апелянт зазначає у апеляційній скарзі, однак вважає, що місцевий суд повинен був відкласти розгляд справи, оскільки на момент розгляду савари представник відповідача перебував у відпустці.
Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні ( ст.77 ГПК України).
Таким чином, місцевий суд оцінює подані сторонами докази та приймає рішення щодо необхідності відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів.
Відповідно до ст. 28 ГПК України відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника, або керівника підприємства, а тому перебування представника відповідача у відпустці на час розгляду справи та не подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, не можуть бути доказами порушення місцевим судом норм процесуального права.
Відповідно до ч.3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, або про належне виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2011р. у справі № 1/127 залишити без змін.
Матеріали справи № 1/127 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Михальська Ю.Б.
Отрюх Б.В.
04.07.11 (відправлено)